Якщо у 2022 році більшість систем працювала в режимі реагування на кризи, то нині вимога часу інша: не лише гасити пожежі, а завчасно управляти ризиками через системну готовність, аналіз загроз і розбудову спроможності громад діяти самостійно.
Українські громади живуть у реальності подвійного виклику. З одного боку — щоденні воєнні загрози: ракетні удари, руйнування критичної інфраструктури, повторна окупація чи прифронтовий статус. З іншого — не менш небезпечні природні і техногенні чинники: від посух, паводків і катастрофічних змін клімату до надзвичайних подій на виробництвах.
За ці роки ворог випробував на нас різноманітні сценарії й підсвітив багато вразливих місць. І щоб допомогти розірвати патерн «від кризи до кризи», в Україні стартувала ініціатива, яку втілює IREX у межах Українського фонду швидкого реагування за підтримки Державного департаменту США. Її суть не в тому, щоб натренувати ще одну пожежну команду, а в тому, щоб дати місцевому самоврядуванню інструменти, аби системно управляти ризиками: прораховувати можливі надзвичайні ситуації, розписувати алгоритми дій для всіх інституцій і мешканців, а не лише для рятувальників, і бути готовими до ескалації ще до того, як вона стається.
10 громад у 7 областях за підтримки благодійного фонду «Діалог громад» та Асоціації об'єднаних територіальних громад розпочали роботу над створенням моделі готовності громад до надзвичайних ситуацій. Безпосередньо залучено близько 450 людей — від аналітиків, менторів і фахівців до посадовців місцевого самоврядування, місцевих рятувальників і активних мешканців. Ключова роль тут належить саме органам місцевого самоврядування: вони не пасивні одержувачі допомоги, а головні учасники процесу, які вчаться керувати безпекою своєї громади, закриваючи ті прогалини, які існували досі.
Як модель працює в різних регіонах
Формально паспорт ризиків і план реагування — не новація: вимога розробляти їх існувала й раніше. Та на практиці ці документи часто або не з'являлися взагалі, або створювалися без детального аналізу специфічних загроз. Не тому, що громади цього не хотіли, а тому, що не мали ні профільних фахівців, ні методології, ні ресурсу на детальну оцінку. Ініціатива IREX допомагає закрити ці прогалини через ґрунтовне посилення спроможності.
У кожній громаді проєкт розпочався з комплексної локалізованої оцінки ризиків. Експерти організацій разом із місцевою владою, ДСНС і мешканцями визначили, що саме загрожує конкретному селу чи місту: від лісових пожеж і затоплень до обстрілів газопроводів чи критичних магістралей, та наскільки громада готова відповісти на такі ризики. На основі таких оцінок для кожної громади створений паспорт ризиків, план реагування, та алгоритми дій за пріоритетними сценаріями. І всі ці документи працюють як єдина управлінська рамка.
Разом із документами громади отримують те, що залишиться після завершення проєкту: знання з управління ризиками, готові шаблони й розуміння, як і коли ці документи переглядати. Паспорт ризиків і план реагування — живі інструменти: вони втрачають практичну цінність, щойно перестають оновлюватись.
Методологія свідомо узгоджена з міжнародними підходами: Сендайською рамкою, Керівними принципами ЄС із оцінки та картування ризиків та іншими міжнародними стандартами. Наявність опрацьованого паспорта ризиків та плану реагування на загрози — це не лише вимога часу, а й ознака належного урядування. Адже в європейських країнах управління безпекою та стійкістю громад на місцевому рівні починається саме з оцінки ризиків: без розуміння загроз неможливо ані планувати реагування, ані розподіляти ресурси.
Такий підхід дозволяє бути на крок попереду й дає змогу громаді готуватись до надзвичайних ситуацій завчасно, щоб ані перший сніг, ані повінь не ставали загрозою ні для мешканців, ні для посадовців, а життя й робота установ, бізнесу та надання послуг тривали в максимально комфортних умовах. Проте на місцевому рівні застосувати ці міжнародні напрацювання самотужки буває непросто через брак досвіду і знань. І саме тут наш підхід стає тим містком, що приносить громадам перевірені європейські та світові стандарти управління ризиками, адаптує їх до українського контексту та перетворює на зрозумілий і практичний інструмент.
Які громади беруть участь в ініціативі
Модель тестується в різних умовах. Одна і та сама методологія щоразу дає робочий результат у громадах із різними профілями загроз. А отже, її можна масштабувати на більшість громад України, яким не вистачає комплексного підходу до управління ризиками.
Серед громад, охоплених проєктом, є звільнені й прифронтові. Зокрема Милівська громада на Херсонщині, де після руйнування Каховської ГЕС та регулярних обстрілів населення скоротилося вп'ятеро, або прикордонна Краснокутська громада на Харківщині. Тут безпекові виклики тісно переплітаються з відтоком людей. І алгоритми мають враховувати можливість допомоги тим, хто залишається в умовах обмежених ресурсів.
Громади столичної агломерації, де реальне населення суттєво перевищує офіційну статистику через вимушених переселенців і маятникову міграцію. У деяких громадах до половини населення належить до маломобільних груп, літніх людей або дітей. Тому розроблені плани евакуації та оповіщення повинні враховувати і цей виклик також.
Гірські й прикордонні громади, для яких реальними загрозами є не лише дії ворога. Ясіня на Закарпатті з її ризиками паводків та зсувів ґрунту або громади на Львівщині, де проходять важливі логістичні вузли. Створені документи дозволяють врахувати ці локальні особливості в управлінні ризиками.
Загальний аудит ризиків, проведений у громадах, виявив наскрізну загрозу: пошкодження й відключення інфраструктури через російські атаки. Порушення електро-, водо- й газопостачання, зв’язку та логістики в осінньо-зимовий період — це ризик номер один. Мінімізувати його наслідки виключно через вертикальні вказівки неможливо, адже першими на виклик завжди реагують ті, хто перебуває поруч.
Чому ставка робиться на місцевих пожежників та добровольців
У багатьох громадах, де до найближчої частини ДСНС десятки кілометрів, першими на виклик приїжджають не професійні рятувальники, а свої: навчені мешканці з технікою і спорядженням. Це і є місцева та добровільна пожежна охорона — перша ланка у відповіді на кризу. Коли виникає надзвичайна ситуація, рахунок іде на хвилини, тож їхній розвиток є ключовим елементом стійкості громад.
Проте наявність пожежної команди ще не гарантує безпеки: якщо немає плану, хто кого оповіщає, куди евакуювати маломобільних людей, де резервний зв'язок і які дії першої години, то навіть найкращій бригаді доводиться діяти наосліп. Тому проєкт розвиває не лише команди, але й систему навколо них: узгоджений план дій самоврядування, рятувальників, соціальних служб, поліції, медиків і волонтерів.
Готовність пожежних команд — питання не лише пожежних машин чи утримання депо. Це питання культури безпеки і здатності самоврядування нею керувати.
Практичні навички також критично важливі для відповідальних за систему безпеки на місцях, і вони не з'являються самі. Вони потребують регулярного навчання, інструкторів і полігонів, на що у громад рідко вистачає ресурсу. Тому проєкти, підтримані IREX, об'єднали громади, ДСНС, експертів і стейкхолдерів зі сфери безпеки на навчаннях з управління ризиками та практичного реагування на загрози. Тренінги включають відпрацювання пожежогасіння, пошуково-рятувальні роботи та евакуацію.
«Для нашої добровільної пожежної команди навчання на полігоні ДСНС стали справжнім “хрещенням”. Найбільше вразила реалістичність відтворених умов. Ми повернулися додому з новими тактичними навичками. Тепер наше завдання — впровадити ці стандарти у своїй громаді», — розповідає одна з представниць Гречаноподівської громади, що на Дніпропетровщині.
«Війна суттєво розширила спектр небезпек: до пожеж чи паводків додалися ракетні удари, мінна загроза та руйнування критичної інфраструктури. Стійкість громади формується не в момент кризи, а задовго до неї через практичні навчання, планування та чітку координацію», — каже представник Мостиської громади, що на Львівщині.
Через локальний досвід до національних змін
Головна мета ініціативи — масштабувати напрацьовані інструменти, алгоритми, паспорти ризиків та навчальні програми. Адже громади рідко бачать, що і як спрацювало в сусідів, і часто щоразу починають з нуля. Тому напрацювання не залишаються всередині десяти громад: шаблони документів і навчальні програми передаються ширшій мережі, а представники інших громад проходять тренінги. І вже найближчим часом ще щонайменше сорок громад зможуть перейняти відповідний досвід.
Крім того, частину бар'єрів неможливо подолати на місцевому рівні, адже вони закладені в самому регулюванні. Тому в межах проєкту відбуваються консультації між ДСНС, місцевою та добровільною пожежною охороною, органами самоврядування й іншими стейкхолдерами. Саме ті, хто щодня стикається з прогалинами, формулюють, що потрібно змінити. Узагальнені висновки стануть внеском у нормативно-правові акти, які системно закріплять статус і спроможність місцевих рятувальників.
Безпека громади — це спроможність місцевого самоврядування, рятувальників-добровольців та кожного мешканця діяти злагоджено у критичний момент. Така модель робить громаду стійкою до будь-яких викликів.
Читайте такожСтійкість починається знизу: чому Верховній Раді варто підтримати законопроєкт №15165