Коли «вперше в Україні» звучить занадто часто
В Україні гасло «вперше в Україні» має майже магічну силу. Воно викликає гордість, захоплення, іноді — надію. Наші лікарі дійсно стоять поруч із провідними світовими колегами. А інколи їх випереджають.
Але дедалі частіше я зустрічаю гучні заголовки, які приховують не інновацію, а звичайну рутинну процедуру, давно описану іншими колегами.
Сьогодні медичний простір стрімко комерціалізується. Там, де колись було поняття «лікар–пацієнт», усе частіше з’являється формат «лікар–клієнт». І начебто в цьому немає нічого злого: пацієнт платить за послугу, лікар її надає, усі задоволені.
Але проблема в тому, що в Україні юридична рамка таких відносин відсутня. Законодавство продовжує розглядати медичну допомогу як суспільну функцію, а не як ринкову послугу. Точніше трансформація затягнулась. Тож ми живемо у гібридній системі, де лікар водночас — науковець, підприємець, комунікатор, блогер і бренд.
У цій системі маркетинг може перемогти медицину. Бо коли твоя робота залежить від уваги, переглядів і репутації у соцмережах, спокуса написати «вперше в Україні» стає занадто великою. І от уже сенсація важливіша за етичну відповідальність.
Неодноразово помічала це в медіа. Нещодавно побачила дві публікації від різних установ — обидві із гордими словами: «Вперше в Україні проведено операцію із заміни аортального клапана за новою методикою!». Прекрасно, звісно. Але правда в тому, що подібні операції виконують в Україні вже понад два роки щонайменше двоє досвідчених кардіохірургів.
Чи могли автори публікацій не знати цього? Важко повірити. Кардіохірургія — вузьке коло, де всі знають один одного, читають ті самі журнали, бувають на тих самих конференціях. Тут постає питання не лише професійної обізнаності, а й академічної доброчесності. Бо доброчесність — це не лише не фальсифікувати дані. Це й не привласнювати «першість», яка тобі не належить.
І звісно, виграє від розвитку галузі пацієнт, бо здорова конкуренція завжди породжує розвиток. Але чи є таке маніпулювання заголовками здоровою конкуренцією? А може і ні?
Академічна доброчесність — не дрібниця, а основа
Академічна або наукова доброчесність означає:
- чесне проведення досліджень — без фабрикації, фальсифікації чи плагіату;
- прозорий опис методів і належне етичне схвалення;
- публікацію всіх результатів, навіть негативних;
- незалежне рецензування, контроль якості, реплікацію результатів;
- коректну інтерпретацію даних, без перекручення для «гарного заголовка».
Бо наука, яка залежить від емоцій, а не від фактів, перестає бути наукою.
Фальшиві «вперше» у світі
Проблема неправдивої «першості» — не лише українська.
У світі теж є чимало прикладів, коли гучні заяви виявлялися обманом або маніпуляцією.
1. «Перша трансплантація серця у мавпи» (1990-ті)
Деякі клініки в США та Китаї свого часу заявляли про «першу успішну пересадку серця від мавпи людині». У реальності ж подібні експерименти проводилися ще у 1960-х, а «новий метод» був лише варіацією старої техніки. Результати — сумнівні, пацієнти померли через відторгнення органів, але PR-ефект тривав місяцями.
2. «Вперше в світі пересадка матки»
Кілька років тому одна клініка в Індії оголосила, що зробила «першу у світі успішну пересадку матки». Проте шведські лікарі здійснили таку операцію ще у 2013 році, з народженням здорової дитини у 2014-му. Виявилося, що індійська клініка просто повторила вже апробований метод — без зазначення попереднього досвіду.
3. «Революційна операція з пересадки обличчя»
Французький хірург Бернар Девошель у 2005 році справді зробив першу часткову пересадку обличчя. Але в наступні роки десятки клінік оголошували «першу у світі пересадку обличчя у…» (власну варіацію), замовчуючи, що працюють у межах уже дослідженої техніки.
Це явище має назву — «науковий опортунізм»: коли намагаються привласнити досягнення, не створивши нічого принципово нового.
Чому це небезпечно
Втрата ресурсів і часу : у гонитві за славою витрачають кошти, увагу і обладнання на те, що вже давно відоме, замість того щоб справді розвивати нові напрямки.
Підрив довіри : коли суспільство бачить, що «сенсація» виявилася перебільшенням або неправдою — довіра до всієї системи медицини слабне. І цю втрату важко відновити.
Неправильні стимули : у науці головним рушієм має бути пошук істини. Коли замість цього стимулом стає кількість лайків, грантів чи звань, з’являються спокуси маніпулювати фактами.
Забруднення наукового простору : фальшиві заяви, як доміно, потрапляють у публікації, цитуються в нових статтях, включаються до оглядів — і спотворюють реальну картину науки.
Як можна змінити ситуацію
Медична спільнота має повернутися до культури перевірки фактів, колегіального визнання, відкритих публікацій.
Журналісти повинні ставити уточнюючі питання: «А де опубліковано метод?», «Хто це вже робив?», «Які результати реплікації?»
Професійні асоціації мають створити стандарти публічної комунікації в медицині: щоб гучний пост не підмінював наукову статтю.
Держава повинна чітко визначити юридичну межу між медичною інновацією і експериментом, щоб захистити і лікарів, і пацієнтів.
Як цьому протидіяти
Медична спільнота має виробити звичку перевіряти факти, перш ніж оголошувати «вперше».
Журналісти — ставити незручні запитання: «А де публікація?», «А хто ще це робив?», «А є рецензії?»
Пацієнти — мають шукати інформацію на різних ресурсах та перевіряти її.
Держава і профільні асоціації — створити стандарти медійної комунікації в медицині: щоб не будь-який пост у Facebook ставав «науковою новиною».
Післямова
Наукова доброчесність — це як стерильність в операційній. Її не видно, але від неї залежить усе.
Без неї найгучніше «вперше» стає просто фальшивим відлунням у порожньому залі.
А з нею — навіть скромне «ми перевірили» може стати справжнім проривом.