По-перше, в нас відсутнє однозначне розуміння поняття «інтереси громадянина і держави», які в реальному житті не збігаються. Крім того, термін «представництво» також тлумачиться достатньо розпливчато й неоднозначно з боку різних сторін правових відносин.
По-друге, інтереси громадянина – завжди індивідуальні й приватні, а інтереси держави – завжди колективні та узагальнені, що ускладнює їх кореляцію в системі державного управління та утвердження правового порядку.
По-третє, представництво будь-яких інтересів перед іншими особами – це завжди посередницько-медіаторська функція, виконання якою потребує не аби-якої професійної підготовки.
На загал, на моє переконання, всі органи державної влади та управління незалежно від їх організаційно-правового статусу повинні виконувати саме «представницьку функцію» інтересів людини, громадянина і суспільства з метою встановлення та утвердження оптимального балансу таких інтересів в межах наявних прав і свобод людини.
Чинний організаційно-правовий статус (бажано не плутати з конституційним статусом) прокуратури та представлений ґрунтовний аналіз (здійснений ЛЗІ) у черговий раз засвідчує, на мій погляд, неможливість реформування органу державного управління (прокуратура є її функціональним елементом, хоча за Конституцією, начебто, належить до судової гілки державної влади) з середини самої системи такого управління.
Тяжіння сучасних ініціаторів і реформаторів системи державного управління, яке з 28.06.1996 року не відповідає Конституційно задекларованому політико-правовому устрою держави.
Реформування чи трансформування на засадах політико-законодавчих компромісів і паліативів в завуальованій формі забезпечує збереження такої невідповідності та консервації методів та інструментів "советской власти" ХХ століття, а щодо «прокуратури» то часів Петровської російської імперії – «ока государєвого».
Поки сучасні інститути громадянського суспільства й нові покоління політиків України не погоджуються з таким висновком, доти ми й продовжуватиме «латати діряву вишивану сорочку нашої державної влади» новими нитками і шматочками з нової матерії, залишаючи її традиційну основу.
За дуже лояльним терміном «представництво інтересів держави і громадянина» намагаються зберегти «свавілля й примус», одягнувши їх у привабливі для суспільства форми й методи.