Чому мозок обирає «жахливий кінець», а не «жах без кінця»?
Наш мозок прагне знайти будь-які відповіді — хай навіть неприємні чи не зовсім правдиві, — аби лише не жити в невідомості.
Вчені одного з університетів у 2016 році, – (University College London (UCL), – провели експеримент в ході якого з’ясувалося, що люди відчували найвищий рівень стресу, коли ймовірність удару струмом становила 50%. Коли ж імовірність була 100% (людина точно знала, що її вдарить), рівень стресу був нижчим.
Наш мозок — це «машина для передбачень». Нашвидкуруч сконструйована негативна відповідь здається йому кращою за невідомість. Коли ми малюємо собі катастрофу, виникає ілюзія контролю. Ми ніби «підготувалися». Але це полегшення короткочасне і підступне. Це як ходити в темних окулярах уночі.
А що в результаті?
- Ми витрачаємо свою енергію на запобіжники, які невідомо, чи мають зв’язок із реальними фактами.
- Ми крадемо в себе життя в моменті «тут і зараз», бо весь час витаємо у майбутньому.
- Ми псуємо настрій собі й часто своїм близьким, а наша стресостійкість сточується похмурими думками.
Справедливості заради скажу, що не завжди тривога є некорисною. Звісно, коли ми переживаємо через реальні проблеми, нам не байдужий результат. Тоді наша тривога — радше про те, що нам не все одно. І тоді ми спрямовуємо її на реальні кроки для вирішення, а не в порожній струс повітря.
Як відрізнити корисну тривогу від шкідливої?
Поставити собі запитання: моя проблема є реальною чи гіпотетичною? Якщо перший варіант — моделюємо варіанти дій. Коли проблема наша, то хто, крім нас, її вирішить?
Але що робити, коли ми відчуваємо тривогу щодо «гіпотетичних» проблем?
Одна клієнтка переживала, що, якщо вона не буде погоджуватися з усіма задачами, які сиплються на її голову, — на її місце наймуть когось більш зговірливого.
Як виявилося згодом, їй навантажували й перевантажували, бо вона ніколи не відмовляла, а керівник свято вірив, що в неї є вільний час. Виходить, вона не вибудовувала діалог, а просто передбачала реакцію на свою відмову.
Як перетворювати тривогу на ресурс?
Крок перший: визнати свій стан та свою тривогу. Доброта до себе й самоспівчуття — правильне налаштування.
Крок другий: дати відповідь на запитання: «Якщо я переживаю за…, що це говорить про мене? Що для мене є важливим?»
Наприклад, якщо я переживаю за здоров’я своєї літньої мами, як вона витримає холод у квартирі, це означає, що мені важливо дбати про своїх рідних. Припустімо, ви переживаєте, аби не втратити роботу. Вочевидь, вам важливо плекати свої професійні якості: як ви даєте раду із задачами, удосконалювати свої вміння та навички.
Крок третій: спланувати один крок згідно зі своїми цінностями.
Якщо ви бачите себе людиною, якій небайдужі стосунки на роботі, — заплануйте важливу розмову, чітко сформулювавши наміри. Це неодмінно вплине на результат. Або запишіться на курс англійської чи почніть читати професійну літературу, якщо є хвилювання щодо роботи.
Наші дії зменшують напругу, а дія, що ґрунтується на наших цінностях, дає омріяне відчуття власної цілісності.
На додачу, можна почитати про вплив на нас негативних думок та про пастки нашого мислення.
Поділіться цим матеріалом з тими, кому він, на вашу думку, може допомогти.
Традиційно: якщо ніхто ще сьогодні вам про це не сказав — у вас все неодмінно вийде!