Важливість підводного розмінування
Коли ми говоримо про підводне розмінування, мова йде не лише про безпеку людей. Для України це також питання стійкості економіки. Чорне море і дунайські водні шляхи залишаються основними каналами експорту зерна, а будь-які обмеження або ризики в цих акваторіях напряму впливають на логістику та здатність країни виконувати експортні зобовʼязання.
Є ще одна принципова річ. Якщо ми говоримо про повноцінне відновлення країни, розмінування має бути комплексним: поля, ліси, акваторії. Кожен із цих напрямів потребує власного підходу, пріоритетів і часу. Саме тому підводне розмінування логічно розглядати як частину загального процесу відновлення, без якого неможливо говорити про повноцінну безпеку громад і повернення територій до використання.
Ключові виклики підводного розмінування
Попри зростаючу увагу до підводного розмінування, цей напрям в Україні досі перебуває на етапі формування і стикається з низкою системних викликів.
Перший з них — відсутність вибудуваної системи. Йдеться про необхідність регламентування підводного гуманітарного розмінування як окремого напряму протимінної діяльності, розробки національних стандартів і зрозумілих механізмів їх практичного застосування. Фактично лише у другій половині 2025 року почали зʼявлятися перші відчутні кроки у напрямі формування такої системи. До цього підводне розмінування існувало радше як набір окремих рішень і практик, а не як цілісний процес.
Другий ключовий виклик — експертиза. Передусім йдеться про нестачу підготовлених фахівців. Частка саперів-водолазів, здатних виконувати завдання саме підводного гуманітарного розмінування, сьогодні залишається вкрай малою. Крім того, наявна експертиза здебільшого зосереджена на виконанні оперативних завдань: обстеженні акваторій, виявленні, ідентифікації та знешкодженні вибухонебезпечних предметів. Водночас гуманітарне розмінування передбачає і наступний, не менш важливий етап: підтвердження результатів виконаних робіт, документування координат і внесення цієї інформації до відповідних реєстрів. Саме на цьому рівні сьогодні і формується суттєвий дефіцит експертизи.
Як держава і професійна спільнота вибудовують систему
Разом з тим робота над цими викликами вже розпочалася, і важливо, що до неї залучені як держава, так і професійна спільнота. У грудні 2025 року Міністерство оборони України під час конференції «Глибина безпеки – 2025» окреслило пріоритети розвитку підводного розмінування на 2026 рік. Йдеться про розробку національного стандарту для розмінування акваторій, підготовку методики сертифікації засобів підводного розмінування та системну підготовку фахівців. До формування національного стандарту долучається і Асоціація саперів України, працюючи спільно з державними структурами та міжнародними партнерами.
У частині розвитку експертизи важливим кроком стало створення у листопаді 2025 року першої міжвідомчої національної групи інструкторів за ініціативи ПРООН спільно з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України. До її складу увійшли 15 інструкторів, які готуватимуть майбутніх операторів підводних дистанційно керованих апаратів, поступово нарощуючи кадрову спроможність країни.
Паралельно цей напрям системно розвиває і Асоціація саперів України. З 1 грудня в АСУ стартував проєкт за підтримки уряду Франції у партнерстві з міжнародною неурядовою організацією HAMAP-Humanitaire. У межах цього проєкту французькі фахівці готують наших спеціалістів як саперів-підводників, а також допомагають у розробці стандартних операційних процедур з підводного розмінування. Очікуваний результат — набуття Асоціацією спроможності оператора протимінної діяльності з підводного розмінування відповідно до міжнародних стандартів.
Отже, підводне розмінування — це окремий напрям гуманітарного розмінування, який потребує власної нормативної бази та стандартизації. Воно вимагає спеціальної підготовки саперів-водолазів, особливого технічного оснащення і значно більше часу на виконання робіт, ніж розмінування на суші. Те, що сьогодні підводне розмінування перестає бути другорядним і стає одним із пріоритетних напрямів, є показовим. Це свідчить про те, що Україна, навіть у складних умовах, продовжує рухатися вперед у розвитку протимінної діяльності.