Усе почалося ще з ударів по поромах
Удар по мосту через Керченську протоку — це геть не влучання двох-трьох БпЛА зі щонайбільше 100 кг вибухівки, як зневажливо писали вчора деякі російські телеграм-канали. Перед фінальним ударом українські сили поетапно знищували російські системи ППО, радари й засоби РЕБ. Для операції використали низку українських розробок, зокрема: Dovbush, «Вендета», Da Vinci, «Січень», MICH 2000, «Рута», «Паляниця», FP-1, FP-5 «Фламінго» та ракети Р-360 «Нептун». «Паляниці», за словами президента, уразили автомобільну частину мосту, а «Нептуни», «Рута» й FP-5 — залізничну.
«Москва ляже через Крим. Спільна операція підрозділів глибинного ураження ВМС, РВіА, новоствореного 7 центру 414 бригади “Птахи Мадяра”, 1 окремого центру СБС і СБУ», — так прокоментував подію командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді.
Спроби оцінити збитки й наслідки обстрілу мосту тривають як у росіян, так і в нас. Якщо залізниця жива — справа не завершена. Можливо, будуть нові атаки, головне, щоб окупанти не встигли перегрупуватися й захистити залишки об’єкта. Усю операцію Сил оборони в комплексі треба розцінювати як вирок російській системі ППО та РЕБ — прокоментував у своєму дописі директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський. Ворог змушений стягувати С-400 під Москву й Петербург і систематично втрачає РЛС у Криму, тому фізично не здатен закрити свій міст.
Це не єдиний епізод, коли ми розірвали ППО ворога — є успішний кейс із Усть-Луги, проходження російської оборони Московського регіону. «Я сказав би, що маємо реальний досвід прориву ворожої ППО, і ворогу буде дуже складно швидко адаптуватися під такі загрози (оперативно вигадати способи захистити залишки мосту, його залізничну частину. — Ред.), — каже експерт з РЕБ. — Головна наша задача — використовувати далі це вікно можливостей, тримати навантаження».
Досі Сили оборони поетапно навантажували і виснажували російську ППО, прибирали її ключові елементи (засоби РЕБ тощо). А деякі засоби пасивного захисту мосту просто не допомогли: «бо ми пішли іншим шляхом». Храпчинський посилається на відео: видно, що наші засоби йшли на надмалих висотах, а розташування засобів радіолокації навколо мосту таке, що виявити повітряні засоби їм було надскладно. «Засоби ураження засвічуються великою металевою спорудою, і радари не досить якісно працюють у таких місцях, — пояснює експерт. — Росіяни пробували виносити їх на певну відстань, але “Панцирі” й інші засоби все ж не змогли достатньо якісно побачити повітряні загрози». А щоб ускладнити їм це завдання, Сили оборони виявили ключові позиції ворога і прорідили їх. «Дуже складна комплексна операція була. Але неправильно казати, що російська ППО зовсім ні до чого — це ми її такою зробили», — робить висновок Храпчинський.
Увесь задум по мосту в Крим був комплексним і навряд чи завершений, міркує Іван Киричевський, військовий експерт і військовослужбовець 413 полку СБС «Рейд». «Були у них колись пороми, а ми в липні по них ударили, і повідомлень про відновлення не було, — нагадує він. — Не спішив би з висновками, що тепер швидко перегрупуються абощо».
Якщо Силам оборони вдасться підтримувати таке саме активне навантаження на міст, можливо, будуть повторні успішні атаки, каже Храпчинський. (Адже залізничне сполучення поки що існує.) Це залежатиме винятково від наших спроможностей. «Треба далі виносити ланцюги, порушувати логістику й постачання південного угруповання російських військ», — зазначає він.
Сухопутний коридор під вогнем мідлстрайків
«Мандри суходолом у “родную гавань” відтепер заграють новою палітрою. Гарантуємо», — анонсував Мадяр. Улітку інформаційне поле заповнили повідомлення, як різні підрозділи беруть під контроль траси й ділянки на окупованій території. Згодом їх поменшало, але це не значить, що роботу припинили, зауважує Киричевський. «Мертві росіяни є. І бажання їх убивати теж. У нашого підрозділу перелік знищеного мідлстрайками автотранспорту росіян стабільно поповнюється, інші підрозділи СБС теж працюють», — каже Киричевський. Причому протидія завжди була активною: ще влітку росіяни нарощували насичення автотрас мобільними вогневими групами, розрахунками зенітних дронів тощо. «Росіяни весь час адаптуються і здатні навчити своїх бійців бити по повітряних цілях, але наші удари були, є і будуть», — наголошує військовий експерт.
Про це свідчить, зокрема, звіт міжнародної організації ACLED про кампанію ударів по російській логістиці на окупованому півдні. ACLED зафіксувала 361 атаку в районі логістичного коридору Р-280 із січня до червня 2026 року. Узимку почали бити по російських радарах, ППО та складах, переважно в Криму. У березні-квітні посилили атаки на вантажівки, бензовози й колони. У червні відбувся перехід до системного ураження транспортної мережі: мостів, залізниці, переправ, енергетичної та портової інфраструктури. Коли росіяни подалися на об'їзні дороги, Сили оборони України уражали і їх. Частину постачання переорієнтували на залізницю та морські маршрути — під ударами опинилися відповідні об'єкти й судна.
Днями видання «РІА-Південь» опублікувало власні підрахунки: через Мелітопольщину до Криму їде втричі менше вантажівок. Раніше цим маршрутом щодня рухалися приблизно 2–3 тисячі вантажівок, а тепер — 600–800. Буквально напередодні атак на міст через Керченську протоку UNITED24 Media теж видало аналіз серії ударів по мостах на російських логістичних маршрутах. Від початку жовтня уразили щонайменше шість мостів на маршрутах, якими Росія забезпечує окуповані території півдня України та Крим. Зокрема, два мости через Дон у Ростові-на-Дону і міст через Міус поблизу Наталіївки на трасі Р-280. АрміяInform наприкінці жовтня також повідомляла про серію ударів операторів «Хорнет» 3 окремого полку спеціального призначення імені князя Святослава Хороброго. На відео — яскраві ураження великих вантажівок на трасі Р-280, деякі замасковані під цивільні рейси (з них виходили озброєні російські військові). За даними видання, мідлстрайки дозволяють діставати транспорт за 30–170 кілометрів від фронту, а окремі цілі — навіть у районі Таганрога.
Читайте також«Росіяни нічого не можуть вдіяти»: як «Азов» патрулює окуповані траси Приазов’я
Морські можливості майже на дні
Ураження автомобільної частини мосту не настільки нищівне для логістики, як те, що уламки конструкції заблокували морське сполучення з півночі на південь. «Автомобільна частина давно не відіграє ролі у військових і навіть цивільних перевезеннях», — нагадує Петро Андрющенко, керівник Центру вивчення окупації. Уже діяли серйозні обмеження: огляд вантажів, обмеження ваги. Але залізничною частиною все ще проскакували критичні і військові вантажі, особливо за несприятливої для дронів погоди. «Це більше репутаційний удар перед азійським форумом: демонстрація того, що немає сенсу домовлятися з Путіним, бо Росія — зовсім не наддержава», —– міркує він (18–19 листопада Володимир Путін відвідає китайське місто Шеньчжень для участі у 33 саміті форуму «Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво». Головна політична подія форуму — тристороння зустріч за участю Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна, де вони мають намір обговорювати війну в Україні. — Ред.).
Але трималося поромне сполучення окупованого Криму з Таманню. Точку відправлення зі східного берега росіяни засекретили. «Бояться, що вдаримо. Не розголошують ні розкладу, ні кількості поромів, — каже Петро Андрющенко. — Ніхто не знає, скільки їх уціліло: було шість, потім чотири, але ж уражали і їх».
Крім поромів, росіянам і кримчанам пропонують послуги приватних барж. «Думаю, росіяни можуть націоналізувати їх, це було б логічно», — міркує дослідник окупованих територій. Після того як обмежили поромне перевезення вантажів (принаймні бензовозів), з'явилася велика кількість барж, які за 200–300 тисяч рублів бралися тягнути з Кубані на Керч вантажівки. Вони цілком могли б замінити зараз поромне сполучення. Тим більше баржі не так бояться штормів через особливості конструкції. Бо варіантів дійсно небагато.
«Через міст вони в Чорне море з Азовського більше ніяк не потраплять. Ділянка, яка обвалилася, була єдиним місцем проходу, фарватером для великих суден», — пояснює Андрющенко. Глибина цього проходу — від 8 до 11 метрів, вона штучно створена, щоб забезпечувати рух суден з осадкою до 8 метрів. Якщо ж уламок навіть пів метра завдовжки ліг на дно, судно вже не пройде. «Хіба що баржі або якісь плоскодонки проскакуватимуть, але спочатку все одно доведеться дослідити дно», — каже Петро Андрющенко.
Останнім часом цим каналом користувалися балкери, щоб перевозити крадене зерно — десятки тисяч тонн, розповідає Андрій Клименко, експерт з питань Чорноморського регіону, керівник Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, головний редактор BlackSeaNews. Але фактично логістика через Керченську протоку зупинена ще від липня, коли СБС почали тотально винищувати російський морський трафік в Азовському морі. «Понад 300 суден пошкодили, з них 200+ в Азовському морі, — каже Клименко. — Тож трафіку там немає, нічому ходити». Судна вже ніде обслуговувати, та й порт у Керчі, порти Кавказ і Крим не раз обстрілювали. «Ходять, може, зо два пороми — їх ледь вистачає», — каже експерт.
Дорога узбережжям з Ростова через Маріуполь стала «дорогою смерті», а зруйнувати залізничне полотно на мосту — справа техніки. «Чорноморський флот не існує, окупанти залишили всю інфраструктуру — складську, судноремонтну, суднобудівельну. І Крим з військового погляду перетворюється на те, що немає сенсу утримувати, — каже Андрій Клименко. — І це важливіше за логістику. Півострів у складній ізоляції». І значення для Кремля має лише символічне і геополітичне.
Розгублені і відрізані
Основна задача кримської влади (яку вона частково виконує) — переконати населення, що все гаразд, акцентує Петро Андрющенко. Але кримчани шоковані, бо отримують суперечливу інформацію. «Її дуже багато надходить від тих, хто безпосередньо залучений до різноманітних перевезень, і резонанс у суспільстві наростає», — пояснює дослідник окупованого півострова. Причому лише на ґрунті руйнування автомобільної частини мосту, а наслідки того, що уламки конструкції заблокували морський прохід, ще й не оцінили. Кримчан переспрямували через поромну переправу, а вона стоїть через сильний шторм на Азові і навряд чи швидко запрацює. Людей транспортувати ще якось можна, транспорт — ні, каже Андрющенко. «Нам не треба навіть лізти в їхні пабліки і нагнітати — самі впораються», — пояснює він. Дехто докладно описує альтернативні проїзди через сухопутні коридори разом з усіма небезпеками: де міст зруйнований, де аварії і дронова небезпека. «Кримчани полізли ці шляхи вивчати і зрозуміли, що навколо небезпека, бо чигають дрони, — розповідає Андрющенко. — Почалася мовчазна паніка і суспільна дестабілізація». Імовірно, залізничну частину мосту відкрили здебільшого для того, щоб знизити градус цієї паніки.
Читайте також10 літрів в одні руки: як паливна криза затягує Крим
З обговорень у соцмережах зрозуміло, що населення півострова і воєнкори покладаються на ремонт. Мовляв, справа часу. Але коли минулого разу міст зачиняли на ремонт у результаті наших атак, автомобільне сполучення запустили через чотири з половиною місяці, а залізничне — через сім з половиною місяців, нагадує керівник Центру вивчення окупації. Нинішня ситуація скидається йому на катастрофу в Балтиморі, коли у 2024 році судно врізалося в опору мосту. Тоді всі уламки прибрали, а канал повернули до попередніх параметрів лише через 76 днів після події. А міст так і не відновили — до 2030 року збудують новий. Але то в мирний час і з ресурсами, яких Росія не має. «Їм так швидко не вдасться. Та й ту арку вони завозили морем і зварювали на місці, інакше не зробиш. Не уявляю, як вони притягнуть нову арку, а ми на це спокійно дивитимемося», — каже Андрющенко.
За роки окупації населення півострова побільшало на 1,1 мільйона, розповідає Андрій Клименко. «Ми досліджували демографічну ситуацію: на 1 січня 2014 року в Криму було 2,3 мільйона, а потім населення зросло на третину завдяки військовим, представникам спецслужб і чиновникам з родинами», — каже він. Для них діяла пільгова іпотека, окупанти активно купували й будували. «Уявіть, що цей мільйон людей зараз відчуває: в Криму вже пів року перебої з електрикою і водою, а тут обрізають шляхи додому, — зазначає Клименко. — Починається деморалізація тилу, і це головне, що там зараз відбуватиметься». Бо треба терміново думати, як вивозити родини, продавати квартири і збувати бізнеси, які вони там захопили. Залізниця поки є, але щоб вивезти той мільйон (людей), знадобиться 1000 рейсів поїздами — навряд чи стільки часу буде.
«Нам треба працювати з цим фактором і геополітично грамотно скористатися ним», — вважає експерт з питань Чорного моря. Аж до висування умов через міжнародних посередників: мовляв, виводьте своїх людей, а ми забезпечимо режим тиші.









