Почули повітряну тривогу — дійте одразу
Найважливіше правило просте: не нехтуйте сигналами повітряної тривоги й одразу прямуйте до укриття. Втім, буває, що між сигналом про небезпеку і вибухами часу майже немає, як-от під час атак балістичними ракетами. Тож тільки у випадках, коли дістатися до укриття ви вже не встигаєте, варто заздалегідь визначити найбезпечніше місце вдома.
ДСНС радить скористатися правилом двох стін: коридор між капітальними стінами, подалі від вікон чи інших скляних конструкцій, де можна сісти чи лягти біля опорної стіни. Небезпечні місця — зовнішні кути будівлі, балкон, кімнати з великими вікнами чи дзеркалами, приміщення з газовим котлом чи бойлером, а також підвали панельних будинків. Також не варто користуватися ліфтом під час оголошення повітряної тривоги чи обстрілу, адже між сигналом і вибухами можуть минути лічені хвилини, а через знеструмлення ліфт може зупинитися, і ви залишитеся в ньому.
Читайте такожНе чекаючи блекаутів і штормів: як українські громади будують нову модель безпеки
Якщо повітряна тривога застала на вулиці, шукайте підземний перехід, паркінг чи метро або найближче спеціально облаштоване укриття. Якщо поруч нічого немає, обирайте найнижче місце рельєфу, будь-яке заглиблення, де можна лягти й прикрити голову руками. Тримайтеся подалі від скла, автомобілів, автозаправних станцій, об’єктів критичної інфраструктури та арок.
Якщо сталося так, що ви опинилися під завалами, ДСНС радить насамперед зберігати спокій і берегти сили. Якщо поряд є телефон, наберіть 101 і поясніть, де ви, подавайте сигнали — стукайте по трубах і батареях, свистіть, посвітіть ліхтариком. Відкритий вогонь (сірники, запальничка) використовувати не можна, бо можливий витік газу.
Рятувальники з певною періодичністю влаштовують «хвилини тиші», щоб почути людей — тоді й варто кликати на допомогу. Кричати весь час не потрібно: так можна швидко втратити голос і сили, тож бережіть їх для моментів, коли почуєте, що про це просять рятувальники/-ці. Якщо поруч дитина, обійміть її, дихайте разом повільно й весь час розмовляйте: ваш голос для неї — найкраща підтримка.
Читайте такожІлюзія безсмертя: Чому ми перестали ховатися від ракет і як повернути здоровий страх
Відключення світла та безпека вдома
Під час відключень багато родин рятуються генераторами та зарядними станціями, і саме з ними варто бути найуважнішими. Генератор виділяє смертельний чадний газ, який не має ні запаху, ні кольору, тож його неможливо помітити чи відчути. Тому ДСНС наголошує: генератор має стояти лише надворі, щонайменше за шість метрів від вікон і дверей, і ніколи — на балконі, у під'їзді чи іншому закритому приміщенні.
Зарядна станція здається безпечнішою, але й вона потребує уваги: їй потрібна вентиляція, тож під час роботи її не можна накривати чи ховати у шафу або нішу, а також залишати заряджатися на ніч без нагляду. Не підключайте до станції прилади, сумарна потужність яких перевищує допустиму для неї, і не ставте її біля обігрівача, батареї чи води. Якщо станція почала диміти, сильно нагріватися чи з'явився різкий запах, негайно від'єднайте її від мережі (якщо це не створює додаткової загрози для вас) і не використовуйте більше. Якщо станція загорілася, не гасіть її водою, краще відійти на безпечну відстань та викликати рятувальників за номером 101.
Свічки теж можуть бути потенційним джерелом небезпеки. Ставте їх у стійкі металеві свічники на рівній поверхні, на відстані 10 сантиметрів одна від одної, подалі від штор, скатертин, диванів та інших легкозаймистих матеріалів. Перевірте, чи над свічкою немає полиць або шафок, і не паліть її до кінця — залишайте 2–3 сантиметри. Найважливіше — не залишайте запалені свічки без нагляду: гасіть їх, виходячи з кімнати чи лягаючи спати, і ніколи не лишайте дітей наодинці із запаленою свічкою. А за можливості краще взагалі обирати ліхтарик чи лампу на батарейках.
Коли світло повертається, не поспішайте вмикати все відразу: зачекайте 10–15 хвилин і далі починайте підключати прилади поступово, щоб не перевантажити мережу.
Тим, хто опалює дім пічкою чи каміном, варто стежити, аби на стінах печі й димаря не було тріщин, а сама піч не перегрівалася: через несправності в приміщення може проникати чадний газ. Тому в будинку варто встановити датчик чадного газу.
Окрім того, не обігрівайте приміщення газовою плитою чи духовкою — це також може призвести до отруєння. Електрообігрівачі не вмикайте по кілька в одну розетку, не сушіть на них речі й не залишайте без нагляду. Якщо відчули запаморочення, головний біль чи нудоту, негайно відчиніть вікна, вийдіть на свіже повітря й одразу телефонуйте 103 і 104.
Щоб почуватися спокійніше під час відключень, варто заздалегідь подбати й про запас води. Питної вам знадобиться щонайменше три літри на людину на добу, технічної — 10–12 літрів. Оновлюйте цей запас раз на пів року. Тримайте під рукою ліхтарики, павербанки й аптечку і не забудьте про вогнегасник.
Читайте такожПід звуки вибухів: Чому на третій рік війни столичні школи не мають власних укриттів
Що варто знати й уміти дітям різного віку
Малюки та дошкільнята рідко залишаються самі, втім навіть поруч із дорослими вони мають знати, що відбувається і як діяти в різних ситуаціях. Покажіть найбезпечніше місце вдома, пройдіть разом шлях до укриття і прямуйте туди щоразу, як лунає повітряна тривога, щоб це стало звичною дією. Поясніть, що генератор, пальник, свічки й газова плита — тільки для дорослих, і тримайте їх поза досяжністю малечі. А ще вивчіть разом із дитиною її ім'я та прізвище й імена батьків.
Якщо в родині є старші діти, які вже залишаються вдома самі, домовтеся з ними про кілька простих правил. Молодші школярі/-ки мають знати домашню адресу, де розташоване найближче укриття і де вдома найбезпечніше місце на випадок, якщо не вистачить часу спуститися у сховище. Варто також пам'ятати номери екстрених служб (101, 102, 103) та телефони батьків — і мати їх записаними на папері, якщо телефон розрядиться. З підлітками говоріть і про ризики офлайн та онлайн, а головне — запевніть, що будь-яку ситуацію можна розповісти батькам без страху покарання.
Виходячи з дому, дитина повинна мати при собі мінімальний набір: заряджений телефон і павербанк, ліхтарик, воду, свисток (аби покликати на допомогу у випадку небезпеки) і записку чи картку з контактами батьків. Восени й узимку до цього списку обов'язково додається флікер (світловідбивальний елемент). Через ранні сутінки, негоду й темні вулиці під час відключень світла пішоходів погано видно: людину в темному одязі водій/-ка помічає лише з десяти метрів, а зі світловідбивальними елементами та у світлому верхньому одязі — зі 150. Найкраще працюють флікери білого й лимонного (салатового) кольорів, розміром від 15 квадратних сантиметрів, закріплені на рукавах, рюкзаку та ногах з обох боків одягу на рівні очей водія/-йки.
Читайте такожУбий мене, якщо схочеш. Скільки ще Рада, уряд і ОП ігноруватимуть безпеку на дорогах?
Безпека в людних місцях
Ще одна тема, яку варто проговорити, — що робити, якщо дитина загубилася. Це може статися будь-де: у торговому центрі, на вокзалі, у натовпі, коли всі поспішають до укриття під час тривоги. Зі старшими дітьми, вирушаючи у великі простори, можна заздалегідь домовитися про місце зустрічі. А для молодших головне правило — стояти там, де загубилися, і не йти шукати батьків самостійно: так дорослим набагато легше їх знайти.
По допомогу варто звертатися до людини у формі, з бейджем або до людини з дітьми, а з незнайомими нікуди не йти, навіть якщо вони пропонують допомогу чи подарунок. Також для малечі варто зробити бірку з іменем дитини та вашими контактами і прикріпити її до светра чи штанів, а не до куртки чи рюкзака, які можна зняти й забути.
Якщо дитина має інвалідність або особливі освітні потреби, у стресовій ситуації вона може реагувати інакше, ніж очікують дорослі, а персонал чи охорона не завжди розуміють, як правильно діяти. Тому дитині варто мати при собі картку або браслет, де пояснений її стан і вказані контакти батьків чи опікунів. Важливо також проговорити з дитиною: якщо не пускають в укриття або просять піти, треба залишатися біля входу, показати картку й чекати на допомогу.
І ще одне важливе правило мінної безпеки для будь-якого віку: побачив підозрілий або незнайомий предмет — не підходь, не чіпай, відійди назад тим самим шляхом, яким прийшов/-ла, телефонуй 101!
Читайте такожБатьківська стійкість. Чому турбота про себе – це турбота про дітей
Як говорити, щоб не налякати
Говорити про безпеку — не означає лякати дитину; це домовленість про те, як діяти в різних ситуаціях. Пояснюйте, навіщо кожне правило, коротко й відповідно до віку. Найкраще працює практика: пройдіть разом шлях до укриття, граючись, потренуйтеся набирати номер 101, зберіть разом тривожну валізу й час від часу перевіряйте її вміст, як гру. Замість «не бійся» скажіть: «Я розумію, що тобі може бути тривожно. Це нормально — і в нас є план». Ваш спокій — найсильніший аргумент.
Більше порад та рекомендацій для батьків про безпеку можна знайти наYouTube-каналі Шляху батьківства.Національна програма «Шлях батьківства» реалізується за підтримки Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України, Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Європейського Союзу та ЮНІСЕФ.