Проте логіка стратегічного управління, досвід десятків країн світу свідчить: той, хто сконцентрований на виживанні має низькі шанси вижити. Виживає той, хто прагне розвитку, інтелектуальної, економічної, політичної експансії. Той, хто формує майбутнє, а не підлаштовується під чужі проєкти.
З моменту повернення незалежності у 1991 році Україна кожне десятиріччя відстає від регіональних конкурентів — Польщі і Туреччини — за основними показниками. Через відсутність фундаментальних реформ, інвестиційну непривабливість і вичавлення талантів Україна втрачає можливості, які постійно відкриваються перед нами. Не війна, а саме не проведена трансформація, нехтування власним Проєктом Майбутнього стало передумовою економічної слабкості.
Сьогодні Україна вчергове стоїть на історичному роздоріжжі. З одного боку – виклики війни, руйнування, залежність від зовнішньої допомоги. З іншого – величезний нерозкритий потенціал, що може перетворити нашу країну на потужного гравця світової економіки.
Вчергове — завдяки безпрецедентній допомозі наших партнерів — ми маємо шанс на радикальну трансформацію. Саме зараз, до приєднання до ЄС, ми можемо провести справжню модернізацію і реалізувати економічний прорив. В складі ЄС ми отримаємо набагато більше обмежень ніж зараз для експериментів і проривів.
Вже майже 10 років тому Advanter Group запропонували амбітну економічну ціль для України: досягти ВВП у $1 трильйон. Зараз ми можемо говорити про досягнення цього показнику у період 2040-2045 років, але це вже знаходиться «за туманом» Фазового переходу і технологічної Сингулярності.
Давайте натомість подумаємо — чи можна досягти цієї цілі до 2035 року?
Опишемо структуру ВВП на цей рік, задамо цільові показники і змоделюємо — що ж, власне, має відбутися з економікою, які рішення мають бути ухвалені, які трансформації проведені.
Перше, що має кидатися в очі — це те, що пятикратне збільшення для номінального ВВП — це не «захмарне» щорічне зростання реального ВВП. З урахуванням індексів, зокрема, дефлятора ВВП, що показує, як змінилася вартість усіх товарів і послуг, вироблених в країні, між базовим і поточним або майбутнім роками, нам потрібно лише протягом 5 років мати зростання реального ВВП в 8-10%.
Це є доволі амбіційною, але цілком реалістична задачею, зважаючи на досвід країн світу, власний досвід України і те, що ми все ще не отримали достатньо ПІІ та можемо розраховувати на сотні мільярдів для повоєнної розбудови від знерухомлених російських активів або міжнародної допомоги.
Таким чином, трильйон — це не просто мрія, і точно не "рожеві поні" з економічних казок – це наш виклик самим собі, реалістичність реалізації якого залежить лише від готовності до трансформацій і спільнодії. Тим більше, що ми вже довели, що здатні на подібні «стрибки» - тричі в історії ми вже «добиралися» до ВВП в $200 млрд.
То яке ж "паливо" в змозі забезпечити ще більш амбітний прорив? Які саме галузі та сектори стануть фундаментом нашої економічної трансформації, і скільки інвестицій вони потребуватимуть? Відповіді на ці питання лежать у стратегії, що базується на розкритті нашого внутрішнього потенціалу.
Головна стратегічна мета – економічна субʼєктність
Перш ніж заглибитися у секторні пріоритети, варто ще раз наголосити на головній меті Національної економічної стратегії – фінансово-економічній незалежності України. ВВП у $1 трильйон – це не лише показник зростання, це фундамент, який дозволить нам самостійно фінансувати всі життєво важливі сфери: від медицини та освіти — інвестицій у людський капітал — до власної безпеки та оборони, а також космічних програм.
Сектори-локомотиви
Стрімке зростання передбачає цільові інвестиції у ключові галузі, які мають найбільший потенціал для мультиплікаційного ефекту та формування нової економіки. Загалом, за період з 2026 по 2035 рік, ми бачимо можливість залучити близько $170 мільярдів інвестицій .
Критично важливим для цього буде не тільки створення сприятливого інвестиційного клімату, а й готовність національних і бізнес-проектів для роботи з таким обсягом інвестицій.
Оборонно-промисловий комплекс (ОПК) нового покоління
Війна засвідчила: потужний ОПК – це не просто економічна галузь, це гарант виживання. Україна може і має стати світовим гравцем у цій сфері. Загальний обсяг інвестицій в ОПК може перевищити $25 мільярдів.
Лише у 2026 році ми закладаємо $1.5 мільярда для швидкого нарощування виробництва, а у піковому 2029 році – до $4.7 мільярда. В тому числі ці інвестиції передбачатимуть створення дослідницьких центрів нового покоління, де очікувані обсяги інвестицій складатимуть від $2 до $5 млрд.
Це не тільки зниження залежності від зовнішніх поставок, але й значний експортний потенціал, який генеруватиме валютні надходження, а також тисячі високооплачуваних робочих місць. Таким чином ми перетворимося з імпортера на надійного експортера безпекових рішень.
Високі технології
Українські айтішники вже стали брендом. Наша мета – масштабувати цей потенціал саме в Україні вже на рівні продуктів і високорівневих сервісів (в тому числі по підписці). Загалом у високі технології можна залучити за наступні 10 років більше $20 мільярдів. Суттєві інвестиції - більше $6 млрд. - на нашу думку прямуватимуть в українській авіакосмічний сектор.
Мікроелектроніка — цей сектор здається зараз дуже далеким для України, але розгортання виробництв компонентної бази для ОПК вже показало, що потенціал є. Більше того, в МінЦифрі вже є і стратегія становлення галузі. Інвестиції в обсязі $10-15 млрд здатні зробити Україну не тільки Титано-Урановою, а й «Кремнієвою» долиною Європи.
Критичні мінерали
Україна – це справжня скарбниця літію, титану, графіту, кобальту, рідкісноземельних металів та багатьох інших критичних матеріалів. Це сировина для акумуляторів, електроніки, відновлюваної енергетики – «двигунів» сучасної світової економіки.
Загалом у їхній видобуток та переробку може бути спрямовано від $30 до $60 мільярдів. Пік інвестицій у цій сфері буде припадати на 3-5 роки після завершення війни. Щорічні обсяги інвестицій на рівні більше ніж $10 мільярдів зараз виглядають неймовірними, але готовність до подібних інвестицій є і в СА, і в США, і в ЄС, і в Індії і в інших країнах, про що свідчать десятки наших зустрічей зі стратегічними інвесторами.
Це гарантуватиме нам незалежність у стратегічних постачаннях, значно збільшить експорт перероблених матеріалів, привабить іноземні інвестиції у суміжні галузі та створить міцну сировинну базу для власного високотехнологічного виробництва.
Логістичний хаб
Географічне положення України – це не прокляття, а колосальний потенціал. Ми можемо і повинні стати ключовим транспортним коридором між Європою та Азією. Загалом розвиток логістики є одним з пріоритетів майбутніх інвестицій Китаю (за умов рівноправного партнерства), Індії, ЄС. Обсяг таких інвестиції може перевищити $25 мільярдів.
Це нові джерела доходів від транзиту товарів та послуг, глибша інтеграція у світові торговельні ланцюги та посилення геополітичного впливу України як ключової транзитної держави.
Важливо зауважити, що стратегією України буде створення доданої вартості (виробництво кінцевого продукту, крупновузлове збирання, кастомізація, сервіси), а не просто «перевалка» товарів.
Крім цих "китів", стратегія передбачає значні інвестиції у такі сфери, як:
- масштабна повоєнна відбудова,
- розвиток людського капіталу,
- зелена трансформація,
- агросектор та фудтех,
- біотехнології та фармацевтика.
Повертаючись до питання реалістичності швидкого зростання пропоную накласти на графік динаміки ВВП України два відповідні періоди в історії Польщі. Нам не обовʼязково дивитися на історію Республіки Корея чи Сінгапуру, Ізраїлю, Малайзії або інших «драконів» і «тигрів» ПСхА.
Можемо подивитися на досвід близьких сусідів — Хорватія, Словенія і інші країни мали подібний досвід стрімкого відновлення і розвитку. Звичайно, в певні періоди ключову роль відіграє «низька база», але згодом починають працювати механізми інвестиційної привабливості, секторального розвитку, розвитку людського капіталу тощо.
Безумовно, в реальному житті ми стикнемося з новими хвилями глобальних економічних криз. Бойові дії можуть продовжуватися роками і змусять Україну перейти до стратегічної оборони. Але правильно заданий вектор перетворень дозволить, незважаючи на виклики (а подекуди і використовуючи їх завдяки заданій адаптивності) зберегти траєкторію економічного зростання.
"Стратегія економічного прориву" – це не просто набір ідей чи красиві обіцянки. Це прорахований план трансформацій і інвестицій. Питання залишається в політичному лідерстві, консолідації держави, бізнесу і суспільства задля реалізації амбітних програм.
Ми маємо всі передумови для того, щоб розкрити наш недооцінений, але величезний потенціал. Цей шлях вимагає рішучості, злагодженої роботи та віри у власні сили. Але майбутнє України, де ми самі керуємо своєю долею, забезпечуючи добробут та безпеку, – варте цих зусиль. І запропонована модель економічного прориву – тому переконливий доказ.