Так, за результатами опитування проведеного дослідницькою компанією Gradus Research методом самозаповнення анкети в мобільному додатку Gradus, 64% опитаних серед всіх українців вказують на те, що вони мають високий рівень стресу, 60% говорять про депресію, 63% про підвищену тривожність, а 56% мають травми пов'язані з втратою знайомих або родичів, 50% проблем зі сном.
І це, насправді, катастрофічна ситуація. Всі ці показники не мають перевищувати рівень 10%.
Чого не вистачає людям за даними цього дослідження? Перш за все психологічної допомоги - можливості до когось звернутися. І це, звичайно, підказка для бізнесу. З одного боку, нам потрібно стати таким елементом підтримки для наших співробітників, а з іншого з боку, ми маємо це зробити об’єднуючись на рівні соціального бізнесу.
Але вже зараз люди потребують психологічної допомоги - 47% людей через втрати, 45% через різну участь у бойових діях (глобальних чи регіональних), 44% через постійний стрес, 45% вважають, що це призводить до фізичних та ментальних розладів і так далі. Це вже за результатами досліджень Центру соціальних змін і поведінкової економіки, проведених спільно з Gradus Research та Advanter Group.
Іншими словами дуже багато речей так чи інакше впливають на наші почуття і для чого нам, власне, і потрібна допомога. Дуже красномовною є цифра, яка демонструє як Українці розуміють ментальний рівень здоров'я. Вона яскраво демонструє, що ми тільки на початку формування культури, або, якщо хочете, гігієни психічного здоров'я.
Отже, ментальне здоров’я більшість українців (53%) розуміє як емоційний стан, а 43% — як складову загального здоров'я,. Але насправді ментальне здоров’я – це набагато ширше поняття. Це і наша здатність адаптуватися, і здатність насолоджуватися життям, і нормальність наших реакцій, і, нарешті, це сам спосіб життя.
Ментальне здоров'я це більше про організацію нашого життєвого простору. Ми постійно говоримо, що потрібно покращувати охорону здоров’я, але під цим ми розуміємо, що потрібно покращувати систему лікування. Але ні, нам потрібне не Міністерство охорони здоров’я, а Міністерство здоров’я - ментального в тому числі.
Тобто акцент в державних політиках має бути на профілактиці, на здоровому середовищі, на впевненості українців у майбутньому, у створенні середовища сприятливого для розкриття потенціалу людини. Wellbeing на державному рівні.
В тому числі, це означає створення простору, формування особистої адаптації, життєвого простору та власного життєвого циклу, щоб мінімізувати передумови виникнення проблем для фізичного та психічного здоров’я.
Чи оцифроване в державі відстеження та моніторинг психічного стану громадян? Поки що ні. Ми лише зараз запропонували ідею відстеження впливу психічних розладів на економіку. І за попередніми оцінками, це приблизно мінус 10% GVA (загальної доданої вартості). Отже, якщо ми втратили загалом 30% доданої вартості. То з них приблизно 12% ми втратили через фізичні втрати бізнесу, 8% через витік бізнесу за межі України та 10 через зниження продуктивності внаслідок проблем з ментальним здоров'ям.
Це дуже високий показник. І зараз ми не відігруємось - у нас на жаль ситуація не покращується. Навіть навпаки - ділова активність частково повертається, але продуктивність знижується. Саме через погіршення ментального здоров’я. Відповідно, це впливає на бізнес і додану вартість. В нашій країні зараз це має бути тема номер два після посилення обороноздатності.
Серед підприємців постійно лунають скарги про те, що команди демотивовані, самі підприємці також демотивовані і не бачать жодних покращень умов для ведення бізнесу. Відповідно на фоні прагнення підвищення ділової активності мотивація людей падає.
Держава і ментальне здоров'я
То ж яку роль держава має відігравати в підтримці та зміцненні ментального здоров'я громадян і в суспільство загалом? Як вона має стимулювати, мотивувати? Держава, перш за все, має організувати відповідний простір для покращення ментального здоров’я нації.
Але, що відчуває українець? Які емоції переважають - втома, напруга, страх, гнів, роздратування. Причиною цих проблем українці вважають війну та фінансові труднощі. Але головне - це незрозумілі перспективи - що буде далі?
У своїй недавній колонці я опублікував цю жахливу цифру про 83% української молоді, яка воліє виїхати з України, бо не бачить перспектив. От саме її тривога та напруга відображається, як причина негативних емоцій серед українців. І ще одна цікава цифра досвіду звернення до спеціалістів - регулярно відвідують психологів менше 1% українців.
При цьому відвідують психолога, або хоча б мають поодинокий досвід відвідування психолога 9% українців. Решта ніколи не відвідувала і не планує цього робити. Для нас має бути головною метою, зробити нормальним явищем ходити до психолога. Держава має взяти на себе громадянську просвіту у цьому питанні.
Депресія – це хвороба, страх – це природно, не потрібно боятися демонструвати страх, не потрібно боятися демонструвати втому.
І, до речі, це стосується і нас як роботодавців - так, справді, це не в нашій культурі, щоб ми сприймали негативний настрій співробітників, як причину не перевантажувати їх, надавати їм відпустку. Але тепер, коли немає людей - фізично немає - нам доведеться навчитися слухати тих співробітників, які дійсно цінні для нас.
Але саме держава має просувати цю культуру. Сприяти розвитку інфраструктури - куди звертатися людині, щоб отримати допомогу. Отже - громадянська просвіта і базова інфраструктура в пріоритетів.
І коли держава побудує базову інфраструктуру, бізнес уже зробить на ній свою бізнесову надбудову. Тоді ми зможемо переходити до наступних етапів формування системи wellbeing в країні можливостей з людиноцентричною державою.
Колонку створено на базі звіту підготовленого Advanter Group та Центром соціальних змін та поведінкової економіки у межах проєкту UNICEF.