Чому публічні закупівлі потрапили в «Основи»? Станом на зараз через Prozorro проходить до двох трильйонів гривень на рік — це приблизно половина всього бюджету України у 2025 році. Тож публічні закупівлі — це основа ефективного витрачання грошей країни. А Європейський Союз — це не лише політичний, а й економічний союз. Тож економічні показники і реформи мають не менше ваги на рішення, чи приймати Україну, ніж ті, що стосуються верховенства права і юстиції, наприклад. З цієї точки зору, приналежність фінансового контролю до «Основ» теж очевидна — це контроль ефективного витрачання бюджету.
Якраз напередодні відкриття переговорів Україна зробила важливий крок у євроінтеграції сфери — ухвалила новий Закон «Про публічні закупівлі». Його метою було доузгодити наше закупівельне законодавство з європейськими директивами. Доузгодити — бо суттєву частину гармонізації ми втілили ще в межах Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.
Тепер ми чекаємо фідбек від Єврокомісії, наскільки ухвалений Закон відповідає її вимогам. Чого від нас чекають далі у цій сфері, розбираємося у матеріалі.
Фінальне узгодження законодавства
Отже, на ухвалений новий Закон «Про публічні закупівлі» ми ще чекаємо зворотного зв’язку. Проте ми маємо чіткий дедлайн в межах Ukraine Facility, на коли наші правила у цій сфері мають повністю відповідати євродирективам, — вересень 2027.
Цей етап не варто недооцінювати. У межах євроінтеграції до розділу публічних закупівель також входять публічно-приватне партнерство (ППП) і концесії. Про них останнім часом трохи забувають, бо міжнародні партнери фокусуються саме на публічних закупівлях у своїх основних вимогах. Однак ППП і концесії не менш важливі для євроінтеграції.
Свій профільний закон про ППП ми оновили ще рік тому. Однак Єврокомісія вказала на низку його неузгодженостей з директивами у своєму торішньому Звіті про розширення ЄС щодо України. Проте Україна поки нічого не зробила, щоб усунути ці неузгодженості. Фінальний дедлайн тут ідентичний попередньому пункту — вересень 2027.
Багато роботи ми маємо і щодо законодавства про оборонні закупівлі, яке теж належить до закупівельного розділу. Тут ми фактично перебуваємо лише на початку шляху — до кінця року маємо розробити concept note з оновлення профільного Закону згідно з євродирективами. Це документ, який має окреслити відмінності нашого чинного законодавства від європейського і описати, як ми плануємо ці відмінності усувати. Остаточний дедлайн для узгодження законодавства про оборонні закупівлі ще не озвучено.
Окрім цього, нам треба адаптувати в наше законодавство євродирективу, що стосується закупівель монополістів в окремих сферах господарювання. Наш основний профільний Закон враховує її лише частково, зокрема ми маємо визначення таких замовників і пороги для них. Однак основну частину адаптації ще треба втілити. Дедлайн тут теж вересень 2027.
Практична реалізація
Водночас гармонізація правил — це лише перший крок. Далі потрібно забезпечити їхню практичну реалізацію. Йдеться зокрема про підзаконні акти, які мають розписати деталізовані правила і інструкції, як послуговуватися Законом, який дає загальну рамку. Для нового Закону «Про публічні закупівлі» нам необхідно розробити понад 40 таких документів. Серед них, наприклад, методики визначення очікуваної вартості закупівель, які допоможуть запобігати переплатам, і детальні регламенти для нових європейських процедур на зразок інноваційного партнерства, призначеного для закупівель технологічних рішень. Інше питання — це втілити технічні зміни в електронну систему, щоб адаптувати її під оновлені правила. Дедлайн щодо цих доопрацювань з’явиться, коли ухвалений Закон підпише Президент і його оприлюднять — відтоді ми матимемо дев’ять місяців на всі необхідні приготування до його вступу у дію. Але чи вистачить цього часу? В умовах браку фінансових і людських ресурсів існує ймовірність, що встигнути реалізувати все не вдасться. Тому вже зараз потрібно обирати пріоритети.
Нас вже закликають чітко спланувати оновлення підзаконних нормативних актів і технічну реалізацію змін в Prozorro — Єврокомісія виокремила однією з вимог для отримання макрофінансової допомоги для України розробити Стратегію розвитку публічних закупівель на 2027-2030 роки. У ній варто буде прописати чіткі індикатори і дедлайни для поступової адаптації сфери до нового Закону і, окрім підзаконки й технічної реалізації, запланувати комунікаційні активності і навчання для стейкхолдерів.
Схожу роботу потрібно провести і у сфері публічно-приватного партнерства..Відповідно до прийнятого тогоріч Закону, уряд має привести свої нормативно-правові документи у відповідність до нього до вересня 2026. Йдеться про оновлення понад 30 підзаконних актів, які зокрема регулюють порядок визначення приватного партнера, проведення аналізу ефективності здійснення ППП, залучення радників, надання додаткової державної підтримки, розрахунок концесійних платежів тощо. Однак адаптація нормативної бази має вкрай низькі темпи.
Станом на зараз уряд просто переніс частину змін на пізніше. Наприклад, обов’язок застосовувати Prozorro для визначення концесіонера відсунули до початку 2027 року. Цей функціонал в системі поки що не реалізований.
Такий стан справ з розробкою нормативки для ППП, з одного боку, пов’язаний з тим, що у профільному структурному підрозділі Мінекономіки, який відповідає за цей напрям, бракує фахівців. Водночас міжнародні партнери, зокрема Єврокомісія, не підштовхують нас активно до подальших змін, поки ми до кінця не узгодимо сам профільний Закон з директивами.
Захист прав бізнесу і контроль
У переліку критеріїв для вступу, які «Європейська правда» оприлюднила у березні цього року, посилення контролю і правового захисту належали до другого блоку завдань для закриття переговорів, які стосуються практичної реалізації законодавства. Однак це достатньо об’ємний і вагомий блок завдань, про який сміливо можна говорити як про окремий напрям. Водночас частково він перегукується з розділом про фінансовий контроль.
Почнемо з правового захисту. Єврокомісія озвучила вимогу забезпечити ефективне функціонування системи засобів правового захисту, зокрема у сфері ППП, концесій та оборонних закупівель — тобто запровадити оскарження до Антимонопольного комітету України.
З іншого боку, новий Закон «Про публічні закупівлі» запроваджує оскарження для великої частки закупівель через Prozorro Market, де раніше бізнес не мав можливості відстоювати свої права. Також Закон передбачає заміну частини закупівель, які раніше під час війни можна було проводити напряму, на переговорні процедури, які також передбачають можливість оскарження.
Тож євроінтеграція в межах цих реформ суттєво підвищить навантаження на АМКУ. Відповідно, посилення інституційної спроможності органу лише набиратиме актуальності. У 2025 році Комісія АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель налічувала 6 з 10 передбачених законодавством уповноважених. Конкурсний відбір на решту посад орган не оголошував, однак це необхідно буде зробити, щоб АМКУ міг справлятися з розширеним пулом задач.
Інший важливий напрям — робота Держаудитслужби, як головного контролюючого органу у сфері публічних закупівель. Саме він здійснює превентивний контроль — моніторить закупівлі. Тут за останній рік ми маємо позитивні зрушення, адже аудиторам нарешті забезпечили доступ до персональних даних порушників, щоб вони могли притягати їх до відповідальності. З цією ж метою продовжили строки для звернення в суд. Окрім цього, аудитори отримали розширення повноважень для контролю за коштами ЄС і розробили Дорожню мапу посилення контролю в закупівлях загалом. Це все було умовами Ukraine Facility.
Водночас комплексне вдосконалення моніторингів закупівель все ще є викликом. Тут йдеться і про превентивність, і про фокус на суттєвих порушеннях, і про зобов’язання, які аудитори накладають на порушників у висновках зі своїх моніторингів, які мають відповідати суттєвості порушень. Окрім цього, в межах розділу про фінансовий контроль ми маємо зобов’язання щодо інших функцій Держаудитслужби. Зокрема на 2026 рік ми отримали чітку умову для частини макрофінансової допомоги від Єврокомісії — розмежувати функції аудиту і інспекції в органі.
Відкриття першого переговорного кластера в жодному разі не варто розглядати як фінальну точку. Це радше старт для величезного обсягу роботи. Реформи в межах розділів про публічні закупівлі і фінансовий контроль — це лише частинка першого кластера. А таких кластерів в межах переговорів ми матимемо шість — загалом 35 розділів.
Наразі є інформація про ймовірне відкриття інших кластерів уже у липні. Тож Україна зможе паралельно просуватися у переговорах. Водночас лише на прикладі розділів про публічні закупівлі і фінконтроль можна пересвідчитися, що не варто очікувати швидкого завершення переговорів. Ми маємо достатньо реформ, які загальмували на місці, і вдосталь тих, які ще толком навіть не розпочались.
Разом з тим, важливо тримати у фокусі, що усі ці зміни потрібні не лише для того, щоб Україна стала членом ЄС. Насамперед ми адвокуємо і допомагаємо державі втілити усі ці реформи, щоб посилити її. Ефективні публічні закупівлі та якісний фінансовий контроль потрібні нам, щоб обмежений під час війни бюджет витрачався розумно. Щоб його не розкрадали, ми прагнемо посилення антикорупційних органів. І така ж мотивація має бути щодо кожної реформи, яку ми втілюємо в межах переговорів. Адже Європейський Союз не є самоціллю. Ми прагнемо бути в ЄС, бо це цивілізаційний і світоглядний вибір — бути ефективною, демократичною та сильною державою.
Цей матеріал став можливим за підтримки Програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
Автор: Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів
Читайте такожКерівник ОПУ запевнив місію МВФ, що Україна продовжить реформи