Саме тому демократи, схоже, вирішили перейти від гнівних промов до дій. На столі вже лежить жорсткий сценарій: блокування фінансування Міністерства внутрішньої безпеки (ICE працює в його межах), відмова голосувати за бюджет і, як наслідок, новий шатдаун уряду вже з лютого.
Формально це не зупинить роботу ICE. Вони зможуть існувати за рахунок раніше виділених коштів за «великим красивим законом». Але справа не в бухгалтерії.
Суть у політичній і моральній межі, яку демократи намагаються провести перед виборами. У них є кілька варіантів. Від прямої вимоги відставки Крісті Ноем або навіть розформування ICE - до значно тоншої гри.
Наприклад, прив’язати фінансування до умов, які підтримала б більшість американців:
- обов’язкові ордери на арешт;
- нагрудні камери без «випадкових відключень»;
- заборона масок;
- обмеження на використання зброї;
- автоматичні розслідування після кожного застосування сили.
Та змусити республіканців публічно проголосувати проти цього напередодні виборів. Шатдаун у такому разі працює як прожектор. Він підсвічує не «політичні інтриги», а причину зупинки уряду - дії ICE. І відбувається це у вкрай невдалий для Білого дому момент, коли невдоволення адміністрацією вже відчутне.
Після першого вбивства в Міннеаполісі демократи різко вирвались уперед в опитуваннях: 48% проти 43%. Майже половина американців - 49% вважають, що країна зараз у гіршому стані, ніж рік тому.
І це важливо розуміти правильно.
Це не «тріумф демократів». Це - втома і відторгнення.
Як фіксує Gallup, рекордні 45% американців у 2026 році ідентифікують себе як незалежні. Максимум за всю історію спостережень. Люди не переходять до демократів - вони відходять від трампізму. А голосування за демократів стає голосуванням «за замовчуванням», бо республіканці дедалі міцніше асоціюються з хаосом, примусом і перевищенням повноважень.
На цьому тлі з’являється лист генеральної прокурорки Пем Бонді з вимогою передати Міністерству юстиції бази соціального забезпечення та списки виборців Міннесоти. Все це подається під соусом «відновлення закону і порядку». Мовляв, коли порядок буде - тоді, можливо, й поговоримо про виведення ICE.
Сенатор-демократ Кріс Мерфі назвав це прямо: шантажем. І додав, що мова ніколи не йшла про безпеку, лише про контроль над виборами. Звинувачення серйозне. Дуже серйозне. Але навіть якщо припустити перебільшення, є червона лінія, яку не можна перетинати: виборча інфраструктура штату не може бути інструментом тиску силових структур.
Нікому не подобається шатдаун. Ні виборцям, ні політикам.
Але зараз демократи, схоже, готові змусити республіканців публічно пояснити, чому вони продовжують фінансувати Міністерство внутрішньої безпеки після убивств двох громадян США.
І тоді розмова піде вже не лише про повноваження Конгресу. А про інше питання. Значно неприємніше.
Чи залишився у республіканців власний голос? Чи він існує лише для автоматичного затвердження рішень адміністрації Дональда Трампа?
Міннеаполіс у цій історії не «проблемне місто», а лакмусовий папірець. Саме тому реакція на нього така нервова.