За п’ять місяців українська журналістка Вероніка Марченко у співпраці з Харківською обласною прокуратурою за підтримки проєкту GIDNA благодійного фонду Future for Ukraine та організації Project Expedite Justice створила документальний фільм «Докази» – про свідчення злочинів росії в Україні, про пережите людьми та про факти, які не можна дозволити світові забути.
У жовтні показ фільму відбувся у Гаазі – місті, яке стало одним із ключових центрів міжнародного правосуддя, де працюють міжнародні судові інституції та розглядаються питання відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини. Саме тут особливо важливо говорити про документування злочинів, збереження доказів і пошук справедливості для постраждалих.
Показ у Гаазі відбувся в заповненій залі. До заходу долучилися Посол України в Нідерландах Андрій Костін, представники посольств різних країн, міжнародних ЗМІ, Харківської обласної прокуратури та Міжнародного кримінального суду, правники, представники міжнародної спільноти, команда Expedite Justice і благодійний фонд Future for Ukraine. Захід об’єднав людей, небайдужих до документування злочинів в Україні та пошуку справедливості.
Після перегляду відбулася панельна дискусія, під час якої говорили про російські злочини, скоєні в Україні, зокрема про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК). Обговорювали, чому світ має знати про ці злочини, чому необхідно продовжувати розслідування й документувати свідчення, а також чому психологічна підтримка постраждалих є невіддільною частиною шляху до відновлення.
Фільм також побачила українська спільнота в Амстердамі. Показ відбувся в заповненій залі – люди зібралися, щоб знати правду, зберігати пам’ять і говорити про злочини, скоєні в Україні. У Гаазі та Амстердамі нас зустріли заповнені зали й спільне прагнення зробити так, щоб свідчення про злочини росії в Україні були почуті, задокументовані та незабуті.
Ми показуємо цей фільм, тому що мовчання не має ставати простором для безкарності. Тому що докази потрібно зберігати, злочини – розслідувати, а постраждалих – підтримувати. Пам’ять про пережите важлива для суспільства, а міжнародна увага допомагає не дозволити цим історіям зникнути з порядку денного. Говорити про злочини – означає зберігати правду. Документувати – означає створювати основу для справедливості. Підтримувати постраждалих – означає повертати їм відчуття, що вони не залишилися наодинці.
Ми не мовчимо. Повернувшись із цих показів, ми продовжуємо говорити про пережите вголос – доносити правду до міжнародної спільноти, привертати увагу до свідчень постраждалих і нагадувати про важливість розслідування злочинів та підтримки людей, які їх пережили. Разом із Головним управлінням розвідки України ми, українці, продовжуємо справу, що почалася зі створення фільму «Докази»: від ідеї до її втілення, від документування свідчень до донесення правди світові. Ми говоримо про пережите й нагадуємо міжнародній спільноті про злочини, скоєні в Україні. Ми не дамо цій правді замовкнути. І віримо, навіть якщо справедливість потребує часу, ті, хто вчинив ці злочини, не повинні уникнути відповідальності.
Читайте такожВ Україні презентували проєкт про воєнні злочини росіян проти військовополонених