Що таке «Сармат»
РС-28 «Сармат» — російська МБР, яку Москва розробляла з початку 2000-х як заміну радянській Р-36М2 «Воєвода» — тій самій, яку на Заході назвали Satan — «Сатана». «Воєвода» стоїть на озброєнні з 1988 року і давно відпрацювала свій ресурс. «Сармат» мав її замінити — і стати, за задумом, найпотужнішою балістичною ракетою у світі.
За офіційними російськими даними, ракета важить понад 200 тонн, здатна нести до 10–15 ядерних боєголовок і має дальність понад 10 тисяч кілометрів. Путін додавав ще ефектніші цифри: за підсумками цих травневих випробувань він оголосив дальність у 35 тисяч км. За його словами, ракета практично «не має обмежень по дальності» і може рухатися суборбітальною траєкторією — тобто атакувати ціль не через Північний полюс, а з протилежного боку Землі, оминаючи системи ПРО.
Із офіційною презентацією цієї ракети Путін вийшов до Федеральних зборів у березні 2018-го — з анімацією удару по Флориді і фразою «нас ніхто не слухав — послухайте тепер». Відтоді «Сармат» став центральним елементом російської ядерної риторики.
Утім, реальність відхилилася від заявлених графіків.
Як «Сармат» постійно запізнювався
Розробку «Сармата» розпочали на початку 2000-х, а контракти на проєктування підписали у 2011-му. Кидкові випробування планували ще на 2016 рік, але перший практичний крок відбувся лише наприкінці 2017-го. Це були так звані кидкові тести: ракету просто виштовхували з шахти пороховим прискорювачем, перевіряючи механіку виходу. Двигуни не запускались, і в політ вона не йшла — фактично це була лише перевірка того, чи «відкривається кришка».
Попри наміри прийняти комплекс на озброєння у 2018-му, терміни почали регулярно переносити. На 2021 рік анонсували вже три повноцінних польотних пуски, проте протягом року плани послідовно скорочували спочатку до двох випробувань, а потім до одного. Зрештою, усі старти перенесли на наступний рік.
Перший повноцінний польотний тест відбувся 20 квітня 2022 року. Путін одразу з'явився на телебаченні: «Ця справді унікальна зброя зміцнить бойовий потенціал наших збройних сил». Пентагон підтвердив: Москва попередила Вашингтон про пуск відповідно до зобов'язань за договором Новий СТАРТ, випробування «не є сюрпризом і не розцінюється як загроза для США». Західні аналітики називали пуск «важливою віхою після багатьох років затримок» — але одразу уточнювали, що для реального розгортання потрібні ще кілька успішних тестів.
Після цього — тиша. Це випробування стало єдиним підтвердженим успішним пуском до травня 2026-го.
Дмітрій Рогозін, який тоді очолював «Роскосмос», пообіцяв ще мінімум три пуски того ж 2022 року. Жодного не відбулося.
18 або 20 лютого 2023 року — дати розходяться — Росія, імовірно, провела черговий тест. Про нього американським медіа повідомили анонімні американські чиновники. Вони припустили, що випробування зазнало невдачі. Дослідники спекулювали, що міг статися відказ другого ступеня. Росія не підтвердила і не спростувала — хоча марно було б очікувати іншого, жодна ядерна держава не прагне публічно деталізувати свої технічні фіаско.
Звісно, подібні анонімні «зливи» можуть бути частиною інформаційного протистояння, де кожна сторона намагається применшити успіхи суперника. Але час проведення випробувань наводить на думку, що тест міг відбутися саме тоді і стати політичним жестом.
Запуск збігся з турне Джо Байдена до Європи, приуроченим до річниці повномасштабного вторгнення. Ключовими подіями поїздки стали поява президента США у Києві 20 лютого та його промова у Королівському замку у Варшаві наступного дня. За кілька тижнів до цього райони на Камчатці оголосили зонами небезпеки, і місцева влада підтвердила «дослідно-випробувальні роботи» саме на ці дати. Логічно припустити, що Кремль планував використати «Сармат» як аргумент для брязкання зброєю на тлі приїзду американського президента.
Однак промова Путіна перед Федеральними зборами 21 лютого тривала майже дві години, і в ній не було жодної згадки про ракету. Це мовчання стало красномовним підтвердженням невдачі: Путін навряд чи упустив би такий шанс, якби «Сармат» справді злетів.
Протягом серпня–жовтня 2023 року також з’являлася інформація про ще кілька ймовірних технічних збоїв, хоча підтвердити її з незалежних джерел неможливо. Російські пабліки з посиланням на джерела в ракетно-космічній галузі писали, що 30 серпня пуск не відбувся через збій у системі централізованого управління, а 31 жовтня старт зірвався через відмову телеметрії, яку списали на «помилку персоналу». А 1 листопада того ж року, за даними тих самих джерел, ракета впала на 77-й секунді польоту за 300 кілометрів від місця пуску. Характерно, що за цими свідченнями навіть в учасників випробувань не було однозначних версій, чому техніка системно дає збій.
Але між 19 і 21 вересня 2024 року на Плесецьку щось точно пішло не так. Те, що Кремль намагався приховати, зафіксували супутники: на місці пускової шахти «Ювілейна» з’явився кратер діаметром понад 60 метрів.
OSINT-аналітики та дослідники ISW, аналізуючи знімки Planet Labs та Maxar, виявили не лише зруйновану шахту, а й чотири пожежні машини на місці вибуху та масштабне займання лісу поруч. Дані системи моніторингу пожеж NASA FIRMS підтвердили аномальні теплові точки в цьому районі саме в дні ймовірного тесту.
Американський розвідувальний RC-135S Cobra Ball вилетів з Аляски для моніторингу випробування — і розвернувся назад, імовірно, так і не зафіксувавши жодного польоту. Висновок: ракета підірвалась або під час заправки токсичним рідинним паливом, або в момент виходу з шахти — до власне старту. Тімоті Райт, науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) у Лондоні, припустив, що можливою причиною було те, що перший ступінь (прискорювач) або не зміг належним чином запалитися, або зазнав механічної поломки, внаслідок чого ракета впала назад у шахту або приземлилася поблизу неї та вибухнула.
Такий масштаб руйнувань при випробуванні МБР востаннє фіксували у 1960 на Байконурі.
Росія не коментувала інцидент.
28 листопада 2025 року над Ясним в Оренбурзькій області здійнявся стовп характерного фіолетово-пурпурного диму — колір гептилу, паливо важких рідинних МБР. З’явилося і відео: на ньому видно, як двигун першого ступеня відмовив, ракета почала обертатись, невдовзі спалахнула і впала. Що саме впало — досі невідомо. Вірогідно, це був «Сармат»: його шахта в Плесецьку знищена у вересні 2024-го, після чого жодної активності там не виявлено, а навесні 2025-го на шахті 1А в Домбаровському розпочалась реконструкція. Детальний аналіз супутникових знімків опублікував французький Фонд стратегічних досліджень (FRS) — і дійшов того самого висновку.
Поки Плесецьк і Домбаровський приховували сліди аварій, у медійному просторі розгорталася історія успіху. У 2021 році Путін у посланні Федеральним зборам пообіцяв поставити перший полк «Сарматів» на чергування наприкінці 2022 року. У червні 2022-го — повторив: «наприкінці року». У грудні 2022-го — знову «найближчим часом», хоча вже зізнався у «певному зсуві вправо». У лютому 2023-го — «до кінця року». У липні 2023-го — знову «до кінця року». У вересні 2023-го голова «Роскосмосу» Юрій Борисов заявив, що «Сармат» вже поставлений на чергування. У жовтні Путін уточнив: залишилось «адміністративно-бюрократично оформити деякі процедури». У лютому 2024-го Путін повідомив, що перші серійні ракети вже в частинах.
А потім, у жовтні 2025 року, Путін сказав: «Такої ракети у світі немає, як «Сармат». І у нас він ще на чергуванні не стоїть. Скоро з'явиться». Отже, наразі жодного підтвердження, що ракета вже у бойовій готовності, немає.
Що відбулося 12 травня — і що залишилося за кадром
Офіційна картина виглядає так: командувач Ракетних військ стратегічного призначення Сєргєй Каракаєв доповів Путіну про успішний пуск «Сармату» з космодрому Плесецьк. Міноборони опублікувало відео зльоту. Путін знову виступив із заявою про «унікальні характеристики» ракети та знову заявив, що ракету поставлять на чергування до кінця вже 2026-го року.
Надійних підстав стверджувати, що цей тест був невдалим, досі немає. Але є нестиковка, яка звертає на себе увагу.
Небо над Камчаткою та прилеглими районами було закрите ще з 6 по 10 травня — стандартна процедура перед пуском МБР. Цілком імовірно, що Кремль планував запуск саме під «сакральну» дату 9 травня, щоб відрапортувати про успіх на фоні параду. Проте оголошення з'явилося лише 12-го травня, причому в доповіді стверджувалося, що пуск відбувся зранку того ж дня. Така розбіжність дозволяє припустити кілька сценаріїв розвитку подій.
Перший — технічна затримка. Спроба запуску до свята могла виявитися невдалою або була скасована в останній момент через несправність, що змусило фахівців витратити кілька днів на підготовку нового.
З іншого боку, не можна виключати й версію, що тест не вдався і Кремль вирішив «перестрахуватися». Якщо пуск таки відбувся в межах запланованого вікна, триденна пауза могла знадобитися для моніторингу інфополя. Враховуючи довгу історію вибухів, Кремль міг вичікувати, чи не з’являться у відкритому доступі супутникові знімки або відео чергової катастрофи. Лише переконавшись, що цього разу провалу, який неможливо приховати, не зафіксовано, влада наважилася оголосити про успіх.
На відміну від провалу у вересні 2024 року, коли розвідувальний літак RC-135S Cobra Ball розвернувся, так і не зафіксувавши польоту, цього разу американські борти деякий час спостерігали. Це означає: США бачили пуск або спробу пуску. Але жодного публічного підтвердження від Вашингтону про успішність тесту, на відміну від квітня 2022-го, не надійшло. Ядерний аналітик Ганс Крістенсен із Федерації американських учених оцінив ситуацію стримано: відео МО РФ справді показує запуск, і тест «мабуть, успішний». Він був одним із небагатьох, хто взявся робити висновки.
Чому саме зараз
Парад 9 травня 2026 року в Москві пройшов у незвично скромному форматі: важка техніка на Красну площу не виходила, її показували лише на екранах, а промова Путіна тривала менше дев'яти хвилин. Причина — удари українських дронів по підмосковних аеродромах. Кремль змушений був корегувати плани, аби не наражатися на ризики під час урочистостей. Заява про «Сармат» три дні потому виглядає як спроба переключити увагу з цього незручного факту та показати бодай якусь «перемогу».
Паттерн не новий. У квітні 2022 року пуск відбувся через вісім тижнів після початку повномасштабного вторгнення і за три тижні до параду — в момент, коли російська армія відступала з-під Києва. За словами аналітика Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Джека Вотлінга: «росіянам було важливо показати хоча б одне "технологічне досягнення" на тлі того, що решта їхніх розробок провалилися в Україні».
У будь-якому разі, двох пусків недостатньо
Попередник «Сармату» — радянська «Воєвода» — пройшла 20 успішних випробувань, перш ніж її поставили на бойове чергування. Це логіка інженерії: рідинна ракета з токсичним паливом, яка роками стоїть у шахті і має спрацювати з першої спроби, потребує підтвердженої, статистично стабільної надійності. «Сармат» за чотири роки активних випробувань має максимум два успішні польоти — і щонайменше стільки ж підтверджених катастроф.
Поки ця ракета веде війну лише в інфополі. Вона потрібна Кремлю переважно, щоб перекривати новини про поразки на фронті та створювати ілюзію технологічної переваги. Постійні звіти про «успіхи» попри аварії — це спроба видати бажане за дійсне. Наразі «Сармат» — інструмент для залякування, а не зброя, на яку ворог може реально покластися.
Авторка: Катерина Іонова, аналітикиня VoxCheck