За наступні роки Миколаїв фактично сформував унікальний досвід альтернативного забезпечення водою великого міста. Це вимагало не лише масштабних інженерних рішень, а й принципово нової якості управління підприємством, яке експлуатує критичну інфраструктуру. Саме тому сьогодні питання реформування МКП «Миколаївводоканал» виходить далеко за межі одного комунального підприємства. Воно стосується того, якою буде система муніципального управління Миколаєва після війни.
У цьому контексті рішення Миколаївської міської ради про запровадження корпоративного управління на МКП «Миколаївводоканал» стало одним із найважливіших інституційних кроків останніх років. Його метою є не приватизація підприємства, як інколи помилково вважають, а впровадження сучасної моделі управління відповідно до міжнародних стандартів корпоративного врядування. Це означає чіткий розподіл функцій між власником, Наглядовою радою та виконавчим менеджментом, професійний контроль за діяльністю підприємства, прозорість ухвалення рішень і підзвітність перед громадою.
Правові засади цієї моделі були закладені рішеннями Миколаївської міської ради, якими затверджено Положення про Наглядову раду, порядок конкурсного відбору незалежних членів, її персональний склад та визначено механізми взаємодії між міською радою як власником, Наглядовою радою і генеральним директором підприємства.
Практична реалізація реформи відбувалася поетапно. У травні 2025 року міська рада затвердила склад Наглядової ради. У вересні після укладення контрактів вона офіційно розпочала роботу, було обрано голову та сформовано профільні комітети. Уже за перші чотири місяці роботи проведено дев’ять засідань, розглянуто 34 питання та ухвалено 28 рішень.
Важливою ознакою нової системи корпоративного управління стала її публічна підзвітність. У червні 2026 року голова Наглядової ради Ганна Монтавон представила на пленарному засіданні Миколаївської міської ради перший публічний звіт про діяльність Наглядової ради. Це був не формальний звіт про проведені засідання, а відкрита розмова про реальний стан підприємства, накопичені системні проблеми, перші результати управлінських змін і подальші кроки трансформації. Сам факт такого звітування є новою практикою для комунальних підприємств міста та відповідає європейським принципам корпоративного управління.
Найціннішим результатом роботи Наглядової ради стала комплексна діагностика стану підприємства. Звіт продемонстрував, що багато проблем накопичувалися роками і були пов’язані не стільки з нестачею коштів, скільки з якістю управління. Було виявлено відсутність регулярної управлінської звітності, системи ключових показників ефективності (KPI), внутрішнього аудиту, належного контролю за діяльністю структурних підрозділів та інтеграції міжнародної донорської допомоги у виробничі процеси.
Окремі цифри демонструють масштаб викликів. Втрати води в мережах становили понад 39 %, що еквівалентно майже 500 млн грн щорічних втрат. Частина обладнання, переданого міжнародними партнерами, роками не використовувалася, десятки кілометрів труб залишалися невстановленими, а дебіторська заборгованість сягнула 258 млн грн.
Проте корпоративне управління не обмежилося лише виявленням проблем. Уже в перші місяці було проведено відкритий конкурс на посаду генерального директора, сформовано нову управлінську команду, переглянуто організаційну структуру підприємства, ліквідовано неефективні підрозділи, створено систему безпеки із сучасними інструментами контролю, розпочато формування служби внутрішнього аудиту та досягнуто перших результатів зі скорочення технічних втрат води й оптимізації витрат.
Безумовно, робити остаточні висновки щодо ефективності нової моделі ще зарано. Корпоративне управління саме по собі не вирішує всіх проблем. Воно створює правила гри, які дозволяють професійному менеджменту працювати ефективніше, а власнику — оцінювати результати не за політичними симпатіями, а за конкретними показниками.
На мою думку, головне значення цього досвіду полягає в іншому. Після руйнування Росією системи централізованого водопостачання Миколаїв став не лише містом, яке навчилося забезпечувати себе водою в екстремальних умовах. Він став своєрідною лабораторією нових управлінських рішень для критичної інфраструктури. Логічним продовженням цього досвіду має стати впровадження сучасних принципів корпоративного управління не лише у «Миколаївводоканалі», а й на інших великих комунальних підприємствах міста.
Поширення цієї моделі дозволить підвищити якість управління комунальним майном, забезпечити прозорі процедури прийняття рішень, посилити фінансову дисципліну, створити дієві механізми внутрішнього контролю та зробити міські підприємства більш зрозумілими й передбачуваними для міжнародних партнерів, донорських організацій і приватних інвесторів.
У післявоєнний період саме якість міських інституцій дедалі більше визначатиме конкурентоспроможність українських громад. Інвестори оцінюють не лише дороги, мережі чи виробничі майданчики. Вони оцінюють якість управління, прогнозованість рішень, рівень корпоративної культури та здатність міста ефективно використовувати залучені ресурси.
Саме тому корпоративізацію комунальних підприємств варто розглядати не як вузьку реформу окремих підприємств, а як складову модернізації всієї системи міського управління. Для Миколаєва, який уже отримав унікальний досвід відновлення критичної інфраструктури в умовах війни, це може стати наступним стратегічним кроком. Якщо місту вдасться побудувати сучасну систему корпоративного управління, воно отримає не лише ефективніші комунальні підприємства, а й сильніші інституції, вищий рівень довіри з боку міжнародних партнерів і значно кращі передумови для формування сучасного бізнес-середовища та успішної післявоєнної відбудови.
Читайте такожУряд спростив отримання статусу захищеного підприємствами тепло- і водопостачання