У багатьох храмах УПЦ МП на фресках і іконах досі часто можна зустріти зображення «типово російських» святих. Нещодавно госпітальний храм при Одеському військовому шпиталі перейшов до ПЦУ і там побачили «повний комплект» - і царська родина, і адмірал Ушаков, і Матрона Московська, а сам храм було названо на честь Олександра Невського.
Упродовж багатьох років так впроваджувалася московська ідеологія, нав’язувалися наративи «єдиної Русі», «русского міра». Українських визначних діячів вони анафематствували (наприклад, гетьмана Івана Мазепу, - ред.), а російських «героїв», часто з дуже сумнівним минулим, проголошували святими.
Логіка: чиї святі, чия церква, того й земля?
Так, чия мова, чия церква… Якщо російська мова – то це «русскій народ». Якщо церква російська, то і земля їхня.
Останніми роками в Росії популяризують «мілітарних святих». Наприклад, вже згадуваний адмірал Ушаков, зараз розглядають можливість канонізувати Суворова.
Популяризують того ж Андрія Боголюбського - воїна, який в їхній інтерпретації є святим, але історія пам’ятає, як в 1169 він напав на Київ, декілька днів руйнував, палив, вбивав, грабував, нищив, його вояки на конях заїжджали у святині, зокрема Святу Софію. Тобто, по суті, робив все те саме, що сьогодні роблять російські окупанти, які вторглися в Україну. Жодна інша церква не визнає цього «святого» - тільки Московська. Я вже не кажу про те, що такі «канонізації» не відповідають вченню про святих, агіографії.
Для РПЦ властиво привласнювати те, що їм не належить: князя Володимира, княгиню Ольгу, інших. Привласнюють навіть наші ікони, як то чудотворну Вишгородську Богородицю, відому в них як Володимирську…
Так, в 12-му столітті її привезли до Києва з Константинополя і встановили у Вишгороді – образ приваблював паломників, швидко став популярним. Тому вже за кілька років син Юрія Долгорукого її викрав, наразі ікона перебуває в Третьяковській галереї в Москві. І таких історій багато, на жаль.
ПЦУ поступово відмовляється від російських святих. Наприклад, два роки тому вилучили з церковного календаря Олександра Невського. Чи викликають ці питання дискусію всередині церкви? Наскільки одностайним є духовенство і як сприймають такі зміни віряни?
Ці процеси підтримують і духовенство, і миряни - суспільство загалом. Усі прекрасно розуміють, що треба очищати від російських наративів і календар, і богослужіння, і підручники. Бо все пронизано тим «русскім міром». Наприклад, в текстах служб святому рівноапостольному князю Володимиру чи княгині Ользі взагалі немає згадки про Київ, що це київські князі – вони там російські.
Храми теж перейменовують. На початку ми згадали про Одесу, тепер цей госпітальний храм носитиме ім'я святого Агапіта Києво-Печерського.
Так, а в Києві один із храмів Олександра Невського перейменований на честь святителя Олександра Олександрійського. Звісно, такі зміни потребують часу, ресурсів. Але головне, що громади, священники, охоче звільняються від цього тягаря.
А що робити людині, якщо вона охрещена на честь російського святого чи святої? Наприклад, хрестили на честь Ксенії Петербурзької - то що, тепер шукати собі якусь іншу покровительку?
Я б залишив це питання на розгляд тієї людини. Якщо вона вважає, що її покровителька справді є святою, що звернення до неї корисні для душі, то, мабуть, не треба від неї відмовлятися.
Водночас ПЦУ наповнює календар новими святими. Як технічно відбувається цей процес?
Для цього створена Синодальна комісія канонізації святих, яку очолює митрополит Хмельницький і Шепетовський Симеон (Шостацький). Є процедура: збираємо документальні докази, свідчення очевидців, зокрема, про святість житія, про подвиг чи мучеництво кандидата в святі. Також фіксуються випадки чудес за молитвами до кандидата в святі. Матеріали подаються на розгляд комісії. Буває так, що процес триває досить довго, оскільки може виникати потреба в додаткових матеріалах.
Які канонізації, що відбулися останнім часом, ви назвали б знаковими?
Нещодавно відбулося прославлення в лику святих митрополита Київського Рафаїла Заборовського і Єлизавети Гулевичівни. Це видатні постаті в історії української церкви та нашої держави.
Святитель митрополит Рафаїл Заборовський був великим будівничим, певний час Києво-Могилянська академія носила його ім’я. Його внесок у становлення богословської та загальної освіти – величезний. У той період Києво-Могилянська академія давала Україні не тільки майбутніх священнослужителів, але й юристів, архітекторів, мистецтвознавців, медиків, її випускники ставали видатними державними діячами, полковниками, гетьманами. Митрополит Рафаїл доклав багато зусиль до розбудови Свято-Софіївського кафедрального собору в Києві. Але в процесі канонізації береться до уваги не тільки діяльність кандидата. Було багато свідчень, зокрема його сучасників і наступників на митрополичому престолі про святість його житія. А також зафіксовано багато історій про надзвичайні знамення і чудеса, які відбувалися, зокрема, біля його нетлінних мощей. Такі свідчення почали з’являтися вже невдовзі після його смерті. Це теж стало чинником на користь канонізації митрополита Рафаїла.
Не менш важливою вважаю канонізацію святої праведної Єлизавети Гулевичівни, яка заклала основу для майбутньої Києво-Могилянської академії - вона пожертвувала свою землю на Подолі, і саме на цьому місці постала академія.
Ви згадували про свідчення чудес за молитвами до митрополита Рафаїла. А якщо немає таких свідчень?
Єрусалимський патріарх Нектарій у XV столітті говорив, що для канонізації чудеса не є найважливішим чинником. Головне – це святість життя, яке є прикладом для наслідування. Хоча розумію, що для багатьох вірян важливі історії про дива, вони цього потребують.
Порадьте, як вірянам обрати свого покровителя, коли святкувати день іменин, як взагалі «поводитися» зі своїм святим?
Зазвичай, віряни обирають ім’я в Святцях за датою народження або днем хрещення. Але у требнику Православної церкви вказано, що на восьмий день після народження немовляти читається молитва на наречення імені. Тобто ті святі, які в той день згадуються в календарі, теж можуть бути небесними покровителями. Бо ж пригадуєте, що на восьмий день Ісус Христос теж отримав своє ім'я.