Перемогти Оносато, або Подолати фінального боса
У стартових 7 сутичках український сумоїст Аонішікі Арата здобув 6 перемог, зробивши заявку на успіх. Для того, аби зняти напругу й виконати план-мінімум на турнір, необхідно було перемогти 10 разів. Завдання цілком реальне, якби не травма, яку українець зазнав у восьмій сутичці на турнірі.
У протистоянні з японським маегаширою Таканошо українець отримав ляпаса (дозволений прийом у сумо, – Ред.) під час сутички, невдало підвернув ногу, за інерцією похилившись від удару, і впав, викотившись за межі дохйо. Українець зміг підвестися через десяток секунд, але приховати біль не вдалося – було видно за виразом обличчя. Окрім того, він суттєво шкандибав на раніше травмовану і без того перемотану ногу.
Читайте такожАонішікі й Шіші серед лідерів. У чому секрет переможної серії українських сумоїстів на Nagoya Basho
Відкритим залишалося питання доцільності продовження виступу на турнірі або ж хоча б участі в сутичках 9-го і 10-го змагальних днів. Інколи сумоїсти роблять паузи упродовж турніру, щоб залікувати ушкодження. З огляду на опозицію Данила в ці дні – йокодзуни Оносато і Хошорю – очікувалося, що він пропустить їх, заодно розібравшись із травмою. Єдине, що потенційно втрачав Аонішікі, в якого в запасі і так було ще 5 сутичок на здобуття 3 перемог, – це репутація. На диво, уродженець Вінниці вирішив ризикнути. Він фактично на одній нозі, бо ліва була повністю перемотана бинтами, вийшов на дохйо проти японського йокодзуни Оносато, якого ніколи раніше не перемагав в офіційних поєдинках – 4 поразки в 4 сутичках.
Їхня сутичка розпочалася за класичним сценарієм – із тачі-ай (стартове зіткнення сумоїстів під час поєдинку, – Ред.). Складно виштовхнути йокодзуну, особливо коли ти на 10 сантиметрів нижче і на 45 кілограмів легше, тому Данило відійшов до краю дохйо. Коли здавалося, що наступний поштовх з боку Оносато буде фінальним, українець різко відійшов ліворуч, натиснув на спину йокодзуни і допоміг тому вийти за межі дохйо. Такою була восьма перемога Аонішікі на Nagoya Basho і перша – над Оносато. Чергова гора, як у переносному, так і з огляду на габарити в прямому сенсі, подолана фактично на одній нозі. Саме це відрізняє хорошого борця від потенційного йокодзуни…
На наступний день Аонішікі зустрівся з монгольським йокодзуною Хошорю, який насправді є зручним суперником для українця. Попри майстерність і непоступливість монгола, Данило знайшов до нього підхід давно: із 5 сутичок із Хошорю він переміг у 4. Хоч травма не загоїлася, український секіваке (на момент бою) зміг спочатку схопити суперника за маваші (пояс у сумоїстів, – Ред.), а потім виконати ефектний кидок на дохйо.
Паралельно зі скороченням шляху до озекі (10 перемог) покращувалося й турнірне становище Данила. Водночас до своїх цілей йшов український маегашира з Мелітополя Шіші Масару. За іронією долі, саме він допоміг земляку.
Найкращий турнір в кар'єр Шіші. Українська «співпраця» як бонус
Через величезний успіх Данила Явгусишина, здобутки Сергія Соколовського – першого українця в професійному сумо – залишалися поза увагою. А дарма. Шіші природно більше «підходить» для цього виду спорту – 192 сантиметри зросту, 175 кілограмів… Так, він не настільки технічний, як земляк, але має свої переваги. А ще він вміє працювати над собою, і це видно з результатів.
Читайте такожАонішікі Арата націлився на озекі. Чого чекати від Nagoya Basho
Після травневого Natsu Basho, за підсумками якого Шіші опинився фактично за крок від пониження в дивізіоні, українець пролікувався і здивував усіх зміною стилю. Тепер уже не просто агресія й хаос. Таким чином він, як і Аонішікі, здобув 6 перемог у 7 сутичках, тривалий час узагалі йшов серед лідерів рейтингу.
Очікувалося, що у другій частині турніру його результати погіршаться, бо перемоги означають і підвищення рівня опозиції, але з Сергієм того не сталося. Так, він поступився монгольському маегаширі Асахакурю, який загалом не феєрить на Nagoya Basho, в рамках 10-го змагального дня внаслідок проблем після повільного тачі-ай, але одразу ж реабілітувався.
Ключовою для українців і важливою персонально для нього була зустріч із японським маегаширою Котоейхо, який перед 11-м змагальним днем ділив з Аонішікі Аратою першу сходинку турнірної таблиці – 9:1. Потенційна перемога Шіші, по-перше, дозволила б йому самому не випадати з когорти тих, хто наздоганяє, а по-друге, дала б можливість Данилу Явгусишину, у випадку позитивного результату в своїй сутичці, одноосібно очолити турнірну таблицю. На наше щастя, обидва українці впоралися на відмінно.
Шіші у важкому і непритаманно довгому, як для сумо, поєдинку – майже 40 секунд – мірявся силами з японцем, періодично опиняючись на краю дохйо. У підсумку Шіші захопив маваші опонента і відправив його за межі дохйо, для надійності впавши зверху. Таким чином Сергій збільшив кількість перемог до 9 і опинився на другій сходинці таблиці разом з 4 іншими сумоїстами. Аонішікі натомість у своєму поєдинку дещо бруднувато, але переміг японського маегаширу Гонояму, виштовхнувши того за межі дохйо, попередньо оббігши за спину. Щоб розвернути японця, Данило прихопив його за волосся. За таке в сумо карають, але, очевидно, фортуна усміхнулася українцю.
Він здобув свою десяту перемогу на турнірі, гарантував собі повернення до рангу озекі і, як бонус, ще й очолив рейтинг турніру. Якщо продовжить у такому ж темпі, то має всі шанси оформити хет-трик, користуючись футбольною термінологією, Кубків імператора.
Найважливіше: він уже довів, що є елітним борцем, здатним долати труднощі сумоїстського, набагато жорсткішого за звичайне спортивне, життя. Чого точно не скажеш про йокодзун, виступ яких відверто розчаровує.
Виставкова битва йокодзун
За правилами сумо, якщо обидва (часто він взагалі один у макуучі) йокодзуни здорові, то саме їхньою сутичкою завершується гранд-турнір. Логіка проста: йокодзуни – це найкращі сумоїсти, які за ідеального сценарію мають перемагати всіх на турнірі, а потім вирішувати долю володаря Кубка імператора між собою. В ідеальному світі…
На Nagoya Basho, як, якщо бути чесним, і на інших турнірах уже упродовж року, протистояння йокодзун стає виставковим, бо жоден з них не демонструє необхідного результату. Гранд-турнір у Нагої став лише продовженням сумної тенденції, яка рано чи пізно вилізе обом – і монголу Хошорю, і японцю Оносато – боком.
Після 11 змагальних днів в активі Хошорю – 7 перемог, в Оносато – 6. Останній взагалі ближчий до боротьби за качі-коші, аніж за юшо (перемогу на гранд-турнірі, – Ред.).
У таких умовах обоє ризикують добровільно-примусово піти на пенсію. Масла у вогонь підливають програні невипадково сутички на Nagoya Basho. Одна справа, коли суперник перемагає йокодзуну через везіння, інша справа – коли переборює. Зокрема, таким було протистояння Хошорю з Аонішікі, в якому українець декласував суперника, і битва Оносато з секіваке Атаміфуджі. Останній просто виштовхнув йокодзуну за межі дохйо без особливих проблем.
Єдиний, хто тримає планку, але вже точно не стане йокодзуною за підсумками Nagoya Basho, – це монгольський цунаторі (озекі, який претендує на йокодзуну, – Ред.) Кірішима. Він здобув 9 перемог і двічі поступився. Для отримання рангу йокодзуни цього не вистачить, але на боротьбу за лідерство поки вистачає. Саме протистояння з цим сумоїстом може стати ключовим для Аонішікі Арати в боротьбі за Кубок імператора. Якщо, звісно, Шіші Масару не зустрінеться з Кірішимою раніше. Чому б ні? Шіші доводить, що перебуває на другій позиції не випадково.
Попереду – 4 вирішальні сутички на Nagoya Basho. Тримаємо кулачки за українців і зичимо їм здоров'я. Арігато за такий виступ, панове.