Обійшлися без рук, виховної бесіди вистачило
Пане Антоне, на ваше відео реакція була теж дуже бурхливою, багато користувачів дякували як за акт справедливості. Як довго і як саме шукали «героїв»?
Розшуки почалися того ж вечора, коли відбулося заворушення. Я опублікував допис з проханням про допомогу до всіх, хто може підказати, де знайти тих чортів, які стрибали по машинах. Виставив скрин з відео, і наступного дня вийшли на малолітніх учасників нападу. Можна сказати, своїми районними каналами, бо Львів — то таке велике село і через три рукостискання всі один одного знають. Сказали їм зібралися докупи на певну годину і провели з ними інформаційно-роз’яснювальну бесіду. Після цього вони перепросили.
У соцмережах упевнені, що фігурантам на відео трохи і фізично дісталось, бо виглядали переляканими — значно менш упевненими, скажімо так, ніж коли стрибали по машинах.
Коли перед ними постали 30 бородатих ветеранів (деякі на протезах, але видно, що в дуже хорошій фізичній формі), то поведінка відразу змінилася. Ветерани, які нічого не бояться, бо пройшли пекло війни — а там усі були такі — це трохи інше, ніж кілька військових ТЦК, які не могли дозволити собі відповідно спілкуватися з нападниками.
Читайте такожНапад на військових ТЦК у Львові тривав понад шість годин
Ваше враження — що спричинило те заворушення?
Тут два складники. Не перший рік відбуваються інформаційно-психологічні атаки на українську армію з дискредитацією найвразливіших її точок, а саме ТЦК. РФ постійно підігріває негативні настрої в суспільстві — і в головах частини молоді відклалося, що ТЦК — це зло. А другий важливий аспект — хайп і стадний інстинкт. Багато учасників заворушення дізналися з чатів, що он там двіж проти ТЦК, і повивалювали на вулицю. Дехто, кажуть, напідпитку, і стадний інстинкт завів їх у «заваруху», яку просто розмовами вже не вгамувати.
А той стрибун-військовий, що у відпустці, як пояснював свою агресію та дії?
Він колишній злочинець. До повномасштабки притягувався до відповідальності за крадіжки і, за інформацією, яку маємо, пішов у СЗЧ. Інший військовий, над яким у п’ятницю вже був суд (вдарив поліцейського), теж у СЗЧ. Обидва порушники закону, тож пазли складаються, чому вони так діяли.
Читайте такожСБУ та Нацпол затримали ще чотирьох учасників нападу на військових і поліцейських у Львові
Яка роль тренера з тайського боксу Романа Удута? У соцмережах активно обговорюють, чи він брав участь у бійці як провокатор, чи тітушка на боці ТЦК. Що було насправді?
Не розбирався в історії з Удутом, бо точно знаю, що причиною заворушень був не він, а затримання порушника військового обліку. Якого друзі вирішили відбити у ТЦК. Участь Удута — інша частина питання. Для мене первинно важливе не допускати таких масових заворушень під час війни проти підрозділів української армії. А щодо участі Удута, проблем усередині цього підрозділу — на те є компетентні органи, щоб розбиратися з ними.
Замало державної пропаганди і реальних покарань
Чому цього разу ветеранська спільнота вирішила втрутитися? Бо це вже не перший такий кричущий випадок протидії ТЦК у Львові.
Ветеранська спільнота у таких випадках: напади на військових, образа військових — ще з часів АТО постійно працювала. Коли дізнавалася, що якогось військового образили, принизили, завжди реагувала. Просто зараз більшість ветеранів АТО у війську, складно реагувати належно на кожен випадок. Мені «пощастило», що остання така подія припала на час моєї відпустки і я активно взяв участь. А коли я на службі, не завжди можу. Але намагаємося навіть дистанційно реагувати — комунікуємо з правоохоронцями й органами державної влади, щоб докладали зусиль. Просто це не завжди в публічному просторі.
Чому саме у Львові, такому патріотичному місті, така концентрація інцидентів, нападів на ТЦК? Поширений стереотип — тому що в західних регіонах дуже багато переселенців і Львів уже не той, яким собі більшість людей його уявляють?
Переселенці не вердикт. Серед них багато людей патріотичних. З окупованих територій виїжджали ті, хто не бажав жити в Росії. Очевидно, що в їхньому середовищі теж можуть бути негідники, для яких держава не цінність, а українська армія і процес мобілізації є злом. Але все-таки більшість людей, які брали участь у заворушенні — місцеві. Тотальна більшість — молодь. Я думаю, тому що чимало людей, які патріотично виховували їх до повномасштабки, пішли служити і молодь залишилася без їхньої опіки і просвітницької роботи. Вона сам на сам з інтернет-контентом, до якого має безмежний доступ і деградує.
Коли хвилина мовчання, у Львові і на дорогах з інтенсивним трафіком, і у спальних районах усі зупиняються, виходять з машин і вшановують пам’ять загиблих. Для мене це маркер рівня свідомості львів’ян. Просто є певні публічні ефекти від цієї недоглянутості молоді й недостатньої інформаційної кампанії держави, чому вона чинить саме так, чому потрібна мобілізація тощо. Ця заслабка інформаційна політика виливається в те, що, з одного боку, ці підлітки можуть шанувати воїнів на ЛБЗ і не шанувати військових, які виконують свої важливі функції в тилу. Маємо пояснювати і молодим, і старшим, що українська армія не якась озброєна банда. Це складний механізм, у якому різні частини виконують різні функції і без усіх вона діяти не може. Без поповнення на ЛБЗ просто не буде кому стояти, хтось має замінити тих, хто тримає фронт.
Це не тільки молоді стосується, у масах давно якесь роздвоєння: шанують «сонечок», особливо полеглих, і «не розуміють», звідки вони у війську беруться. Мені здається, певному прошарку вигідно не розуміти цього у мати пояснення власного небажання йти в Сили оборони.
А ще люди й не здогадуються, що часто ті, кого мобілізували примусово, через певний час у війську самі починають ненавидіти ухилянтів. Треба просто потрапити в армію, щоб побачити, скільки там є можливостей, і усвідомити, навіщо потрібна мобілізація. Це треба пояснювати суспільству, щоб не було вибіркового шанування української армії.
Можна якось цю ситуацію переломити? Якщо політичної волі публічно стати за цих людей (ТЦК) і взяти на себе відповідальність за мобілізацію не спостерігаємо ні у вищого керівництва, ні нижче. Популізм перемагає, і нікому сказати людям правду в очі, що ТЦК виконують надважливі для держави завдання й навіть однострій пальцем чіпати не можна. До слова, чи розшукують ще того молодика, який стягував форму з військового?
Шукаємо, так. Під контролем ця ситуація.
Неможливо оминути той факт, що практично всі представники влади й опозиції бояться іміджевих втрат і не хочуть ухвалювати непопулярні рішення. А без непопулярних змін у чинному законодавстві ситуація не зміниться. Обов’язково треба внести зміни до Кримінального кодексу і посилити покарання за напади на військових. Поліцейський захищений: за напад на нього — кримінал і в тюрму. А за напад на військового такого не передбачено — і це проблема.
Читайте такожЗеленський про напад на військових у Львові: дуже погане ставлення до «людей у формі»
І треба посилити покарання за участь у масових нападах, заворушеннях проти груп ТЦК під час виконання ними обов’язків. Навіть якщо не бив військового, а був присутній і підтримував ці дії — також відповідатимеш. Люди мають відчути на собі, що за протидію військовослужбовцям ТЦК буде покарання, обмеження їхніх прав і свобод. Як тільки вони це відчують, напади порідшають.
Читайте такожСоромно не за Львів, а за безкарність