У неділю перед Різдвом у храмах читають Євангеліє про родовід Ісуса Христа: «Авраам породив Ісаака, Ісаак породив Якова»… Про що свідчить цей текст? І хто всі ці люди?
Цей початок Євангелія дуже часто відлякує людей, які беруться вперше читати Новий Заповіт. Але треба дочитати першу главу до кінця, і далі вже почнеться цікава історія.
Подаючи цей родовід, апостоли-євангелисти мають на меті показати, що Христос походить із родів Давидового та Авраамового, Христос є той, на кого очікує весь народ Ізраїля - Месія. «Ось той, про кого говорив пророк, що Діва народить Сина, і дадуть йому ім'я Еммануїл, що значить «з нами Бог». Про це читаємо в першій главі Євангелія від Матфея, а також у Луки.
Люди, які згадуються в цьому Євангелії – старозавітні персонажі, з якими пов’язана історія богообраного народу. Вони різні, не всі з них позитивні, а інколи дуже навіть грішні. Наприклад, в Старому Заповіті описана ганебна історія, як цар Давид учинив із Урією та його дружиною Вірсавією. Тож Господь не обирає виключно ідеальних людей, навіть у його родоводі є різні люди, які зазнали і великого піднесення, перемог, але й падінь, зокрема гріховних.
У родоводі наведено і лінію Йосипа. Але й Діва Марія також з роду Давида. Її батько Йоаким із роду Давидового, а матір із роду священників Єрусалимського храму. Тобто Ісус і по матері, і по нерідному батькові з роду Давидового.
У Біблії досить детально описано історію народження Ісуса. Але про його дитинство відомо небагато…
Так, детально розказано історію Різдва, потім описано поклоніння волхвів. А далі - принесення Немовляти до храму, де йому дають ім’я Ісус і де відбувається обрізання та стрітення з праведним Симеоном. Але наступного разу в Євангелії йдеться про Ісуса, коли йому вже 11-12 років, він із батьками йде на поклоніння до храму, і на зворотному шляху його гублять. Потім повертаються, знаходять у храмі. Він розмовляє з мудрецями, які дивуються розумові дитини. Батьки йому докоряють, вони хвилювалися. А він їм відповідає: «Невже ви не знали, що мені належить бути в домі Батька мого». Вони повертаються назад до Назарету. І фактично далі в класичних Євангеліях нічого не розповідають про його життя, аж доки Христос приходить хреститися від Іоанна на Йордан і виходить на проповідь.
А в інших джерелах є детальніші розповіді про дитинство та формування Ісуса?
Існує декілька апокрифічних Євангелій, тобто текстів, які не визнані церквою, бо мають сумнівне походження або їхнє авторство не відоме. Було популярним Євангеліє дитинства від Фоми, Протоєвангеліє Якова, брата Господнього, є ще декілька текстів.
У Євангелії дитинства від Фоми описується життя Христа від п'яти до 12 років. І там є епізоди, коли Ісус ліпить з глини пташок і оживляє їх. Він ще не може впоратися зі своїми надзвичайними здібностями, і Йосип його навчає контролювати себе. Це історія про те, що Христос – і Бог, і людина, у ньому є людське, не тільки божественне. І він як людина вчиться перебувати в гармонії з божественним, вчиться розуміти добро і зло з точки зору людської. Так відбувається його зростання.
В апокрифах є розповіді про втечу до Єгипту. Це історія про те, як люди - Йосип і Марія - рятують Бога-Немовля. А фактично Бог довіряє себе людям. І цей Бог є справжнім немовлям, яке потребує турботи, яке треба годувати, пеленати, вчити ходити і розмовляти. Ці історії показують, що Христос був дитиною. З іншого боку людям завжди хотілося до цього додати чудесності.
В яких умовах він виростав, формувався, хто на нього впливав?
Відомо, що Марія виховувалася при храмі. Це значить, що вона отримала як на той час добру освіту, мала добре сформований релігійний світогляд. Йосип і Марія не були з владних чи заможних родин. Йосип був теслею, майстром, який працею своїх рук заробляв на життя.
Ісус спілкується з людьми з абсолютно різних середовищ. Він не відгородився від суспільства. Апостолів він обирає з рибалок - з людей, які живуть власною працею. Хоча серед них були й збирачі податків та інші. Якщо говорити сучасною мовою, то він належав до середнього класу.
Очевидно, він вчився у Йосипа, і перейняв його майстерність. Є прекрасний американський серіал «Обраний», в якому автори намагаються розповісти історію Ісуса Христа, спираючись на Євангелія. І за сюжетом, Ісус є теслею, який робить дитячі іграшки.
У Святому Письмі часто фігурують родичі Ісуса. Скажімо, Іоанн Хреститель був йому дядьком. Серед апостолів є також родичі, наприклад, Яків, зведений брат. Це свідчить про важливість родинних зв’язків?
У тогочасній Юдеї жило досить небагато людей. До того ж, сім’я Ісуса була з маленького містечка, де всі один одного знають і часто є родичами одне одному. Тому тут нема нічого дивного.
Якою була зовнішність Ісуса?
Точно не такою, як ми бачимо на багатьох іконах, де Христа зображено вдягненим у грецькі шати. Це такий місіонерський хід часів Римської імперії, коли християнство стало державною релігією і глобальним явищем. Насправді чоловік з юдейського, єврейського роду вдягався скоріш за все так само, як тоді вдягалися юдеї. Зараз багато істориків намагаються відтворити одяг тих часів. Ми можемо це побачити в фільмах, зокрема в «Страстях» Мела Гібсона.
А якщо говорити про обличчя, то маємо відбиток на плащаниці і реконструкцію обличчя за цим відбитком. Це зображення загалом нагадує ті, які ми бачимо на іконах.
Він не одружився, не мав сім’ї. Таким був задум?
Думаю, так. Христос прийшов для всього людства. Ну і це певна традиція: якщо людина обирає служіння, то відмовляється від особистого життя. Це не нехтування шлюбом, а життєвий вибір. Одруження і родина, з одного боку, є Божим благословенням - ще з часів Адама Бог дає заповідь плодитися і множитися. Та Христос має і божественне походження, і спорідненість із людством, але спадок Христа насамперед духовний, а не земна династія.
Тож так, Ісус не одружився, а тлумачити цей факт можемо по-різному - і як особистий вибір, і як свідчення того, що Христос є близьким для всіх нас. Всі віруючі є його дітьми.
Письменникам завжди кортіло приписати любовні історії Ісусові, зокрема, зв’язок із Марією Магдалиною. Чи могли бути між ними романтичні стосунки? Чи могла Марія мати почуття до Ісуса? Звісно, не тільки як до Вчителя…
Довкола постаті Марії Магдалини дуже багато міфів. Православна традиція ніколи не асоціювали її з блудницею, цього немає в Євангелії. Західна традиція іноді асоціювала Марію Магдалину з блудницею, яка вмиває ноги Спасителя. Але з тексту Євангелія це не є очевидним. Є свідчення про те, що Господь вигнав із неї сім бісів, але це могло бути зцілення, наприклад, від нервової хвороби. Про неї пишуть як про ту, що «служила своїм майном». Тобто це була жінка достатньо незалежна і заможна. Навряд чи блудниці були заможними. Це радше жінка, яка мала певний статус у суспільстві і долучилися до спільноти Христа. І це не про романтичні стосунки.
Як загалом Ісус ставився до жінок? Це ставлення відрізняється від того, яке існувало в тогочасному соціумі?
Христова спільнота була дуже незвичною для тих часів, бо вона об'єднувала нарівні і чоловіків, і жінок. Згадайте історію із Марфою та Марією, сестрами Лазаря. Або як Ісус зцілює жінку й називає її донькою Авраама. У той час ніхто так не називав жінок – були тільки сини Авраама. Зрештою, релігія - це була прерогатива чоловіків. А за Христом ідуть і чоловіки, і жінки. І стосунки в цій спільноті – це були стосунки вчителя і учнів, братів і сестер.
Христос ставився до жінок так, як навчає Святе Письмо. Адже Бог створив чоловіка і жінку рівними. Сучасне суспільство спирається на такі принципи, і в цьому є заслуга Ісуса Христа і Євангелія. Хоча бачимо, що іноді чоловіки в суспільстві, навіть в церковній спільноті, скоріше готові підтримувати норми патріархального ладу та домінувати над жінками.
Ісус знав, що він є Сином Божим? Коли він це зрозумів?
Так, він про це говорить. Ми тут згадували його зустріч в Єрусалимському храмі з мудрецями, коли його батьки за ним шукали. Він говорить: «Хіба ви не знали, що мені належить бути в домі Батька мого?» Єрусалимський храм він називає «домом свого Батька». Тобто на той момент, в підлітковому віці, він розуміє свою місію і своє походження як Боголюдини, Сина Божого.
Якими були характер, темперамент Ісуса? Якщо вірити євангелистам, він поводився дуже по-різному: був поблажливим до грішників і водночас у пориві люті міг розігнати торговців із храму або й за мить висушити фігове дерево…
Він справедливий, безстрашно викриває вади і в релігійній спільноті, і в тогочасному суспільстві. Причому він робить це не з політичною метою, а як релігійний вчитель, як людина, яка має чітке уявлення про добро і зло. Це людина, яка постійно говорить про любов і про милосердя, і приносить себе в жертву за людство. Євангеліє описує нам не супергероя, а людину, яка сумнівається, страждає, плаче, яка може обурюватися і в цьому пориві виганяти торговців із храму або дорікати своїм учням. І це є свідченням головної ідеї християнства: Бог стає людиною, щоб людина стала богом, навчилася жити по-Божому. Це той Бог, який може нас із вами зрозуміти. Це Бог, який знає, як це - бути вимушеним переселенцем, біженцем. Це Бог, який відчув тортури і несправедливе засудження, був розіп’ятий, помер на хресті… І воскрес із мертвих.
Та страшна смерть на хресті була єдиним можливим шляхом? Ісус не мав вибору?
Є такий момент, коли Христос говорить, що його чекають страждання, й апостолу Петру це не сподобалося. І він каже: «Господи, може не треба?». А Христос йому тоді: «Відійди від мене, сатано!» Тобто він досить чітко сказав, звідки можуть походити такі думки.
Чи був це єдиний шлях без вибору? Господь сам говорить: «Я є шлях і істина, і життя». Він пройшов це шлях – шлях самопожертви заради спасіння людства. Багато християн йдуть цим шляхом, не обов'язково приносячи себе в жертву, але намагаючись служити справі спасіння ближнього і залишитися вірним любові і правді. Іноді ця дорога веде через Голгофу. І немає обхідних шляхів.
Коли святкуємо Різдво, часто радість поєднується зі смутком. Може, тому що ми знаємо, що чекає на це Дитя? Може, тому що війна і лихо? Як християни мають відчувати і святкувати Різдво?
А чому ми маємо відмовитися від цього суму? Так, у нас зараз сумний час. Ми навіть у колядках співаємо: «Сумний Святий вечір в 46-м році. А по нашій Україні плач на кожнім кроці». Але цей сум дає надію. У цій історії не тільки хрест, а й Воскресіння.
Сьогодні для нас Різдво - це не тільки бездумне, безтурботне і феєричне святкування. Сучасний його сенс - це біженці і вимушені переселенці. Бо ж і родина Ісуса були вимушеними переселенцями, вони мусили йти з Назарету до Вифлеєму за наказом окупаційної влади. Життя в окупації - це ще один сенс, про який маємо пам'ятати. Це реальність нашої різдвяної історії, і в ній є Ірод, який намагається вбити Ісуса і вбиває тисячі немовлят – так зараз робить кремлівський Ірод, вбиваючи наших дітей.
Але у цій історії, попри всю її жахливість, є надія і перспектива: зло буде подолане, тиран загине, смерть буде переможена. Христос врятує людство і відкриє для нього двері Царства Небесного.
Христос зробив неможливе. Він – Бог – став людиною. Він воскрес із мертвих. І це перемога. Так само і ми маємо зробити неможливе. Перемога - це наша реальність, а не тільки те, що має бути колись. Це те, що ми робимо щодня. Це ті справжні дива, які відбуваються в житті віруючих християн. Із Божою допомогою, але нашими зусиллями.