90 днів і жодного візиту до ТЦК
Основний законопроєкт № 16034 зареєстрували 12 нардепів від «Слуги народу» на чолі із Сергієм Козирем. Парламентарі пропонують доповнити статтю 23 закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» новою частиною восьмою: «протягом 90 календарних днів дві категорії військовозобов’язаних не підлягають призову під час мобілізації».
Перша — ті, хто повертається з-за кордону. Йдеться про людей, які 24 лютого 2022 року вже були за межами України або виїхали пізніше на законних підставах і відтоді безперервно жили за кордоном. Відлік починається з дня в’їзду. Мінімального строку перебування за кордоном немає: автори пояснюють, що важать законність виїзду й безперервність, а не кількість місяців чи років.
Відстрочки не отримають ті, хто після 24 лютого 2022 року виїхав незаконно, а також ті, хто за цей час уже повертався в Україну.
Друга категорія — ті, хто безперервно жив в окупації від її початку до виїзду на вільну територію. Для них строк рахують від дня прибуття. Автори наголошують, що формулювання охоплює не лише території, захоплені після 24 лютого 2022 року, а й Крим, Севастополь і частини Донецької й Луганської областей, окуповані у 2014 і 2015 роках.
Відстрочка одноразова: незалежно від підстави, повторний виїзд чи нове повернення ще 90 днів не дадуть. Поки вона діє, призвати людину можна лише за її згодою, а піти служити добровільно вона може будь-коли.
Головна обіцянка — автоматична дія. Відстрочка має з’являтися сама на основі даних Держприкордонслужби та інших державних ресурсів, і відображатись в електронному військово-обліковому документі в «Резерв+». Заява й візит до ТЦК не потрібні.
Головна теза проєкту: держава декларує, що хоче повернути людський капітал, але «потенційний поверненець немає гарантованого часу на базову реінтеграцію». Трьох місяців, за задумом авторів, має вистачити, щоб відновити документи й доступ до реєстрів, визначитися з житлом, розв’язати сімейні й медичні питання, влаштуватись на роботу та оновити дані для військового обліку.
Читайте такожМінус 30 тисяч людей на місяць. Які зміни потрібні системі бронювання і як їх переживе бізнес
Головний автор проєкту Сергій Козир («Слуга народу») у коментарі LB.ua пояснює, що ініціював законопроєкт, бо українців, які живуть в окупації, весь час закликають виїжджати на вільну територію. «Ми повинні також, окрім закликів і гасел, створювати умови, щоб ці люди могли повернутися і мали час для того, щоб влаштувати своє життя, навести лад», — каже Козир.
Співавтор проєкту Владлен Неклюдов вважає, що «у нас реально велика проблема. Дуже багато людей виїхало з України і багато людей живе на окупованих територіях. На мій погляд, це хороший сигнал їм, що держава на них чекає», — пояснює він.
За словами Неклюдова, багато хто з мешканців окупованих територій зараз елементарно не може приїхати й побачити рідних і близьких. «На могилу приїхати, документи відновити, житло відновити — багато проблем є, які треба розв’язувати», — каже нардеп.
Як приклад автори проєкту наводять історію, про яку у травні писали медіа: 29-річного жителя лівобережжя Херсонщини, який чотири роки прожив в окупації, мобілізували в перший день після повернення на вільну територію. В Одеському обласному ТЦК після цього провели службову перевірку й повідомили про «організаційні заходи», щоб подібне не повторювалося.
За словами Козиря, до нього нещодавно зверталися волонтери, які вивозили чи супроводжували людей з Олешків та інших окупованих територій. Такі люди, пояснює нардеп, зазвичай перетинали кордон на Волині — з Білорусі, де це можна зробити на законних підставах. На кордоні питань до них не виникало, але потім людей питали, чому вони не пройшли ВЛК.
«Питаю: ну як йому пройти ВЛК, якщо людина була п’ять років в окупації? Дайте людині можливість привести себе до ладу, вона готова буде пройти ВЛК, отримати повістку», — розповідає Козир.
Страх перед мобілізацією, за його словами, стримує людей, і цим користується Росія. «Вона це використовує як і все, в тому числі подаючи, що тут усіх хапають», — каже він.
Козир наголошує, «що повинні бути саме законодавчі норми, які дозволяють людям спокійно приїхати, навести лад із документами, з ВЛК, перевірити своє здоров’я і в подальшому йти служити», — наголошує він.
Читайте такожМобілізаційний вік до 50–55: чи готова Рада до змін і що думають військові
Проблему Козир бачить саме у прогалині в законодавстві: люди з окупації не могли вчинити інакше, бо не мали доступу до потрібних сервісів та інституцій.
Про той самий страх говорить і член комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський («Слуга народу»). «Є певна категорія військовозобов’язаних, які готові повернутися в Україну, але вони бояться відразу на пункті прикордонного контролю бути затриманими, переданими до представників ТЦК і негайно мобілізованими», — каже він.
Є й економічний аргумент. За оцінкою Центру економічної стратегії, на яку посилаються автори проєкту, короткострокові втрати від неповернення біженців можуть сягнути 2–10% ВВП. НБУ, як зазначено в записці, з другого кварталу 2024 року фіксує брак кваліфікованих кадрів як другий після воєнних дій чинник, що стримує виробництво, а в базовому сценарії регулятора поступове повернення вимушених емігрантів — одна з передумов нормалізації економіки. Стратегія демографічного розвитку до 2040 року називає створення умов для повернення громадян одним із державних пріоритетів.
Федір Веніславський теж бачить в ініціативі економічний сенс. «Дехто з тих, хто перебуває за кордоном, розуміє, що з урахуванням свого фаху може бути працевлаштований на підприємствах, які можуть його забронювати. І це для України буде плюс, бо нам потрібно дбати про економіку», — пояснює він.
Інші такі громадяни, за словами Веніславського, хотіли б скористатися можливостями, які Рада передбачила щодо вибору місця служби й посади, або укласти контракт із Силами оборони.
Неклюдов припускає, що частина поверненців згодом вирішить, працювати їм чи служити. «І люди можуть приїхати, а потім за ці 90 днів у них виникне бажання влаштуватись працювати. А може, вони подумають: чому інші воюють, а я не воюю?» — міркує він.
Проєкт, наголошують автори, не скасовує обов’язку захищати країну, а лише відкладає призов на фіксований строк. Вони посилаються на статті 17, 24, 33 і 65 Конституції; стаття 33, нагадаємо, гарантує громадянину право будь-коли повернутися в Україну. Нових виплат чи пільг документ не передбачає: потрібне лише доопрацювання наявних реєстрів.
Козир наголошує: після відстрочки людина, «як і всі ми», підпадає під закон про мобілізацію, якщо не має вад здоров’я, броні чи інших підстав не служити. Закон, якщо його ухвалять, має набрати чинності через місяць після публікації. За цей час Кабмін мусить налагодити обмін даними між «Оберегом», системами Держприкордонслужби, МВС та інших відомств.
Реєстри проти реальності: що знайшли науковці Ради
У висновоку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради запропонований проєктом № 16034 механізм надання відстрочки критикують. Експерти погоджуються, що людям, які вперше після запровадження воєнного стану в’їжджають в Україну з-за кордону чи з окупованих територій, треба дати змогу дістатися дому й налагодити побут. Ба більше, у висновку йдеться, що практику затримання громадян на кордоні для призову не можна виправдати навіть міркуваннями оборони.
Головне зауваження стосується автоматичної дії. Щоб надати відстрочку першій категорії, треба перевірити і законність виїзду, і безперервність перебування за кордоном. Другій — безперервність перебування в окупації. Управління сумнівається, що це можливо без звернення до відповідних органів: перевірка може затягнутися, і тоді відстрочка не почне діяти з дня в’їзду, як обіцяє проєкт.
Автори проєкту, своєю чергою, не бачать проблем із автоматичним наданням відстрочки. Вони посилаються на практику Міноборони: станом на 15 липня 2026 року понад 90% чинних відстрочок за 22 категоріями продовжувались автоматично, якщо в реєстрах є дані, що підтверджують право на них.
Читайте такожКомандир 1 ОШП Дмитро (Перун) Філатов: «Нам пропонують: або бери тих, хто нікому не треба, або нікого не бери»
Утім, для відстрочки система, за задумом авторів, має зіставляти дату й законність виїзду, дату в’їзду, відсутність проміжних в’їздів, а для людей з окупації — місце реєстрації й дату прибуття. Якщо реєстри не підтвердять потрібних обставин, людині доведеться звертатися до ТЦК із документами.
Козир у коментарі LB.ua додав, що автори проєкту «планували, аби все, умовно, підтягувалося автоматично. Ми ж розуміємо, що єдина база перетину державного кордону є і вона в принципі підтягує дані людей, які стояли чи стоять на військовому обліку. Зрозуміло, що більша частина цих людей, які за кордоном чи на окупованих територіях, найімовірніше, на обліку не стоїть. Наприклад, у 2014 році влада регіонів, а також Росія почали ламати весь наш інститут прописки, і чоловіки з Донбасу почали зникати з обліку. Тому в логіці закону закладено, щоб усе було автоматично, — ми ж розуміємо, яким може бути потік людей. Умовно: людина перетнула кордон України — все, ми її бачимо, а вона вже на кордоні отримує потрібну інформацію в “Дії” чи в іншому застосунку. Це робить або прикордонник, або дані підтягуються через реєстр. І людина за законом отримує відстрочку 60 днів, щоб потім пройти ВЛК, усі необхідні процедури й обов'язково з'явитися до ТЦК. Але щоб за нею не бігали, не шукали, не ловили після перетину кордону».
Головним «маркером» мають стати дані з єдиної системи перетину кордону: що людина виїхала на законних підставах, не поверталася в Україну чи весь цей час перебувала на окупованих територіях.
Інший можливий варіант — під час перетину кордону: якщо в людини немає «Дії» чи «Резерв+», вона сама встановлює застосунок — і з цього моменту вже обліковується. І якщо людина одразу світиться «в розшуку», потрібно зрозуміти, з якого моменту.
«У разі, якщо людина була 2023 році на території України, навіть офіційно виїхала через наші пункти пропуску й не пройшла всієї необхідної за законом процедури, — звісно, вона буде в розшуку. Як саме вона перетнула кордон — окрема історія: можливо, з гуманітарними місіями; тоді були ще історії з водіями логістичних компаній, яким таку “можливість” давала Укртрансбезпека. У проєкті закону закладена інша логіка — насамперед для людей, які перебувають в окупації і хочуть виїхати на вільну територію. Умовно, від початку широкомасштабного вторгнення вони не мали такої можливості. Тобто це людяний підхід до тих, хто справді не мав такої можливості. Ми спонукаємо їх повернутися — щоб на них одразу не чекав щонайменше штраф, а щонайбільше — без суду й слідства навчальний центр і війна».
Козир визнав, що вся «механіка» автоматичного надання відстрочки буде обговорюватися із Генштабом.
«Наше завдання — штовхнути цей потяг у перше читання», — каже він.
Читайте такожПавло Казарін: «Конкуренція на виборах буде між платформами “нам винні” і “ми повинні”»
Диверсантів та колаборантів — не пускатимуть
Сергій Козир уточнив, що у проєкті закону до другого читання обовʼязково будуть уточнені норми щодо людей з українським громадянством, які мають російські паспорти.
«Щоб під це сюди не заскочили якісь диверсійні групи чи люди, які працюватимуть не на Україну», — додав він.
Хоча, за його словами, практика показує, що на тій же Херсонщині та інших окупованих територіях громадяни отримували громадянство ворожої держави примусово.
За його словами, до фінальної редакції ще будуть внесені «запобіжники», аби ті, хто ще до повномасштабного вторгнення жив на території Росії чи Білорусі, точно не змогли потрапити до України.
«Громадяни, які отримали російський паспорт не під примусом, точно не захочуть сюди приїхати — хіба що в них буде якесь, ми розуміємо, завдання. Тобто ті, хто свідомо обрав Росію, точно не ризикуватимуть сюди їхати. А якщо такі залітні й будуть — а приклади є, — то для цього є наша Служба безпеки, вона повинна все це відпрацьовувати», — додав нардеп.
180 днів відстрочки — і далі, поки працюєш
Також у Раді зареєстрований альтернативний проєкт № 16034-1 під назвою «щодо реального сприяння поверненню українців в Україну». Його автор — нардеп від «Слуги народу» Георгій Мазурашу, який водночас є серед 12 підписантів основного проєкту. Проєкт теж змінює статтю 23 і охоплює тих, хто повертається з-за кордону, і тих, хто виходить з окупації.
Основний проєкт, під яким стоїть і його підпис, Мазурашу в коментарі LB.ua критикує. «Це імітація сприяння поверненню українців із-за кордону. Зрозуміло, що запропоноване, м’яко кажучи, мало кого зацікавить в якості стимулу повертатися», — сказав він.
Тому він пропонує 180 календарних днів відстрочки замість 90. Умови теж м’якші. В основному проєкті тим, хто повертається з-за кордону, потрібні законний виїзд і безперервне перебування за межами України. В альтернативному відповідний пункт закінчується словами «виїхали з України»: ні вимоги законності, ні вимоги безперервності немає. Пояснювальна записка обґрунтовує це тим, що в перші тижні великої війни на деяких ділянках кордону можна було виїхати без юридичних формальностей.
Головна новація — можливість продовження відстрочки. Після 180 днів відстрочка зберігається, якщо людина офіційно працює із зарплатою, не нижчою за мінімальну (у 2026 році — 8647 гривень) або є приватним підприємцем і не має простроченої понад місяць заборгованості перед бюджетом. Якщо понад місяць не працює офіційно й не веде бізнесу, продовжену відстрочку скасовують, і людину можуть призвати. Дані про це ТЦК має отримувати з державних реєстрів, від податкової та інших органів.
«В альтернативному проєкті я запропонував реалістичну пропозицію: надати чоловікам, які повертаються, тривалішу відстрочку, яку автоматично можна продовжувати, якщо людина офіційно працює. Це відповідає і публічним заявам президента: або воюй, або працюй», — пояснює Мазурашу.
Він наголосив, що «військовозобов’язані українці втекли і продовжують тікати з України саме через неспроможність або небажання (наприклад, через релігійні/особисті переконання) служити/воювати». Тому повернути цих людей, на його думку, можна, лише запропонувавши «реалістичну модель», щоб люди поверталися й долучалися до «справи оборони» — або працювали й платили податки, або йшли служити. Втім це значило б, що закон ставить військовозобов’язаних, що повертаються, в привілейоване становище в порівнянні з чоловіками, які весь цей час живуть в Україні.
Читайте такожКазус Мазурашу. Що робити із законодавчим графоманством?
Решта механіки майже повторює основний проєкт. Відстрочка одноразова й оформлюється автоматично через реєстр, а за браку даних можна звернутися до ТЦК особисто, через ЦНАП або в інший передбачений спосіб. Поки вона діє, призов можливий лише за згодою людини.
Окреме місце в записці до проєкту посідає стаття 35 Конституції про право на альтернативну (невійськову) службу. Мазурашу стверджує, що на практиці представники системи це право порушують, і прогнозує, що з часом хтось виграє справу проти України в Європейському суді з прав людини. Чинні підходи до мобілізації записка називає «совково-рабовласницькими» й пропонує натомість принцип «мобілізації здорового глузду», що спирається на добровільність і мотивацію.
Скільки українців хочуть повернути
За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на січень 2026 року через війну за кордоном перебували 5,6 мільйонів українців, із них 1,3 мільйона — в Росії та Білорусі. У країнах ЄС, за даними Євростату, наприкінці вересня 2026 року тимчасовий захист мали 4,37 мільйонів людей, які виїхали з України. Повнолітні чоловіки серед них становлять 27,9%, тобто близько 1,2 мільйона. У вересні 2024 року таких було 22,7%.
Ще близько 3,5 мільйонів українців і далі живуть на окупованих територіях; таку оцінку української влади наводить у вересневій доповіді Рада Європи.
Тим часом змінився європейський контекст. У липні країни ЄС погодили продовження тимчасового захисту для українців до 4 березня 2028 року. Водночас вони домовилися надавати захист новим заявникам лише за умови, що ті дотримуються вимог військового обліку в Україні, наприклад, мають позначку в паспорті про законний виїзд. На тих, хто вже має захист, це обмеження не поширюється.
Найсвіжіший звіт УВКБ ООН Lives on Hold, оприлюднений у липні 2026 року, фіксує подальший спад: планують або сподіваються повернутися 49% біженців, ще 28% не визначилися, а 23% вже не мають надії на повернення. У липні — серпні 2024 року планували чи сподівалися повернутися 61%. Протягом найближчих 12 місяців повертатися збираються лише 3%.
65% опитаних ООН припускають, що можуть повернутись за умови, що війна завершиться, а Україна відновить контроль над окупованими територіями. Для 44% важлива умова — можливість знайти роботу.
Читайте такожЧесна розмова про військову службу та мобілізацію
Серед чинників, які стимулювали б повернення, у дослідженні ЦЕС лідирує остаточне завершення війни (50%). Далі — вищий рівень життя (38%), відсутність повітряних атак (35%), правовладдя й боротьба з корупцією (32%) та гідно оплачувана робота (30%). Припинення мобілізації чоловіків і вільний перетин кордону назвали по 25% опитаних.
У травневому опитуванні Gradus повернутися хочуть 53% українських мігрантів у ЄС , тоді як роком раніше таких було 68%. Навіть якщо війна завершиться на прийнятних для України умовах, не планують повертатися 31% (у 2025 році — 13%), а якщо на умовах агресора — половина. Цього року повертатися збираються 4%, наступного — 11%; головною проблемою 92% називають війну й безпеку, 69% — корупцію, 59% — низький рівень життя.
Результати опитувань свідчать, що головна умова повернення — безпека, а найближчим часом повертатися готова лише меншість.
Точних цифр українців призовного віку, які можуть потенційно повернутися з-за кордону чи переїхати з окупованих територій, в авторів проєктів немає. Скільки людей залишається в окупації, порахувати, за словами Козиря, «мабуть, нереально». Зокрема немає точних даних про кількість цивільних, загиблих від рук російських загарбників і померлих із природних причин. Багато хто виїжджав з окупації до Європи, не отримуючи тимчасового прихистку.
Даних про те, скільки чоловіків призовного віку перебуває за кордоном, немає й у Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, каже Веніславський: їх складно верифікувати, бо хтось виїхав на законних підставах, а хтось — ні. «Йдеться про щонайменше сотні тисяч, можливо, більше мільйона. Точно сказати ми не можемо, тому що верифікованої інформаціі немає», — каже він.
Мазурашу наголошує, що за кордоном далеко не всі реєструються в українських консульствах, а частина тікала «через Карпати, Тису і тому подібне». Разом із тими, хто покинув країну нелегально, може йтися про мільйон українських чоловіків мобілізаційного віку. «Але цифри тут далеко не головне. Важливо дати сигнал, що Україна хоче повернення українців із-за кордону незалежно від готовності служити/воювати», — вважає Мазурашу.
Нардеп Козир каже, що важливою буде кожна людина, яку вдасться повернути. «Якщо йтиметься про одну людину, якщо ми допоможемо навіть одній людині, це вже буде якась допомога», — каже він.
Що думають військові
Військові, з якими поспілкувався LB.ua, сумніваються в доцільності та справедливості такої відстрочки. Головний сержант Сил безпілотних систем Іван Костенко переконаний, що вона не вплине на рішення тих, хто за кордоном. «Ті, хто планував повернутись, повернулись і без цієї відстрочки. Ті, хто не планував повертатись, — не повернуться і з нею. Бо ніхто не вірить в обіцянки», — наголосив він.
Костенко не виключає, що частина таких громадян приїде, аби продати майно, оформити на це документи, а потім знов «залишить цю країну, як поважний член суспільства».
Недовіру Костенко пояснює власним досвідом: з грудня 2023 року він щонайменше сім разів чув від представників влади обіцянки вирішити питання демобілізації — то звільнення після 36 місяців служби, то відповідний закон найближчими місяцями, то початок звільнення тих, хто служить найдовше, вже наступної осені. «Тобто про мою майбутню демобілізацію мені розповідають частіше, ніж я буваю у відпустці», — зазначає сержант.
Про справедливість, на його думку, ніхто не дбає. «Не існує ніякої справедливості. Нікому вона не потрібна. Всім треба, щоб воював хтось інший, не я, не мій друг/брат/сват. Хай воює мій сусід, щоб я міг паркуватися на його місці, хай воює мій конкурент, щоб я міг зайняти його частку ринку, хай воює хто завгодно», — каже Костенко.
Читайте також«Нема політичної волі захищати військовослужбовців». Як це — служити в ТЦК
Капітан Олександр Матяш, заступник командира тактичної групи «Медоїд», ветеран і власник ветеранського бізнесу Regata Club, не бачить сенсу в цій ініціативі. «Мені не зрозуміла ціль відстрочки для тих людей, які приїжджають в Україну. Навіщо?» — каже він. За його словами, «мобілізаційного резерву і без цього достатньо». Натомість, вважає капітан, треба змінювати підхід до самої служби, зокрема впроваджувати чіткі терміни з можливістю демобілізації.
Обидва проєкти були внесені до проєкту порядку денного засідань парламенту цього тижня, але зазначені у таблиці, як ще не готові до розгляду. Обидва проєкти опрацьовує Комітет ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. Основний і альтернативний документи розглядатимуть разом, і комітет має рекомендувати залу один із них. Джерела LB.ua прогнозують, що саме перший проєкт про відстрочку на 60 днів має шанси на рекомендацію до ухвалення Радою.
«В проєкті порядку денного нашого комітету цих законопроєктів поки не було», — каже Веніславський.
Строки подання альтернативних — спливли, тож за регламентом комітет має їх розглянути. Саму ідею надання відстрочки Веніславський підтримує.
«Є багато аспектів, як дають надію, що у разі ухвалення такого закону частина, — я не можу оцінити кількість, — громадян України, які зараз за кордоном, повернуться в Україну. Тому цю ініціативу я підтримую», — каже він.
Натомість депутатка профільного комітету Соломія Бобровська («Голос») у спілкуванні з LB.ua каже: «Це не пріоритет». Сам проєкт, на її думку, «виглядає трошки дивно».
Нардеп Козир розповів, що мав розмови з головою комітету Олександром Завітневичем, із членами та головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією. «Маю надію, на наступному пленарному тижні (з 23 листопада, — Ред.) законопроєкт буде в залі», — каже депутат.