Законопроєкт називається інвестиційним, але насправді вплине на те, хто матиме доступ до українських водойм і як це вплине на якість питної води.
Проєкт закону № 12384 у разі ухвалення дозволить обмежувати доступ до прибережних смуг і віддавати під розведення риби водосховища, які зараз використовують для водопостачання й відпочинку.
Автори проєкту, серед яких голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія та його заступник Андрій Мотовиловець, пропонують новий механізм залучення інвестицій у рибне господарство через спеціальні інвестиційні договори й аукціони. В пояснювальній записці до документа йдеться, що це має допомогти зменшити залежність України від імпорту риби, залучити інвесторів і створити нові робочі місця.
Для цього народні депутати пропонують передавати інвесторам у користування визначені акваторії водойм, а також в окремих випадках надавати доступ до невеликих ділянок прибережних захисних смуг для розміщення необхідної інфраструктури.
Узбережжя можна буде загороджувати парканом. На це звертає увагу Світлана Таболіна з громадської організації «Терен». Йдеться про малі ділянки — 0,1 га. Але кілька інвесторів поряд можуть загороджувати необмежену кількість ділянок. Схожу ініціативу президент заветував два роки тому зокрема через те, що вона порушувала Конституцію. Тож це вже друга спроба лобістів провести потрібні їм зміни через сесійну залу Верховної Ради.
Йдеться не тільки про загородження доступу до води парканом. Коли у водоймі розводять рибу, там зростає кількість органічних речовин (корму й фекалій), тож якість води може погіршитись. Керівниця природничого відділу Української природоохоронної групи Катерина Філюта каже: в таких випадках суттєво зростає вміст азоту й фосфору, а «коли їхня концентрація занадто висока, вода стає “родючішою”, а отже — гіршою. Масово цвітуть водорості й ціанобактерії, що заважають сонячному світлу проникати до нижніх частин водойми». Водні рослини гинуть, і утворюються зони з низьким вмістом кисню у воді.
«Небезпечними є не лише природні речовини, — каже Світлана Таболіна з громадської організації «Терен». — Коли розводять рибу, до води потрапляють фармацевтичні препарати. Дещо додають просто в неї, а деякі з них згодовують із кормом. Це створює розчини з руйнівним впливом для диких водних організмів. Як юристку, мене обурює, що цей законопроєкт за своїм предметом правового регулювання та змістом дублює більшість положень законопроєкту № 8119, який підтримав парламент і який заветував президент. Володимир Зеленський наголосив, що документ не відповідав Конституції і законам України. Тому постає питання: у нас що змінили Конституцію, що деякі політики знову взялися за своє?»
Таболіна наголошує, що у законопроєкті, який має розглянути Верховна Рада, дублюється низка положень, зокрема «виключення з об'єктів інвестиційної діяльності лише водних об'єктів першого поясу призначення, а не всіх водних об'єктів, які використовуються для питних потреб, і недотримання Орхуської конвенції (про участь громадян в ухваленні рішень, — Ред.)»:
«Конституція України гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Зони санітарної охорони створені саме для захисту джерел питного водопостачання від забруднення. Законодавство забороняє у таких зонах розміщення об'єктів, що можуть створювати ризики мікробного чи іншого забруднення води. Водночас забруднення не зупиняється на межі окремої ділянки, адже вода, течія та інші природні процеси сприяють його поширенню. Тому обмеження заборони лише межами першого поясу санітарної охорони не забезпечує належного захисту джерел питної води. Це може суперечити конституційному обов'язку держави забезпечувати екологічну безпеку та охорону здоров'я громадян», — каже експертка.
Читайте такожЯкість питної води погіршується щороку: що показав п’ятирічний моніторинг
Застереження до цього законопроєкту є й у висновку Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради: «…повторно зазначаємо, що законопроєкт за своїм предметом правового регулювання та змістом дублює більшість положень прийнятого Верховною Радою України 20 листопада 2024 року Закону України "Про залучення інвестицій у розвиток галузі рибного господарства" (законопроєкт реєстр № 8119), який відповідно до Пропозицій Президента України до цього Закону від 18 грудня 2024 року, пропонується відхилити у зв'язку з тим, що у прийнятому Законі "запроваджуються особливості правового регулювання інвестиційної діяльності в галузі рибного господарства, які не відповідають Конституції і законам України, порушують системність законодавства у відповідній сфері, створюють корупційні ризики та ризики порушення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави" тощо». Заветований законопроєкт №8119 у 2022 році подав голова аграрного комітету Олександр Гайду зі «Слуги народу» і його колеги.
Через мораторій на перевірки екоінспектори не зможуть перевіряти підприємців, які розводять рибу. Якщо доступ до водойми перекриють, її стан не зможуть перевіряти і громадяни.
Еколог Петро Тєстов, який також працює в організації «Терен», розповідає, що Водний кодекс забороняє передавати в оренду деякі водосховища під промислове вирощування риби, однак є випадки, коли заборону обходять.
«Наприклад на Вінниччині підприємство “Сазан” загарбало Клекотинське водосховище, — каже він. — За словами прокуратури, підприємство несанкціоновано скидало воду, неконтрольовано виловлювало рибу, зокрема під час нересту. Водночас рибалити іншим, звичайним рибалкам, не давало. Доходило навіть до погроз зброєю. Але прокуратурі вдалося відстояти інтереси громади в суді й повернути водойму в комунальну власність Мурафської громади». На думку Петра Тєстова, якщо закон ухвалять, таке поводження з водними ресурсами стане нормою, і система правосуддя не допоможе громадам відстояти свої права.
Читайте такожЖертва війни. “Люди лобіюють зміни до законодавства, що готують підвалини до потужного захоплення природних ресурсів”
Ця ініціатива «Слуги народу» спрямована нібито на покращення інвестиційного клімату, але не враховує низку чинників, важливих для євроінтеграції, і порушує права громадян. Автори законопроєкту пропонують такий алгоритм: інвестор обирає водойму і, якщо та відповідає вимогам, — подає пропозицію. Тоді Держрибагентство має ухвалити рішення й оприлюднити список водних обʼєктів для залучення інвестицій. На проведення цієї процедури виділяється вкрай мало часу.
Ба більше, автори проєкту забули згадати про… громадські обговорення. Так само жодного слова немає про порядок оскарження рішень. А це вже порушує вимоги закону «Про охорону навколишнього природного середовища» й Орхуську конвенцію, яка зобов’язує надавати громадськості інструменти участі в ухваленні таких рішень.
Закон дозволить інвесторам отримати не лише 14 % водойми для розведення риби, а й 0,1 гектара землі біля води. Обмежень для конфігурації ділянки немає: може бути 10 на 10 метрів чи 1 метр на 100. Це значить, що п’ятеро інвесторів можуть встановити паркан уздовж 500 метрів узбережжя.
Читайте такожНевмирущий АДМ. Чому брухтоспалювальне підприємство посеред Києва роками труїть містян
До того ж, як у випадку з Клекотинським водосховищем, біля водойм, де розводять рибу, постануть тимчасові споруди. У документах напишуть, що це склади для корму чи підсобні приміщення, та згодом вони можуть перетворитись на чиєсь житло.
У пояснювальній записці автори законопроєкту не вбачають у цьому проблеми, натомість наголошують на перевагах для інвесторів, на тому, що споруди на узбережжях будуть тимчасовими, а оренда приноситиме гроші в бюджет.
Народна депутатка Юлія Овчиннікова зі «Слуги народу», яка входить до екологічного комітету, подавала правки до законодавчої ініціативи, щоб мінімізувати ризики. «Слід було передбачити обов’язкове погодження переліку об’єктів, що виставляються на аукціон, із природоохоронними органами, а також встановити додаткові запобіжники для захисту прибережних захисних смуг, водних об’єктів та територій, які мають важливе значення для забезпечення питною водою. На жаль, ці пропозиції не були враховані», — коментує вона.
На думку народної депутатки, проєкт «не забезпечує належного балансу між економічними цілями та вимогами охорони довкілля, що є одним із ключових зобов’язань України на шляху до членства в Європейському Союзі». Тож у теперішньому вигляді законопроєкт потребує суттєвих змін і включення екологічних запобіжників.