Сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом (СНПК) — це тяжкі порушення прав людини, які включають зґвалтування, сексуальне рабство, примус до актів сексуального характеру, погрози сексуального насильства та інші дії, що вчиняються під час або у зв'язку зі збройним конфліктом. Це зброя проти мирного населення, про що свідчить історія, а саме: війна в Боснії та Герцоговині (1992-1995), де були табори для згвалтувань; геноцид у Руанді (1994), де багато жінок були навмисно інфіковані ВІЛ; японська система “жінок для втіхи” — мережа військових борделів; події Першої та Другої світових війн.
Україну це, на жаль, не оминуло. Станом на другу половину 2025 року, офіційна статистика офісу Омбудсмену говорить про 372 зафіксовані випадки СНПК від початку повномасштабного вторгнення. Серед потерпілих 236 жінки, 136 чоловіків та 20 дітей.
Проєкт GIDNA благодійного фонду Future for Ukraine від самого початку повномасштабного вторгнення опікується жінками, які постраждали від СНПК. Команда психологів та психотерапевтів працює з жінками, аби допомогти їм подолати страшні наслідки травми СНПК, віднайти внутрішні опори та повернути собі відчуття безпеки.
Жінка, яка пережила СНПК, — це жінка, яка ховає погляд, не завжди наважується говорити з камерою, а більше обирає аудіо зв'язок. Вона не довіряє, вона лякається, вона боїться промовити те, що з нею сталось. Вона ненавидить своє тіло і не хоче його ні бачити, ні торкатись, воно їй гидке. Вона домовляється про онлайн-зустріч і в останню хвилину відміняє її. Їй страшно згадувати, вона хоче втекти від спогадів подалі. І коли ці спогади накривають її нічними кошмарами вночі, і з'являються щоночі, вона починає шукати порятунку.
У перший рік роботи проєкту кількість звернень становила 8, це було пов'язано з тим, що жінки знаходились на окупованих територіях і не мали змогу сконтактувати з будь-ким, аби отримати допомогу. Із 2025 року кількість запитів почала зростати, і на сьогодні ми надали допомогу 143 жінкам, загалом 2 506 консультацій. За кожною історією — біль і страх, сором і відчай, що я більше ніколи не позбавлюсь цього внутрішнього осуду і відчуття огиди.
На жаль, очікування швидкого посттравматичного зростання після травми СНПК це скоріше ілюзія, аніж реальність. Робота з такою травмою передбачає тривалий час інтервенцій (робота над поверненням відчуття безпеки та перепрацювання травматичного досвіду), самостійної роботи жінки після отриманої психоедукації. Не варто очікувати результат за 2-3 місяці. Із моєї практики, перші зрушення я помічаю після піврічної роботи. Важливим є також підключення взаємодії з психіатром, оскільки часто є депресивні епізоди, ПТСР та к-ПТСР. Тому медикаментозний супровід є вкрай важливим. Приклади з моєї практики, які свідчать про прогрес: жінка записалась на карате та східні танці, аби повертати собі відчуття свого тіла та жіночність і водночас навчитись захищати себе. Інша жінка почала писати вірші та казки, які публікує у соцмережах і підтримує жінок, які постраждали від війни. Ще одна відкрила невелику кав'ярню з подругою, переїхавши в інший куточок України. Таких історій багато і всі вони такі різні, як і долі жінок.
У кожної жінки свій темп відновлення і не потрібно її ані підганяти в ньому, ані сповільнюватись. Важливо лагідно бути поруч, підтримувати і рухатись тим темпом, який потрібен для жінки. Зцілення відбувається там, де немає тиску, а є підтримка. Жінка, яка пережила СНПК, має поранену або ж повністю зруйновану безпеку, для неї повернення контролю над своїм життям є ключовим.
Якщо ви або ваші близькі потребують допомоги, звертайтесь: gidna.org
Читайте такожУ Харкові затримали монахів УПЦ МП, яких підозрюють у сексуальних злочинах проти дітей