Обійшлися без рук, виховної бесіди вистачило
Пане Антоне, на ваше відео реакція була теж дуже бурхлива і багато користувачів дякували як за акт справедливості. Як довго і як саме шукали «героїв»?
Розшуки почалися з того ж вечора, коли відбулося заворушення. Я опублікував допис з проханням про допомогу до всіх, хто може підказати, де знайти тих чортів, які стрибали на машинах. Виставив скрін з відео і наступного дня вийшли на малолітніх учасників нападу. Можна сказати, своїми районними каналами, бо Львів – то таке велике село і через три рукостискання всі один одного знають. Сказали їм зібралися докупи на певну годину і провели з ними інформаційно-роз’яснювальну бесіду. Після цього вони перепросили.
В соцмережах впевнені, що фігурантам на відео трохи і фізично дісталось, бо виглядали переляканими – значно менш впевнено, скажімо так, ніж коли стрибали по машинах.
Коли перед ними постали 30 бородатих ветеранів (деякі на протезах, але видно, що в дуже хорошій фізичній формі), то поведінка відразу змінилася. Ветерани, які нічого не бояться, бо пройшли пекло війни – а там всі були такі, які пройшли бої – це трохи інше, ніж кілька військових ТЦК, які не могли дозволити собі відповідно спілкуватися з нападниками.
Читайте такожНапад на військових ТЦК у Львові тривав понад шість годин
Ваше враження – що спричинило те заворушення?
Тут дві складові. Не перший рік відбуваються інформаційно-психологічні атаки на українську армію з дискредитацією найвразливіших її точок, а саме ТЦК. РФ постійно підігріває негативні настрої в суспільстві і в головах деякої частини молоді відклалось, що ТЦК – це зло. А другий важливий аспект – хайп і стадний інстинкт. Багато учасників заворушення дізналися з чатів, що он там – двіж проти ТЦК, і всі повивалювали на вулицю. Деякі з них, кажуть, були напідпитку і стадний інстинкт завів їх у «заваруху», яку просто розмовами вже неможливо було вгамувати.
А той стрибун-військовий, що у відпустці – як пояснював свою агресію і дії?
Він – колишній злочинець. До повномасштабки притягувався до відповідальності за крадіжки і за інформацією, яку маємо, пішов у СЗЧ. Інший військовий, над яким у п’ятницю вже був суд (вдарив поліцейського) – теж в СЗЧ. Обидва – порушники закону, тож пазли складаються, чому вони так діяли.
Читайте такожСБУ та Нацпол затримали ще чотирьох учасників нападу на військових і поліцейських у Львові
Яка роль тренера з тайського боксу Романа Удута? У соцмережах активно обговорюють – чи він брав участь в бійці як провокатор, чи тітушка на боці ТЦК. Що було насправді?
Не розбирався в історії з Удутом, бо точно знаю, що причиною заворушень був не він, а затримання порушника військового обліку. Якого друзі вирішили відбити у ТЦК. Участь Удута – вже інша частина питання. Для мене первинно важливе – не допускати такі масові заворушення під час війни проти підрозділів української армії. А щодо участі Удута, проблем всередині цього підрозділу – на те є компетентні органи, щоб розбиратися з ними.
Замало державної пропаганди і реальних покарань
Чому цього разу ветеранська спільнота вирішила втрутитися? Бо це вже не перший такий кричущий випадок протидії ТЦК у Львові.
Ветеранська спільнота по таких випадках – нападів на військових, образ військових – ще з часів АТО постійно працювала. Коли дізнавались, що якогось військового образили, принизили, завжди реагували. Просто зараз більшість ветеранів АТО у війську і складно реагувати належно на кожен такий випадок. Мені «пощастило», що остання ця подія припала на час моєї відпустки і я активно взяв участь. А коли я на службі, не завжди можу. Але намагаємося навіть дистанційно реагувати – комунікуємо з правоохоронцями і органами державної влади, щоб докладали зусилля. Просто це не завжди в публічному просторі.
Чому саме у Львові, такому патріотичному місті, така концентрація інцидентів, нападів на ТЦК? Поширений стереотип – тому, що зараз у західних регіонах вже дуже багато переселенців і Львів вже не той, яким собі більшість людей його уявляють?
Переселенці не вердикт. Так серед них є багато людей патріотичних, з окупованих територій виїжджали ті, хто не бажав жити у Росії. Очевидно, що з їхнього середовища теж можуть бути негідники, для яких держава не є цінністю, а українська армія і процес мобілізації є злом. Але все-таки більшість людей, які брали участь у заворушенні – місцеві. Тотальна більшість – молодь. Я думаю, тому, що чимало людей, які займалися їх патріотичним вихованням до повномасштабки, пішли служити і молодь залишилася без їхньої опіки і просвітницької роботи. Вона сам на сам інтернет-контентом, до якого має безмежний доступ і деградує.
Коли хвилина мовчання, у Львові і на дорогах з інтенсивним трафіком, і у спальних районах всі зупиняються, виходять з машин і вшановують пам’ять загиблих. Для мене це маркер рівня свідомості львів’ян. Просто є певні публічні ефекти від цієї недоглянутості молоді і недостатньої інформаційної кампанії з боку держави: чому вона чинить саме так, чому потрібна мобілізація тощо. Ця заслабка інформаційна політика виливається в те, що з одного боку, ці підлітки можуть шанувати воїнів на ЛБЗ і не шанувати військових, які виконують свої важливі функції в тилу. Маємо пояснювати і молодим і старшим, що українська армія не є якоюсь озброєною бандою. Це складний механізм, в якому різні частини виконують різні функції і без усіх них вона діяти не може. Без поповнення на ЛБЗ просто не буде кому стояти, хтось має замінити тих, хто тримає фронт.
Це не тільки молоді стосується, в масах давно якесь роздвоєння: шанують «сонечок», особливо полеглих, і «не розуміють», звідки вони у війську беруться. Мені здається, певному прошарку вигідно це не розуміти і мати собі пояснення власного небажання йти в Сили оборони.
А ще люди й не здогадуються, що часто ті, кого мобілізували примусово, через певний час у війську самі починають ненавидіти ухилянтів. Треба просто потрапити в армію, щоб побачити, скільки там є можливостей і усвідомити, навіщо потрібна мобілізація. Це треба пояснювати суспільству, щоб не було вибіркового шанування української армії.
Можна якось цю ситуацію переломити? Якщо політичної волі публічно стати за цих людей (ТЦК) і взяти на себе відповідальність за мобілізацію не спостерігається ні у вищого керівництва, ні нижче. Популізм перемагає і нікому сказати людям правду в очі, що ТЦК виконують надважливі для держави завдання і взагалі однострій і пальцем чіпати не можна. До слова, чи розшукують ще того молодика, який стягував форму з військового?
Шукаємо, так. Під контролем ця ситуація.
Неможливо оминати той факт, що практично всі представники влади й опозиції бояться іміджевих втрат і не хочуть ухвалювати непопулярних рішень. А без непопулярних змін в чинному законодавстві ситуація не зміниться. Обов’язково треба внести зміни до кримінального кодексу і збільшити міру покарання за напади на військових. Поліцейський – захищений: за напад на нього – кримінал і в тюрму. А за напад на військового такого не передбачено, і це проблема.
Читайте такожЗеленський про напад на військових у Львові: дуже погане ставлення до «людей у формі»
І треба посилити покарання за участь в масових нападах, заворушеннях проти груп ТЦК під час виконання ними обов’язків. Навіть якщо не бив військового, а був присутній і підтримував ці дії – також відповідатимеш. Люди мають відчути на собі, що за протидію військовослужбовцям ТЦК буде покарання, обмеження їхніх прав і свобод. Як тільки вони це відчують, напади дуже порідшають.
Читайте такожСоромно не за Львів, а за безкарність