Лікар нам повірив — і пацієнт вижив
35-річний чоловік спалював листя й упав у вогонь. У його рані виявили полірезистентну Klebsiella pneumoniae (це умовно патогенна бактерія, яка при ослабленому імунітеті може викликати небезпечні інфекції. — LB.ua). І якщо не підібрати лікування, то пацієнт може померти від сепсису (зараження крові).
Завідувачка Центру Ірина Коваленко згадує, що бактерія не реагувала на жоден антибіотик під час лабораторних досліджень, навіть синергія препаратів не давала результату. Тоді мікробіологи вирішили вийти за межі протоколів.
«У колеги виникла ідея спробувати бактеріофаги (віруси, які руйнують клітини бактерій. — LB.ua). У протоколах цього немає, але, враховуючи науковий досвід роботи з бактеріофагами, ми поставили тести до семи видів фагів — і один спрацював! Лікар нам довірився, почав робити аплікації на ділянки ураження з цим бактеріофагом. І пацієнт вижив!» — розповідає Ірина Коваленко.
Коли звичайні антибіотики безсилі, на допомогу приходять бактеріофаги — природні хижаки, які прицільно знищують лише шкідливі бактерії, не зачіпаючи організм. Оскільки кожен діє винятково проти конкретного мікроба, лікарі мусять підібрати той самий варіант, немов ключ до замка.
Антибіотикорезистентність. Як ми до цього дійшли
Стійкість бактерій до протимікробних препаратів (антибіотикорезистентність) — уже не сценарій для апокаліптичного фільму, а реальність наших лікарень.
Механізм простий і безжальний: мікроорганізми еволюціонують. Вони вчаться руйнувати антибіотики, змінюють свої клітини-мішені (клітини, які можуть розпізнавати конкретні молекули і реагувати на них) або просто викачують ліки зі своєї клітини.
Глобальні медичні організації прогнозують, що до 2050 року супербактерії можуть стати головною причиною смертності у світі, випередивши онкозахворювання. Неконтрольований прийом препаратів, лікування вірусних інфекцій (як-от звичайна застуда) сильними антибіотиками, що знищують нормальну мікрофлору, і наслідки повномасштабної війни лише прискорюють цей процес в Україні.
«На жаль, це не міф. Я знаю, як це виглядає зсередини, тому не можу назвати це лякалкою. Стійких штамів стає більше з кожним роком. І найстрашніше, що я думаю не про абстрактних пацієнтів, а про свою онучку: раптом колись звичайна подряпина стане для неї небезпечною, а лікувати буде нічим», — каже Ірина Коваленко.
Центр мікробіологічних досліджень. Як працює лабораторія
Аби протистояти загрозі, необхідна високоточна діагностика. На базі Львівського національного медичного університету імені Короля Данила створили Центр мікробіологічних досліджень, унікальність якого полягає в інтеграції сучасної мікробіологічної діагностики, наукових досліджень й освітньої діяльності на одній платформі.
Працівниками Центру є клініцисти й лабораторні фахівці. Ініціаторками його заснування й рушійними силами стали доцентки Ірина Коваленко й Тетяна Руминська. Обоє розповідають про щоденну рутину Центру.
Шлях зразка нагадує детективне розслідування. Усе починається з преаналітичного етапу й правильного посіву біоматеріалу. Бактеріолог оцінює клінічну ситуацію і добирає поживні середовища, адже різні збудники потребують різних умов для росту.
Далі до роботи підключаються інноваційні технології — прилад MALDI-TOF Bruker для миттєвої ідентифікації та аналізатор VITEK 2 Compact для визначення чутливості до антибіотиків за європейськими стандартами EUCAST.
«На моніторі з'являється ідентифікатор збудника, і прилад чітко називає його рід і вид. У базі даних приладу інстальовано 8 тисяч різних бактерій. Це максимально повна клінічна версія бази», — пояснює Ірина Коваленко.
Ба більше, обладнання здатне виявляти ферменти бактерій, які руйнують антибіотики, що дає лікарю чітке розуміння механізму стійкості конкретної інфекції.
У практиці дослідників був такий випадок: хлопчик мав хронічний тонзиліт, антибіотики давали лише тимчасовий ефект, хвороба постійно поверталася.
Фахівці Центру за допомогою аналізатора MALDI-TOF (без якого виявити такі рідкісні штами майже неможливо) ідентифікували неочевидний збудник і підібрали препарати, що знищили його. Пацієнт не повертався — не мав потреби.
Ірина Коваленко — та, хто будує цю систему
Запустити сучасну лабораторію в українських реаліях — це сотні консультацій з юристами, економістами, бухгалтерською та господарсько-адміністративною службами, колегами-мікробіологами. Це постійна підтримка й довіра ректора Університету, понаднормова праця над усім, що слід забезпечити для досліджень.
Мотивацією стала можливість дати студентам-медикам доступ до провідних світових технологій і роботи з клінічним матеріалом, забезпечити участь у наукових дослідженнях і грантових проєктах.
Часто колектив бактеріологів Центру працює поза робочим графіком. Ніхто не обурюється, коли ввечері привозять біоматеріал від поранених військових. Усе заради того, щоб лікарі в шпиталях і на передовій більше не діяли наосліп, а точно знали, що саме загрожує бійцю і якими ліками це можна гарантовано здолати.
Від заснування Центру всі дослідження для захисників України тут безкоштовні.
Від пацієнта до лабораторії і назад
Виявити рідкісного збудника — лише половина справи, бо тільки назва лікареві часто нічого не дає. Рідкісна бактерія може просто жити в організмі, не викликаючи хвороби. Тому ключовим етапом є антибіотикограма — визначення зони затримки росту бактерії під дією різних препаратів, що наочно показує, які ліки здолають інфекцію, а які будуть марними. І саме на цьому етапі відбувається магія комунікації між лабораторією та лікарем.
«Ми постійно в комунікації між лікарем-бактеріологом і лікарем-клініцистом, проводимо спільні семінари, наукові кворуми. І така співпраця дає чудові результати», — ділиться Ірина Коваленко.
Вона пояснює, що лікар-клініцист без висновку бактеріолога — наче пілот без навігації. Щоб зробити все без шкоди для пацієнта, він повинен точно знати, який збудник спричинив інфекцію та як його знищити. Робота бактеріолога нагадує розслідування: мусить вистежити бактерію-злочинця, ідентифікувати її та передати клініцисту разом з повним переліком ефективної зброї. Справжня біда, коли збудника знайдено, але жоден стандартний антибіотик проти нього не працює. І саме тому фахівці Центру безперервно шукають нові дієві способи порятунку життів.
Війна, бойові травми й резистентні інфекції
Через бойові поранення стійких інфекцій після 2022 року побільшало в рази. Зараз Центр веде спільне дослідження з клінікою Superhumans: мікробіологи вивчають бактеріальний склад ран поранених бійців. Хірурги клініки беруть біоматеріал просто під час операцій і одразу передають на аналіз у лабораторію, без затримок.
Специфіка бойової травми — з поля бою військовий приносить ґрунтову флору. Якщо рану правильно обробити, ситуація контрольована. Проте після тривалих евакуацій і лікування проблема докорінно змінюється.
«Якщо боєць пройшов кілька госпіталів, ми одразу це бачимо: там є асоціація бактерій, які стійкі до ВСІХ антибіотиків. Внутрішньолікарняна інфекція, яку майже нічим лікувати. Тоді ми ставимо синергідні тести — шукаємо комбінацію препаратів, де один підсилює інший», — пояснює Тетяна Руминська.
Такі дослідження допомагають знайти дієву зброю проти супербактерій.
Не лише виявляти, а й шукати рішення
Аби не програти війну супербактеріям, Центр не обмежується діагностикою, а веде активний науковий пошук. Лабораторія тестує антимікробну дію нових гетероциклічних сполук від українських професорів, співпрацює з грузинським Інститутом імені Георгія Еліави щодо бактеріофагів і мріє запустити їхнє власне виробництво. Також команда мріє про виготовлення власного пробіотика.
Науковий підхід поширюється й на неочікувані, на перший погляд, сфери, як-от перевірка косметичних засобів. Ринок переповнений неякісною продукцією. Лабораторія досліджує вплив сироваток й антиперспірантів на мікробіом шкіри, підтверджуючи або спростовуючи заявлену ефективність засобів.
«Наша мета — зібрати біобанк стійких бактерій і знайти те, що їх убиватиме: бактеріофаги, нові синтетичні речовини (від професора Лесика), комбінації препаратів. Сподіваємося на прорив», — ділиться Тетяна Руминська.
Що потрібно змінити в Україні
Зусилля однієї, навіть найсучаснішої лабораторії не здатні розв'язати проблему національного рівня. Фахівці зазначають, що українській системі охорони здоров'я потрібні радикальні системні зміни.
Передусім це впровадження якісного інфекційного контролю в лікарнях і сувора заборона продажу антибіотиків без рецепта, яка досі працює з прогалинами. Також необхідні інвестиції в науку, зокрема в секвенування геномів бактерій, щоб розуміти природу їхньої стійкості.
Що показує один лабораторний результат
За графіками на моніторах завжди стоять конкретні люди. Навіть найдорожчий аналізатор лише видає цифри, а правильні висновки з них роблять лікарі завдяки досвіду, знанням та інтуїції. Тож головною цінністю Центру є команда фахівців, а не техніка.
Яскравим фіналом цієї тези є історія військового, який перебував на антибіотикотерапії цілих 257 днів.
У чоловіка почалися лихоманка й неврологічні симптоми. Коли в лабораторію привезли його ліквор (це прозора рідина, яка оточує головний і спинний мозок, захищає їх. — LB.ua), звичайний посів нічого не показав. Тоді мікробіологи припустили, що це може бути криптокок — небезпечний грибок. Лабораторія зв'язалася з профільним Центром легеневого здоров'я, фахівці якого підтвердили здогадку. Лікар негайно змінив тактику, призначив потужну протигрибкову терапію. Пацієнт вижив.
«Ось що значить комунікація і відкритість. Коли до тебе приходить дівчина зі сльозами і каже "врятуйте мого тата", ти перериваєш усю літературу», — ділиться Ірина Коваленко.
