Війна навчила нас, що гарантій немає. Але вона показала, наскільки люди здатні рухатися вперед навіть тоді, коли цих гарантій немає.
Від вміння відмовляти іншим і приймати відмову залежить, як дитина надалі буде робити власний вибір і будувати стосунки з людьми.
Жінка, яка переживає невизначену втрату, живе між надією і страхом. І тому їй потрібна підтримка того хто поруч витримає її біль.
Стійкість полягає не в тому, щоб удавати з себе безсмертного героя, а в тому, щоб тверезо оцінювати загрозу і дбати про себе.
Батьки мають допомогти дитині пережити безпечно цей досвід: залишатися поруч, не знецінювати почуття.
Війна діє як жорстке сито: вона відсіює випадкових людей і залишає тільки тих, із ким у вас є справжній глибокий зв'язок.
Зберіть свій гнів у фокусований промінь і спрямуйте його на захист родини, в роботу, в допомогу країні та у власне виживання.
Бути просто людиною, яка знає свої межі та вміє вчасно відновлюватися – це і є найвища мудрість сьогодні.
Семеро людей загинули в Дарницькому районі Києва, перебуваючи на вулиці. За свідченнями очевидців, вони прямували в укриття після…
ШІ варто сприймати як інструмент, що може зробити психологічні знання доступнішими та полегшити перший крок до отримання допомоги.
Справжня стійкість середнього класу полягає в здатності зберегти внутрішній стрижень і гідність у часи випробувань.
У Подільському районі Києва поліцейські затримали чоловіка за підозрою в підпалі автомобіля психолога однієї із громадських…
Наше завдання — не відсторонюватися від себе. Сидіти, спираючись на доступні поверхні. Нехай не завжди зручно. Нехай і не завжди прямо.
Якщо ви зможете стати для свого підлітка не прокурором, а надійним тилом, який любить без умов, ви не втратите зв'язок.
Батькам варто донести до дитини, що вона важлива. Саме це знижує ревнощі ефективніше, ніж пояснення, що «ми вас любимо однаково».
Головне питання сьогодні не «Коли це закінчиться?», а «Хто ми в цій новій реальності і на що нам спиратися?».
Ми більше не віримо у світ без зла. Але ми віримо у свою здатність цьому злу протистояти.
Як розмовляти з найближчими, коли здається, що ви розмовляєте різними мовами, і як зберегти стосунки, не руйнуючи власну психіку?
Варто пірнути у вир подій й досліджувати життя поза екраном свого монітора. Набиратися сил. А там прокинеться і бажання жити.
Почути своє тіло, дати йому відпочинок і зняти з нього щоденний затиск – це базова стратегія витривалості на цьому довгому шляху.
Дитина здатна впоратися з нудьгою самостійно. А завдання батьків – не бути аніматорами, а бути поруч.
Чому наш мозок забороняє нам бути щасливими навіть на мить і чому радість сьогодні – це питання нашої національної витривалості?
Важливо звертати увагу не лише на очевидні прояви, а й на більш тонкі сигнали, які можуть свідчити про потребу у підтримці дитини.
Наше завдання як батьків – бути поруч, тримати їх за руку і нагадувати, що вони завжди залишаються нашими улюбленими дітьми.