«Десять балів за самовіддачу й шість із половиною — за результат»
Перед початком Ліги націй УЄФА Андреа Мальдера був обережним у висловлюваннях. Варто сказати, що ця риса загалом притаманна італійцю, якщо оцінювати його слова на пресконференціях.
Перед стартовим матчем групи проти Угорщини він заявив, що в збірної України на турнірі дві цілі: здобути результат і сформувати команду.
«Для нашої команди немає однієї мети в Лізі націй. Звичайно, спортивний результат дуже важливий для нас. Ми знаємо, що Ліга націй може дати нам перевагу під час групового етапу кваліфікації, що також дуже важливо. Звичайно, це не може бути єдиною метою, оскільки результати залежать від тисячі факторів. Наша основна мета — сформувати потужну і сильну групу гравців, створити тактичну й технічну ідентичність. Якщо вдасться сформувати фундамент, то надалі легше будувати національну команду», — сказав італієць.
А чи вдалося? Давайте по черзі. Збірна України з футболу здобула дві перемоги в шести матчах, при цьому двічі поступившись Північній Ірландії — команді, у складі якої чимало футболістів із нижчих дивізіонів англійського футболу.
Водночас була перемога над Угорщиною (1:0), ще й у Будапешті… З урахуванням місцями непростих відносин між країнами та загалом рівня угорської збірної цей матч українці можуть занести собі в актив. Ба більше, він претендує на звання найкращого у виконанні команди Мальдери на турнірі. Після цього в п'яти наступних матчах українці здобули лише одну перемогу.
На думку Мальдери, команда заслуговує на десять балів за самовіддачу, але лише на шість із половиною — за підсумковий результат. Про це італієць сказав після переможного матчу проти Грузії в останньому турі. Саме цей поєдинок визначав, чи доведеться українцям грати стикові матчі за збереження місця в дивізіоні В. Не дуже клеїться із заявою Мальдери про необхідність здобути позитивний спортивний результат напередодні старту Ліги націй.
Додаймо до цього той факт, що підсумкове третє місце автоматично «закинуло» Україну до третього кошика на майбутньому жеребкуванні кваліфікаційних груп чемпіонату Європи з футболу. Простими словами, це означає, що українцям протистоятиме не одна команда з когорти топових або вищих за середній рівень збірних, а одразу дві…
З результатом розібралися. А на якому ж етапі перебуває побудова команди?
Шість дебютантів і постійні експерименти
Для становлення нової команди потрібна молода кров. Саме тому Андреа Мальдера відмовився від послуг Андрія Ярмоленка на листопадові матчі. Мовляв, вінгеру «Динамо» варто передавати естафету молоді.
Як наслідок, за шість матчів Ліги націй у складі збірної України дебютували одразу шестеро гравців: Ілля Крупський, Олександр Драмбаєв, Ігор Краснопір, Максим Хлань, Іван Варфоломєєв і Олексій Кащук. Про вплив цих хлопців на гру команди говорити поки рано, адже вони роблять лише перші кроки у збірній. Однак, жоден із шести дебютантів не відзначився бодай однією результативною дією. Поки нові обличчя в команді не конвертували довіру тренера в голи чи асисти.
Та без позитиву не обійшлося. На Лігу націй виклик до команди отримав форвард «Андерлехта» Данило Сікан, якого український уболівальник уже почав забувати. Даня натомість спочатку видав ударний відрізок за бельгійський клуб, а потім тріумфально повернувся до збірної після майже трирічної перерви. Перший гол на турнірі для України, і загалом єдиний у матчі з Угорщиною, забив саме Сікан. Гадати, чи отримав би свій шанс Даня, якби синьо-жовтих очолював інший тренер, сенсу немає, але факт є фактом — Мальдера довірився форварду, а той не підвів. Загалом в активі Сікана два голи у п'яти матчах Ліги націй. Свій другий м'яч, до речі, він забив грузинам у переможному поєдинку в останньому турі групового етапу.
До слова, обидва голи Сікана стали переможними. Фактично Данило приніс Україні шість із семи набраних очок. Це, мабуть, найкращий приклад того, що принаймні один із кадрових експериментів Мальдери спрацював. До цього турніру в Дані був лише один гол за збірну — у дебютному матчі проти Казахстану у вересні 2021 року. Тож повернення форварда після тривалої перерви можна назвати своєрідним дебютом, а краще — переродженням.
Насправді йому було комфортно у збірній, бо команда в Лізі націй переважно грала одночасно з двома форвардами. Прямо як Данило в «Андерлехті». Це тактичне рішення Мальдери викликало подив, бо до італійця збірна України переважно грала з одним наконечником. Наскільки зручно грати з партнером попереду іншим нашим форвардам Роману Яремчуку чи Ігорю Краснопіру — питання відкрите.
Та це не єдине несподіване рішення італійця. Найбільш дискусійною була спроба Мальдери зробити з Іллі Забарного й Валерія Бондаря, центральних захисників, правих оборонців. З огляду на проблеми збірної в обороні цей експеримент складно назвати однозначно вдалим. Українці пропустили шість м'ячів у трьох програних матчах, зокрема тричі — від Північної Ірландії в першій зустрічі. Водночас в інших трьох поєдинках команда зберегла свої ворота недоторканними, тому пов'язувати всі проблеми позаду винятково з переведенням центрбеків на фланг було б неправильно. Немає ясності й на позиції голкіпера: Мальдера довіряв місце у воротах як Анатолію Трубіну, так і Дмитру Різнику.
З іншого боку, Ліга націй — це ще й турнір, на якому тренери збірних експериментують, награють нові зв'язки гравців і випробовують тактичні схеми. Італієць після гри проти Грузії в шостому турі запевнив, що команда прогресує, якщо порівнювати старт турніру й фініш.
«Я вважаю, що ми досягли великого прогресу. Ми змінили також систему гри, багатьох гравців також ввели. Зараз є набагато тісніший зв'язок між мною і командою», — підсумував Мальдера.
А що ж не вдалося?
Завдання Мальдери на майбутнє
Перш за все — налагодити гру команди в обороні. Українці припускалися грубих помилок позаду, особливо в програних поєдинках. Ким «латати» ці діри поки неясно.
Не без гріхів і попереду, особливо на флангах. Цю проблему італієць успадкував від колишнього тренера збірної України Сергія Реброва. Насправді вона значно глибша, адже зараз у розпорядженні збірної немає вінгерів, які за своїм впливом на гру могли б зрівнятися з умовними Євгеном Коноплянкою й Андрієм Ярмоленком у праймі. Єдиний кандидат — Михайло Мудрик, який зараз відновлюється після травми, а ще нещодавно був відсторонений від футболу майже на 20 місяців через порушення антидопінгових правил.
Повернення Михайла додало б Мальдері варіативності під час вибору складу. Водночас український центральний півзахисник «Бенфіки» Георгій Судаков міг би повернутися на свою звичну позицію, а не грати ліворуч, закриваючи проблемний фланг.
І головне. Мальдері потрібно поставити команді бодай якусь гру у футбол. Не «бігти/боротися», а грати: контролювати м'яч, створювати моменти й нав'язувати супернику свої умови. Бо в Лізі націй поки переважно вдавалося лише бігти й боротися. Результати не забарилися.
Оцінювати роботу Мальдери можна буде вже після матчів відбору на Євро-2028, адже він, як і будь-який тренер, потребує часу на адаптацію і впровадження своїх ідей. Поки ж — незадовільно. Це підтвердив і президент УАФ Андрій Шевченко.
«Завершився перший змагальний етап під керівництвом нового головного тренера. Андреа Мальдера та його штаб набули чимало досвіду в непростих кадрових умовах і водночас дали змогу новим гравцям дебютувати за збірну України. Це важливо для побудови команди. На жаль, команді не вдалося виконати турнірне завдання в Лізі націй. Об'єктивно кажучи, наша збірна наразі перебуває саме в тому дивізіоні, на який заслуговує. Перед тренерським штабом та футболістами й надалі стоїть завдання вийти на Євро», — йдеться в офіційній заяві Шевченка на сайті УАФ за підсумками виступу синьо-жовтих у Лізі націй.
Уже 6 грудня під час жеребкування кваліфікації Євро-2028 Україна дізнається своїх суперників у групі. Саме у відборі Мальдері доведеться доводити, що його експерименти в Лізі націй були недаремними.









