Від супермачо до неврастеніка: як мінявся образ Джеймса Бонда

Отже, продюсери нарешті визначилися з новим виконавцем ролі Джеймса Бонда. Але перш, ніж говорити про Роберта Паттінсона, варто згадати його попередників – а там було на кого дивитися.

Всі знають цю інформацію, та все ж варто нагадати. Джеймс Бонд — персонаж, створений британським письменником і колишнім розвідником Яном Флемінгом; імʼя запозичено в реальної людини — американського орнітолога Джеймса Бонда. Романний Бонд є секретним агентом британської розвідки MI6, має кодове ім’я 007 і ліцензію на вбивство.

Успіх книг Флемінга спонукав продюсерів Альберта Брокколі та Гаррі Зальцмана придбати права на екранізацію. Перший фільм, «Доктор Ноу», вийшов 1962 року. На сьогодні «бондіана» – явище маскультури: 25 фільмів, знятих компанією Eon Productions, дві неканонічні версії («Казино "Рояль"», «Ніколи не кажи "ніколи"»), сукупний касовий збір понад 6 млрд доларів. Характерні фразочки суперагента стали частиною фольклору.

Кадр з фільму «Доктор Ноу», 1962 р.
Фото: kinorium.com
Кадр з фільму «Доктор Ноу», 1962 р.

Реклама

Запрошення зіграти 007 автоматично забезпечує акторові статус суперзірки. Бонда втілювали Шон Коннері, Роджер Мур, Тімоті Далтон, Пірс Броснан, Деніел Крейг, Девід Нівен, Джордж Лезенбі. Два останні, втім, зіграли лише по одному фільму, причому Лезенбі роль не вдалася – тож цих виконавців розглядати не будемо.

Шон Коннері

• Доктор Ноу (Dr. No) — 1962

• З Росії з любов'ю (From Russia with Love) — 1963

• Голдфінгер (Goldfinger) — 1964

• Кульова блискавка (Thunderball) — 1965

• Живеш тільки двічі (You Only Live Twice) — 1967

• Діаманти назавжди (Diamonds Are Forever) — 1971

Поза каноном: «Ніколи не кажи ніколи» (Never Say Never Again) — 1983

Реклама

Цікаво, що Шон Коннері з дитинства мріяв стати моряком і таки вступив до Королівського військово-морського флоту – а Джеймс Бонд якраз є офіцером флоту у відставці. Жорстке флотське життя спричинило виразку шлунку, тож, комісувавшись, Шон працював водієм вантажівки, натурником Единбурзького коледжу красних мистецтв, зайнявся спортом і захопився бодібілдингом. Згідно з офіційною легендою, у 1950-му Коннері посів третє місце на конкурсі з бодібілдингу «Містер Всесвіт», де його і взяли на замітку промоутери. Здобувши певний успіх на телебаченні і в театрі, він дістав доленосне запрошення від Брокколі й Зальцмана.

Шон Коннері в ролі Джеймса Бонда у фільмі «Живеш тільки двічі» (1967)
Фото: bamfstyle.com
Шон Коннері в ролі Джеймса Бонда у фільмі «Живеш тільки двічі» (1967)

Багато в чому саме Коннорі забезпечив проєктові сьогоднішній статус. Актор поєднував рельєфну мускулатуру й певну брутальність вигляду з неабиякою пластикою і суто британським вишколом. В 1960-ті, з тодішньою секс-революцією і протистоянням комуністичному блоку, такий герой був затребуваним. Флемінг спочатку скептично поставився до вибору продюсерів, однак уже після прем'єри «Доктора Ноу» настільки захопився Коннері, що в подальших романах дописав агенту 007 шотландське коріння.

Як зауважив авторитетний американський кінокритик Роджер Еберт: «Коннері поєднував у собі витонченість і небезпеку. Він носив смокінг так, ніби народився в ньому, але рухався як людина, здатна вбити вас голіруч».

Роджер Мур

• Живи та дай померти (Live and Let Die) — 1973

• Чоловік із золотим пістолетом (The Man with the Golden Gun) — 1974

• Шпигун, який мене кохав (The Spy Who Loved Me) — 1977

• Місячний гонщик (Moonraker) — 1979

• Тільки для ваших очей (For Your Eyes Only) — 1981

Реклама

• Восьминіжка (Octopussy) — 1983

• Вид на вбивство (A View to a Kill) — 1985

Роджер Мур (праворуч) у фільмі 'Живи та дай померти'
Фото: wikipedia.org
Роджер Мур (праворуч) у фільмі 'Живи та дай померти'

Як і Коннері, Роджер Мур теж пройшов арміське горнило. Мобілізований уже після завершення Другої світової, служив у спеціальному корпусі Королівської армії в Службі постачання і транспорту, був командиром частини у Західній Німеччині. Одного разу батько Роджера, поліцейський, розслідував пограбування в будинку кінорежисера Браяна Герста. Мура представили Герстові, і той найняв його як статиста для зйомок «Цезаря і Клеопатри». На знімальному майданчику юнак добре зарекомендував себе, і Герст вирішив оплатити його навчання в Королівській академії драматичного мистецтва. На початку 1950-х Мур працював як модель для реклами трикотажу, тим самим отримавши прізвисько The Big Knit (Великі Рейтузи). Успіх прийшов на телебаченні: спочатку телеверсія "Айвенго" й серіал "Меверік", а потім – всесвітня слава завдяки детективному серіалу "Святий". Таким чином, актор увійшов у Всесвіт агента 007 вже у статусі високооплачуваної телезірки. Як виснували критики, Мур поступався у виразності Шону Коннері, але вигравав завдяки шарму та дещиці суто британського комізму.

Пітер Бредшоу, провідний кінокритик газети The Guardian, зазначив: «Роджер Мур привніс у роль Бонда самоіронічний, трохи "кемповий" аристократичний блиск. Він розумів, що все це — одна велика вишукана гра, і дозволяв глядачам підморгнути у відповідь».

Тімоті Далтон

• Іскри з очей (The Living Daylights) — 1987

• Ліцензія на вбивство (Licence to Kill) — 1989

Мілітарний мотив у біографії не оминув і Далтона: він народився в сім'ї військового. Тімоті з дитинства захоплювався авіацією, був добровольцем у британській організації для молоді Air Training Corps. У 20-річному віці Далтон вперше знявся на телебаченні, а через два роки, в 1968-му, відбувся його кінодебют в історичній драмі "Лев узимку" з такими зірками як Кетрін Хепберн, Пітер О'Тул і Ентоні Гопкінс. Його зоряний час на британському ТБ настав у 1983 році, коли вийшов серіал Джейн Ейр за однойменним романом Шарлотти Бронте: Далтона визнали найкращим актором, який зіграв Едварда Рочестера.

Тімоті Далтон у фільмі 'Ліцензія на вбивство'
Фото: theguardian.com
Тімоті Далтон у фільмі 'Ліцензія на вбивство'

Неймовірно, але факт: Далтон двічі відмовлявся від ролі Бонда. Спочатку в 1968-му, бо вважав себе занадто молодим і не хотів загубитися в тіні Коннері, а потім на початку 1970-х з тих самих причин. Брокколі, однак, не втрачав надії, і третя спроба виявилася вдалою.

Реклама

В суто театральних термінах, якщо Коннері відпрацьовував героя-коханця, то Далтон дотримувався амплуа героя-неврастеніка. Йдеться, звісно, не про психічну неврівноваженість, а про більшу вразливість, похмурість і реалістичність образу.

Як зазначив рецензент видання Little White Lies у ретроспективному огляді: «У Далтона відчувається особлива внутрішня напруга. Коли його Бонд відмовляється виконати наказ застрелити жінку-снайпера, огида до власної професії стає буквально відчутною — він створив шаблон для жорсткого Бонда XXI століття».

Пірс Броснан

• Золоте око (GoldenEye) — 1995

• Завтра не помре ніколи (Tomorrow Never Dies) — 1997

• І цілого світу замало (The World Is Not Enough) — 1999

• Помри, але не зараз (Die Another Day) — 2002

Пірс Броснан у дитинстві був, фактично, сиротою: батько покинув родину, а мати залишила доглядати малого на бабусю. Виконавське мистецтво фактично врятувало хлопця: у 16 років почав працювати у фотостудії, у 1973-му вступив у Лондонський центр драматичного мистецтва, по завершенні навчання почав кар'єру актора у театрі й на телебаченні, зокрема, в популярних серіалах The Manions of America і Remington Steele. Серед кіноробіт раннього періоду варто згадати роль нарваного науковця у культовій малобюджетній фантастиці «Газонокосар» (1992).

Пірс Броснан у фільмі 'Помри, але не зараз '
Фото: independent.co.uk
Пірс Броснан у фільмі 'Помри, але не зараз '

Саме завдяки залученню Пірса Броснана та Джуді Денч на роль його начальниці М продюсерам вдалося адаптувати франшизу до нових реалій по завершенні Холодної війни й розпаду СРСР.

Кінооглядач Джеймс Берардінеллі констатував, що «Броснан не просто грає Джеймса Бонда — він виглядає так, ніби це його природний стан. Він випромінює впевненість, дотепність і смертоносність у правильних пропорціях».

Деніел Крейг

• Казино «Рояль» (Casino Royale) — 2006

Реклама

• Квант милосердя (Quantum of Solace) — 2008

• Координати «Скайфолл» (Skyfall) — 2012

• Спектр (Spectre) — 2015

• Не час помирати (No Time to Die) — 2021

Деніел Крейг народився в мистецькій родині. Мати – вчителька малювання, вітчим – відомий живописець. Захоплювався музикою і, традиційно для «бондівських» акторів, спортом (регбі). Грати почав у 1992-му, прославився завдяки партії лиходія Алекса Веста у блокбастері "Лара Крофт: розкрадальниця гробниць" (2001). Серед усіх 007-акторів Крейг унікальний помітним ухилом у драматизм і вразливість. Ще до «Казино «Рояль»» він завоював прихильність фестивальної публіки і кінокритиків ролями у артхаусних і малобюджетних драмах, зокрема, в "Проклятому шляху" Сема Мендеса, в байопіку поетеси Сільвії Плат "Сільвія" з Гвінет Пелтроу, в екранізації однойменної книги Трумена Капоте «Погана слава».

Деніел Крейг у фільмі 'Не час помирати'
Фото: culturedvultures.com
Деніел Крейг у фільмі 'Не час помирати'

 Цей Бонд не соромиться плакати в кадрі, не випʼячує чоловіче его, є ЛГБТ-толерантним. Тут, як ніколи, пригодився Крейгів драматичний дар, котрий дозволяє йому виходити за рамки образу незворушного мачо. Його Бонд несе надлам, "в'язницю всередині себе", кажучи словами героїні Ольги Куриленко у «Координатах “Скайфолл”», і тому бореться не лише з лиходіями різних калібрів, а й зі звіром у собі. Саме Крейг дозволив сумістити бойовик з психологічною драмою. За словом Сема Мендеса (режисера фільмів «Скайфолл» та «Спектр»): «Деніел приніс у роль людяність і моральну складність. У його очах завжди видно, яку високу ціну доводиться платити за кожне вбивство».

Роберт Паттінсон

На карʼєрі Паттінсона з самого старту лежить прокляття на імʼя Едвард Каллен. Роль красунчика-вампіра з «Сутінок» 40-річний актор ненавидить цілком щиро і воліє не згадувати.

Роберт Паттінсон на Венеційському міжнародному фестивалі
Фото: EPA/UPG
Роберт Паттінсон на Венеційському міжнародному фестивалі

Загалом, високобюджетне кіно є його стихією: Седрик Діґґорі у «Гаррі Поттері і кубку вогню»; Ніл у «Тенет» Крістофера Нолана, Бетмен у Метта Рівза, майбутня третя частина «Дюни». Одначе його хист ширший за супергеройські рамки. Тож є надія, що Паттінсон продовжить лінію «драматичного Бонда», бо зможе внести в образ певну моральну амбівалентність.

Адже в цього актора все ж є харизма такого собі небезпечного, холоднуватого красеня. Саме цю його сторону якнайкраще використали Роберт Еґґерс у сюрреалістичному горорі «Маяк» (2019), Нолан в «Одіссеї» (2026), де Паттінсон зіграв Антіноя – підступного інтригана, ватажка залицяльників Пенелопи, – і Ленс Оппенгейм у трилері «Праймтайм», де Паттінсон перевтілився у жорстокого маніпулятора-телеведучого.

Тож Бонд-Паттінсон може не гребувати засобами задля досягнення справедливої мети і бути достатньо безжальним, ефектно балансуючи між добром і злом. Тим паче, що наступну частину бондіани зніматиме Дені Вільнев, який у «Дюні» наглядно показав трансформацію ватажка повстання за свободу в тирана.

Але то не більш ніж припущення. Нам, глядачам, лишається тільки чекати.

Читайте такожЛенс Оппенгайм: «Роберт Паттінсон — найкращий актор покоління. Він — Джек Ніколсон нашого часу»

Реклама