Ставка на середні ураження
«За останні місяці ми знищили в чотири рази більше ворожої логістики, складів, техніки, командних пунктів і маршрутів постачання на оперативній глибині. Уже помітна закономірність у дашбордах: що більше знищуємо логістики росіян, то менше штурмових дій на лінії бойового зіткнення», — розповів 27 травня Михайло Федоров. Це стало можливим, за його словами, завдяки рішенню масштабуватиmiddle strike, яке збіглося з вимкненням для росіян Starlink і призвело до відчутної технологічної переваги України на фронті.
У військово-політичного керівництва великі плани на цей логістичний локдаун. Аби втілити їх, Міністерство оборони з Генеральним штабом уже виділили додаткові п’ять мільярдів гривень і проведуть тендери на закупівлю великої партії сучасних засобів middle strike.
Уже зараз українські ударні безпілотники ближньої дії можуть працювати на глибині 160 кілометрів від лінії фронту. Про перші результати цих зусиль повідомили насамперед російські воєнні блогери ще на початку травня. Минуло тижнів зо три, і днями керівник окупаційної адміністрації окупованої частини Запорізької області Євген Балицький рекомендував жителям і гостям регіону «обирати для пересування світлу частину доби, максимально обмежити нічні поїздки, у тому числі автомобільною дорогою М-14 Одеса — Мелітополь — Новоазовськ від Мелітополя до кордону між Запорізькою областю і Донецькою народною республікою і М-18 Харків — Сімферополь — Ялта від Мелітополя до кордону між Запорізькою і Херсонською областями».
Ще раніше про обмеження руху вантажного транспорту ділянкою дороги Ростов-на-Дону — Сімферополь на відрізку Новоолексіївка — Джанкой оголосив голова російської окупаційної адміністрації Херсонщини Володимир Сальдо.
Нові порядки вже далися взнаки мешканцям окупованого півдня. «У Скадовську і районі у продажі для цивільних є тільки газ. Дизель і бензин тільки для комунальників і державних органів. Припинився підвіз дітей до шкіл, оскільки немає пального для шкільних автобусів», — днями розповів заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов, який моніторить ситуацію на окупованих територіях за власними джерелами. Та дефіцит пального для місцевих мешканців, звісно, ефект побічний — зайве свідчення того, що стратегія Сил оборони спрацьовує.
Як далеко сягає наш контроль ворожої логістики
Усе йде за планом, запевняє офіцер БпС 1 корпусу НГУ «Азов» (на його прохання не називаємо імені й позивного). «Спочатку ми контролювали трасу Маріуполь — Донецьк, бо, за даними розвідки, саме нею йшла левова частка постачання противника, — пояснює він. — Потім розвідники повідомили, що з Маріуполя до логістичних хабів тягнеться ще більше боєприпасів і вони вже розходяться на північ, на Донецьк».
Також частина боєприпасів прямує звідти на запорізький фронт і в Крим, тож у корпусі вирішили перекрити і цю трасу. Так вдалося і власну оперативну зону підстрахувати, і сусідам допомогти. Із суміжниками при цьому координуються: розподіляють між підрозділами, які здатні контролювати ті чи інші логістичні шляхи найкраще. «Це ж не піратські рейди, а сформована операція з обрізання логістики. Кожна дорога закріплена за своїм підрозділом. Не буду всіх афішувати», — каже азовець. Крім 412 бригади, яка розповіла про свої успіхи, решта поки що працюють у тіні.
Протидії ще не винайшли
Що більша глибина нашого ураження, то важче противнику протидіяти. Одна річ, коли контролюєш 50 кілометрів від лінії фронту: цю смугу можна наситити перехоплювачами, радарами, стрільцями з мобільних вогневих груп. І геть інша, коли треба захистити дороги на глибину аж 250 кілометрів у свій бік від фронту, пояснює співрозмовник. «На таку глибину жодне військо не знайде досить ані людей, ані ресурсів. А ми вже знаємо, що Росія відчуває нестачу людського “м’яса”, щоб на нас кидати. Наростити кількість мобільних вогневих груп для неї проблематично», — каже він.
Дієвої тактики проти наших засобів ураження росіяни поки що не розробили. Дрони, якими зараз працюють, існують уже досить давно, та змінилися стратегія і тактика використання. Тепер росіянам треба прикривати величезні площі: небезпечна ділянка лише на одній автодорозі — 250 кілометрів, а «доріг там дуже багато». Захист таких відрізків неможливо організувати суто технічно. «Сітки не варіант у цьому випадку. Вони використовували сітки для захисту своїх логістичних шляхів біля лінії фронту, але це не дуже їм допомогло», — зазначає азовець.
Поки що росіяни пробують шукати обхідні шляхи, використовують ґрунтові дороги. Але вплинути на поставлену 1 корпусом НГУ мету — зменшити вантажообіг окупантів на добу — не можуть. Бо якщо 10 тонн вантажу з точки в точку зазвичай перевозили за дві години, то тепер за 6–12, якщо не більше. Ця затримка вже дається взнаки на полі бою. Війська противника вчасно і в потрібному обсязі не отримують пального, дронів, боєкомплекту. Це суттєво зменшує вогневий вплив на нашу піхоту. «Одна річ, коли гармата за добу випускає 20 снарядів, й інша, коли всього п’ять, — каже азовець. — А в масштабах цілої операційної зони це вже суттєве обмеження бойових можливостей противника».
На що націлені оператори
Уражати на такій глибині умовні танки не завдання Сил оборони. Інтерес становлять саме транспорт з вантажами для передової. «Якщо нам треба знищити позицію російських пілотів, доведеться задіяти багато наших екіпажів, бо противник замаскований, сидить в укритті. Це складно, — пояснює офіцер. — Знищити вантажівку, яка везе на цю ворожу позицію FPV, набагато простіше».
Що далі від фронту працюють наші підрозділи, то менш захищений логістичний коридор ворога і більш сконцентрований цей вантаж. На передову позицію їде «буханка» з десятком дронів. А на трасі Маріуполь — Таганрог можна перестріти величезну рейсову фуру із сотнями FPV і знищити її всього одним дроном. Тому основна ціль — усе, що прямує до ворога на передній край. Щоб до адресатів не доходили паливо для техніки, боєприпаси, дрони-камікадзе й обладнання.
Конкретних результатів із цифрами поки що не розголошують. «Операції цілком успішні, саме тому ми розширюємо їх у глибину і за площею. Вони вже дають конкретний ефект в операційній смузі нашого корпусу», — каже наше джерело.
Обговорюють уже не літню кампанію, а вогненні вантажівки
Прогалину в нашому сегменті middle strike ліквідували ще кілька місяців тому, просто лише зараз результат зусиль став помітним в інфопросторі, пояснює військовослужбовець 413 полку СБС «Рейд», експерт з озброєнь Defense Express Іван Киричевський. Зокрема тому, що росіяни почали скиглити. Паралельно з ударами по логістичних маршрутах б'ють по розташуваннях ворожих військ, командних пунктах і складах з боєприпасами. «У полку “Рейд” за травень було вже кілька таких уражень і в інших підрозділах теж. Це специфічний ефект HIMARS: можемо розвалювати росіянам інфраструктуру управління військами і забезпечення», — пояснює експерт.
Одночасно триває вибивання російських систем протиповітряної оборони. За даними СБС, за два місяці знищили близько 50 зенітно-ракетних комплексів і радіолокаційних станцій. І спроможність українських дронів прорватися до Москви теж результат роботи middle strike.
Часто їх виконують інструментами, яких не можна афішувати. «Висвітлювати публічно застосування конкретних засобів можна відсотків на п'ять. Треба якомога довше зберегти в таємниці самі засоби, якими б’ють», — каже Киричевський. Кожні два-три тижні у дроновій війні щось міняється — і росіяни можуть адаптуватися. Але нам зараз досить того, що зламані мегапроєкти росіян: будувати нову залізницю, автотрасу впритул до узбережжя Азовського моря, щоб вивести логістику із зони ураження нашого далекобійного озброєння. Їх немає сенсу будувати, бо все одно розбомбимо, каже військовослужбовець «Рейду». А якщо ефект HIMARS масштабувати, то росіяни, навіть якщо зможуть мобілізувати нових людей, не матимуть як доставити їх на фронт.
«Усі чекали літнього наступу, гадали, коли росіяни візьмуть Костянтинівку, а в них горять машини і стоїть питання: як наступати без логістики», — пояснює експерт. У березні 2022 року на Київщині росіянам це вже не вдалось.
