І тут важливий не сам факт. У путінській системі силовики давно не новина. Важливо хто саме посилюється.
ФСО – це не класична бюрократія. Це структура з прямим доступом до тіла. Без черг. Без погоджень. Без звичних кремлівських поверхів бюрократичного пекла. Якщо перекласти з російської владної на людську: поки одні пишуть доповідні, ці можуть просто зайти в кабінет.
А далі починається найцікавіше. Всі ознаки вказують, що ФСО дедалі більше працює не як охорона, а як альтернативний кадровий департамент президента. З підбором лояльних управлінців, розширенням власного політичного контуру та заходом у регіони.
У видимому контурі нової-старої влади:
• Дюмін – системний гравець по регіонах;
• Миронов – силовий та правоохоронний контур;
• Золотов – окремий важкий аргумент у формі Росгвардії;
• Рубежний – безпека президента;
• Кадиров – специфічний, але ресурсний союзник;
• губернатори Курської, Бєлгородської, Самарської областей та Краснодарського краю;
• плюс бізнесово-парадержавний контур на кшталт Кремльова.
Посади тут лише фасад. Ключова перевага цієї групи не у формальних посадах. А в швидкості доступу до путіна та можливості обходити класичний політичний блок Кремля.
А це вже симптом. Коли кадрові рішення починають проходити не через офіційну політичну вертикаль, а через паралельний силовий канал, це означає лише одне: довіра до старої системи управління падає.
Простіше кажучи, путін знову збирає владу ближче до фізично перевірених людей. Не до компетентних. Не до ефективних. До особисто лояльних. Що логічно для режиму, який дедалі більше живе не категоріями управління державою, а категоріями виживання.
І тут саркастичний бонус. Росія десятиліттями любила розповідати про “сильні інститути держави”. А по факту знову приходимо до старої російської моделі: хто ближче до царського тіла, той і керує імперією.
Технології XXI століття з політичною архітектурою XVI.