Підприємство просить міську раду звільнити його від сплати земельного податку, наголошуючи, що воно залишається одним із найбільших платників податків до бюджету Миколаєва.
За інформацією Департаменту фінансів міської ради, у 2025 році ТОВ СП «Нібулон» сплатило до міського бюджету близько 88,6 млн грн, з яких майже 18 млн грн становив земельний податок, а понад 69,6 млн грн — податок на доходи фізичних осіб.
У разі надання пільги прогнозовані втрати міського бюджету від несплати земельного податку становитимуть близько 16,8 млн грн. Водночас представники підприємства попередили, що у разі відмови можуть переглянути питання податкової адреси компанії та її структурних підрозділів, що призведе до перерозподілу надходжень ПДФО до інших територіальних громад.
Така аргументація викликала негативну реакцію депутатського корпусу. Профільна комісія та сесія міської ради не підтримали запропоноване рішення, повернувши питання на додаткове опрацювання. При цьому депутатами було запропоновано надати місту компенсаційний механізм для покриття можливих бюджетних втрат.
Згодом стало відомо, що підприємство вже зареєструвало у Миколаєві новий структурний підрозділ, до якого планується перевести працівників з інших регіональних філій. Це може забезпечити додаткові надходження ПДФО на рівні близько 20 млн грн на рік, що фактично компенсує втрати від запровадження земельної пільги.
Саме такий підхід виглядає взаємовигідним: підприємство не сплачує податок за землю, яку об’єктивно не може використовувати через мінну небезпеку, а місто не втрачає джерело доходів завдяки збільшенню інших податкових надходжень.
Однак проблема виходить далеко за межі одного підприємства. До міської ради вже звернулися й інші компанії з аналогічними проханнями. Загальна сума можливих втрат бюджету у разі задоволення всіх заяв у 2026 році перевищить 25 млн грн.
Водночас аналіз показує суттєву різницю між заявниками. Якщо «Нібулон» залишається одним із найбільших платників ПДФО, то інші підприємства фактично призупинили активну діяльність у Миколаєві. Наприклад, ТОВ «Рівер Гейт», яке претендує на пільгу у розмірі 12,9 млн грн, протягом 2025 року взагалі не сплачувало ПДФО до міського бюджету.
Таким чином, окремі заявники прагнуть отримати звільнення від земельного податку, не створюючи при цьому економічної активності та нових податкових надходжень для громади. У результаті вони зберігають за собою земельні активи без відповідного податкового навантаження, тоді як місто отримує лише втрати бюджету.
Саме тому підхід до таких звернень має бути індивідуальним. Податкові пільги можуть бути виправданими лише тоді, коли вони супроводжуються збереженням робочих місць, інвестиціями, збільшенням ПДФО або іншими компенсаторними механізмами для міського бюджету. В іншому випадку громада фактично субсидує пасивне володіння земельними ресурсами без будь-якого економічного ефекту.
Подальше підвищення інвестиційної привабливості Миколаєва напряму залежатиме від поєднання двох факторів — безпеки та передбачуваності економічної політики. Поки зберігаються воєнні ризики, мінне забруднення територій та обмеження для використання земель, місто змушене конкурувати за інвестора не лише інфраструктурою, а й гнучкими механізмами підтримки бізнесу.
Разом із тим будь-які податкові пільги повинні бути частиною взаємних зобов’язань між містом і бізнесом. Якщо компанія продовжує працювати, створює робочі місця, сплачує ПДФО та інвестує у розвиток Миколаєва, підтримка з боку громади є економічно виправданою. Якщо ж підприємство лише мінімізує власні витрати, не забезпечуючи надходжень до бюджету, така політика навряд чи сприятиме розвитку міста.
У післявоєнний період саме баланс між підтримкою бізнесу та захистом фінансових інтересів громади стане одним із ключових факторів формування сучасного інвестиційного клімату Миколаєва. Інвестори приходитимуть туди, де існують зрозумілі правила гри, партнерські відносини з місцевою владою та ефективне управління безпековими ризиками.
Читайте такожПодатковий суспільний договір: Чому ми досі платимо «своїм», а не державі?