Асистент професора з викладання у Harvard T.H. Chan School of Public Health, авторка «Лікар&Подкаст», лауреатка наукової премії НАМН, учасниця міжнародних програм ВООЗ, USAID, молодіжна делегатка України в ООН (2017).
Від того, наскільки рано медицина навчиться розпізнавати геріатричні синдроми, значною мірою залежатиме якість життя людей у старшому віці.
Підготовка до весни — це не спроба «надолужити» втрачене. Це поступове повернення балансу: контроль тиску, помірна фізична активність, уважність до власного самопочуття.
Харчування — це не поле для гасел і не простір для ідеології. Це щоденна рутина, яка додає або забирає здоров’я.
Діти — не маленькі дорослі. Їхнє серце і мозок заслуговують на час для росту, навчання та розвитку, а не на ранній шлюб.
Українська культура рухатиметься від естетики вразливості до естетики сили. Від естетики болю — до естетики відновлення. Від краси як форми — до краси як дії.
В сучасному житті головне — не “опалювати стіни”, а підтримувати тепло всередині себе: через одяг, харчування, рух і увагу до свого тіла.
Серце - це система. І в цій системності — головний резерв зниження смертності від серцево-судинних хвороб у найближчі десятиліття.
Холод сприяє не тільки омолодженню тіла, а й загостренню патологій. Але багато ризиків можна зменшити.
Підвищення стандартів харчування має стати пріоритетом так само, як і медикаментозна терапія.
Усі системи охорони здоров’я, від глобальних до локальних, повинні адаптуватися до нових викликів, продовжуючи боротьбу зі старими.
Світ має потужні інструменти, але дедалі гостріше постає питання: як не втратити емпатію, не перетворити медицину на набір протоколів або просто бізнес.
У здоров’я немає яскравої упаковки. Воно не продається «на акції». Але саме його ми найбільше хочемо для близьких.
Що таке нікотин, з чим його, буквально, їдять і чому так важко відмовлятися від нього.
Турбота про себе взимку — це не сезонна рекомендація, а стратегія збереження енергії. Підтримка імунної системи сьогодні — це насамперед підтримка психіки, сну, тепла й серця.
Що ж відбувається всередині нас, якщо ми довго живемо «на нервах».
Наукова доброчесність — це як стерильність в операційній. Її не видно, але від неї залежить усе.
Сьогодні, коли війна зробила наш час нестабільним, переведення годинника стає ще одним стресом у системі, що й так працює на межі.
У темряву ми часто думаємо про те, що втрачаємо, але можемо навчитися використати темряву як фон, щоб краще бачити те, що має значення.
Надлишок глюкози активує запальні процеси в організмі, які сприяють пошкодженню стінок судин та розвитку серцево-судинних хвороб.
День людей похилого віку — це не лише нагадування про вік. Це ще й нагода подумати про майбутнє, яке ми всі колись зустрінемо.
Гліб та Іван — ровесники. Долі різні, професії різні, мабуть, і мрії раніше були теж різними. Але їх точно об’єднує одне: бажання бути найкращими у своїй справі, щоб допомагати людям…
Справжня різниця між наукою й панікою в тому, що наука вміє рахувати ризики, а паніка — лише множити страхи.
Штучний інтелект може стати союзником української медицини у війні — там, де бракує рук, часу й ресурсів. Але якщо ми чесно визнаємо його обмеження і візьмемо під контроль ризики.
Відкладення кальцію незворотні. Немає «чарівної таблетки», яка розчинить бляшку чи клапанний кальциноз.
Прості речі, які допомагають дитині зняти напруження навіть у час війни.