Почну з цифри, яка мене здивувала. 37% українців називають випадкову зустріч із цікавою книжкою найпоширенішим стимулом читати більше. Ми, видавці, звикли думати тиражами, логістикою й анонсами. А виявляється, що часто все вирішує одна хвилина, коли книжка опинилась на очах у потрібний момент. До цієї книжкової «зустрічі» я ще повернуся.
Три опитування, одна реальність
Спершу про те, скільки українців читає. Тут дуже легко потрапити в пастку одного заголовка.
За даними Мінкульту, 12% читають або слухають книжки щодня чи майже щодня, ще 21% роблять це кілька разів на тиждень. Разом це третина (33%). Водночас 13% за останній рік не взяли до рук жодної книжки. У травні 2026 року Мінкульт представив ще й опитування агенції Research.ua: 45% українців торік прочитали понад три книжки, 15% не прочитали жодної, а загальна частка читачів зросла з 65% у 2022 році до 80%. Найсвіжіші цифри з'явилися влітку, коли агенція Info Sapiens за замовленням BookForum опитала 1030 українців віком від 16 років. Щонайменше одну друковану книжку за рік прочитали 53% опитаних, а частка тих, хто не відкривав друкованих книжок зовсім, скоротилася з 51% у 2023 році до 47%.
Три дослідження дають три різні картини, і кожна по-своєму чесна. Вони ставлять різні запитання й опитують різних людей: Research.ua розмовляло з дорослими читачами, Gradus охопив людей від 14 років. Мені імпонує висновок, який їх об'єднує. Читачів в Україні більшість, регулярних приблизно третина, і саме про цю третину та про тих, хто стоїть на порозі, варто говорити далі.
Читач повертається, і галузь отримує нові шанси
70% читачів мали в житті перерву в читанні щонайменше пів року. З них 35% повернулися до регулярного читання, а ще 62% читають знову, хоч і нерегулярно. Читацька біографія більшості людей нагадує хвилю: кожен спад містить шанс на новий підйом. Найчастіше до книжки повертає потреба відпочити й опертися на щось стійке (34% тих, хто повернувся). Одразу за нею йде цікава книжка, що трапилась на очі (31%). Після повернення люди читають активно, близько десяти книжок за перший рік.
Тому я думаю, що, попри зростання інтересу до читання, ми досі працюємо переважно з постійною аудиторією, якій і так зрозуміла користь книжок. Наші презентації, ярмарки й анонси здебільшого досягають тих, хто вже з нами. А решта проводить час деінде. Читання посідає 11 місце з 19 запропонованих способів вільного часу, новини в месенджерах щодня переглядають 60% опитаних, а ще 59% щодня сидять у соцмережах.
Світ цю картину знає добре. Дослідники з UCL та Університету Флориди проаналізували щоденники використання часу понад 236 тисяч американців за двадцять років. Частка тих, хто читає для задоволення в середній день, скоротилася з 28% у 2004 році до 16% у 2023-му. Ті, хто читає, читають трохи довше, тож автори говорять про поляризацію: одні читають більше, а багато хто припинив зовсім. В Україні останні роки показують радше стабільність і навіть зростання, але урок зрозумілий і нам. Ядро читачів ми знаємо в обличчя, і воно надійне, а нові читачі з'являтимуться там, де їм трапиться книжка.
Ще одне порівняння. За літнім опитуванням BookForum, друковану книжку за рік прочитали 53% українців і 41% поляків. Отже, у нас є чим пишатися і що берегти.
Книжка як опора, коли земля під ногами нестійка
Найчастіше українці читають, щоб відпочити (69% читачів) і отримати задоволення (54%). Під час повномасштабної війни книжка стала ще й підтримкою. Читання допомагає зменшувати тривожність 32% читачів, емоційно відновлюватися 30%, легше переживати стрес 28%, а кожному п'ятому (21%) із книжкою простіше заснути.
Видавець звикає оцінювати книжку ціною, накладом і темпом продажів. Дослідження пропонує додати ще одну шкалу: скільком людям книжка допомогла пережити вечір. Наш колектив цього року не раз рахував наслідки ударів по виробництву й складах, тож кожен наклад, що дійшов до читача, ми сприймаємо як невелику перемогу. Співзасновниця Фонду «Повір у себе» Ірина Іванчик каже, що будь-яка книжка, яка приносить людині радість, уже є внеском у її ментальне здоров'я. Я охоче підписуюся під цими словами. Читання у воєнний час виконує роль, яку ми досі недооцінювали, і про це галузі варто говорити окремо.
Читайте такожОпитування: після повномасштабного вторгнення 24% українців припинили читати книжки російською
Звичка, яка починається в дитинстві
Читацька звичка зароджується задовго до школи: з книжки, яку дорослий читає вголос перед сном, із походу до бібліотеки, з історії, яку дитина сама обрала на полиці, або з розмови про улюбленого героя. Важливо, щоб книжка поступово ставала частиною повсякдення й залишала простір для власної цікавості. Дорослі можуть підтримати це простими речами: читати разом, дозволяти дитині обирати жанр і формат, обговорювати прочитане без перевірки на правильні відповіді. Комікси, фентезі, історії за мотивами фільмів, аудіокнижки теж можуть стати входом у читання, якщо саме вони захоплюють дитину.
Свіжі дані підтверджують, що починати треба рано й так само важливо підтримувати інтерес у старшому віці. У дослідженні National Literacy Trust за 2026 рік, яке охопило понад 125 тисяч дітей і підлітків у Великій Британії, задоволення від читання у вільний час назвали 36,1% респондентів віком 8–18 років, а щодня читали 20,3%. Це невелике зростання після кількох років спаду, але показники все ще значно нижчі, ніж десять років тому. Дослідники наголошують на ролі особистого вибору та зв'язку книжок із захопленнями дітей.
У світі читацьку практику підтримують і через невеликі ігрові механіки. Діти ставлять собі посильну мету, відмічають прочитані сторінки, бачать власний поступ, беруть участь у читацьких викликах чи діляться відкриттями з друзями. Дослідження 2026 року в журналі Humanities and Social Sciences Communications спостерігало за 30 учнями молодших класів на Тайвані. Упродовж восьми тижнів гейміфікована система з візуальним відстеженням прогресу та рівнями допомогла збільшити обсяг читання й урізноманітнити жанри. Самі значки за досягнення мали обмежений ефект, і це теж важливо: інструмент працює краще, коли допомагає дитині бачити власний поступ і відкривати нове. У «Ранку» ми створили трекери читання, які допомагають дітям фіксувати свій читацький шлях. Відгуки від тих, хто ними користується, позитивні. Для нас це невеликий, але практичний спосіб підтримати звичку.
Полиця, до якої можна дійти
Лише 34% українців вважають, що в їхньому населеному пункті достатньо книгарень. Ще 22% кажуть, що їх замало, а 21% повідомляють, що книгарень немає зовсім. Отже, нестачу відчуває 43%. Ці дані дослідження Мінкульту добре пояснюють, чому фізична присутність книжки має значення. Одного інтересу до читання замало, якщо книжку складно знайти поруч із домом. За оцінкою Українського інституту книги, про яку в серпні писав «Інтерфакс-Україна», загальна площа всіх книгарень країни трохи перевищує шість футбольних полів. Ця метафора допомагає уявити масштаб.
Уряд ухвалив постанову про компенсацію оренди для книгарень, і на першому етапі нею зможуть скористатися громади з населенням до 100 тисяч людей. Мені подобається така адресність. Саме в невеликих містах і селищах книгарня працює і як культурний центр, і як місце тієї самої випадкової зустрічі.
Про бібліотеки дані говорять не менш предметно. Про існування бібліотеки у своєму населеному пункті знають 73% українців. Серед тих, хто нею не користується, 19% не знаходять цікавих книжок, а 12% бракує нових видань. У селищах міського типу ці цифри вищі: 27% і 14%. У проєкті держбюджету на 2027 рік передбачено 100 мільйонів гривень на нові книжки для публічних бібліотек, і державні закупівлі для них уперше з 2021 року відновлюються. Я щиро вітаю це рішення. Вибирати книжки варто за принципом, який підказує саме дослідження: детективи (47%) та історичні романи (31%) очолюють жанровий рейтинг, а бібліотечна полиця виграє, коли на ній є те, що люди справді хочуть читати.
То що ми маємо? Назв стає більше, тиражі трохи менші, а читач обирає книжку за порадою людей, яким довіряє. За даними Мінкульту, 29% орієнтуються на рекомендації друзів і знайомих, а 32% на досвід читання інших книжок автора. Літнє опитування BookForum показує, що 39% покупців обирають сайти видавництв, а 72% віддають перевагу фізичним магазинам. Для мене важливо, що читачі готові приходити до видавця напряму. Така довіра зобов'язує розвивати власні канали й більше говорити з аудиторією.
Українська мова і право на легке читання
Протягом останнього року 87% читачів читали або слухали книжки українською. Після початку повномасштабного вторгнення 24% читачів повністю припинили читати російською, а ще 25% читають її значно рідше. Ці дані кількісного етапу показують, що вибір мови став свідомим, і водночас нагадують: українськомовна пропозиція має бути різноманітною за жанрами та форматами.
Жанрова картина така. Детективи читає 47% читачів, історичні романи 31%, сучасну та класичну художню літературу по 25%, фентезі й романтичну літературу по 24%. Найцінніша для мене деталь прийшла з якісного етапу: більшість його учасників повернулися до читання саме через «легкі» жанри, і ніхто за це не виправдовувався. Галузі варто засвоїти цю простоту. Легка книжка відкриває двері, і якщо за ними є українська пропозиція в улюблених жанрах, шлях від випадкової зустрічі до звички стає коротшим.
Поле для нових імен залишається широким. Без підказки найчастіше згадують Сергія Жадана (23%), далі Оксану Забужко (13%), Ліну Костенко (10%), Андруховичів (8%) і Макса Кідрука (6%). Один автор набирає майже чверть, а відсотки решти швидко спадають. Є й інші канали впливу: люди зважають на рекомендації блогерів і подкастів, а екранізація частіше стає причиною взятися за книжку серед жінок і молоді від 16 до 29 років. Книжка зустрічає людей у стрічці, на екрані кіно, у розмові з другом, і нашим каталогам варто бути в тих самих місцях.
Читайте такожВ Україні заблокували три книжкові інтернет-магазини через продаж російських видань
Що я залишаю собі з цього дослідження
Я обіцяв повернутися до слова «зустріч», і ось я тут. Але спершу про обережність. Кожна цифра має свої межі. Gradus Research опитав 2200 респондентів від 14 років, а тимчасово окуповані території й території активних бойових дій до вибірки не увійшли. Люди звідти теж наші читачі, і відповідальність перед ними не вміщується в жодну таблицю.
З дослідження я забираю кілька орієнтирів для роботи. Книжка має частіше траплятися людині, тому книгарні у громадах до ста тисяч мешканців і бібліотеки з новими книжками заслуговують нашої підтримки словом і справою. Далі лежить шлях до школи: видавці підручників і художньої літератури можуть домовитися про спільну роботу над першою зустріччю підлітка з книжкою для себе. Потрібна й пропозиція, адже україномовні детективи, історичні романи й фентезі чекають на тих, хто залишив російську й шукає свій жанр. Не менш важлива довіра: новому авторові потрібен перший читач, який розкаже другу, і видавець може допомогти цьому ланцюжку запуститися, зокрема через пряму розмову з читачами. І нарешті чесність. Ми можемо визнати, що частина людей залишається поза нашим полем зору, і шукати їх там, де вони вже є.
Я переконаний, що результати цього дослідження мають стати приводом для спільної роботи видавців, книгарів, бібліотекарів і вчителів. Нам важливо краще розуміти читача, чути його потреби й робити книжку доступнішою, цікавішою та ближчою до повсякденного життя. Адже читацька звичка часто починається з простої речі: людина знаходить історію, яка її захоплює, і хоче читати далі. Наше спільне завдання в тому, щоб таких історій і таких зустрічей ставало більше.