Практика ЄСПЛ як інструмент якості державних рішень
Органи юстиції фактично виконують роль фільтра, який дозволяє виявити потенційні порушення прав людини ще до того, як вони стануть предметом судового розгляду у Страсбурзі.
Показовою у цьому контексті є статистика Київського регіону.
Протягом 2025 року Київським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України було проведено 153 експертизи нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
За результатами опрацювання:
- 149 отримали позитивний висновок щодо відповідності конвенційним стандартам;
- 4 — негативний, що свідчить про виявлення ризиків порушення прав людини.
Ці цифри демонструють не формальний характер застосування практики ЄСПЛ, а її реальне використання як інструменту правової експертизи. Негативний висновок — це не статистична похибка, а сигнал про необхідність корекції підходів держави до правового регулювання.
Від індивідуальних рішень — до системних змін
Особливість впливу ЄСПЛ полягає в тому, що навіть індивідуальне рішення Суду здатне спричинити загальнонаціональні зміни. Виконання рішень ЄСПЛ в Україні передбачає не лише виплату відшкодування конкретному заявнику, а й вжиття заходів загального характеру — зміну законодавства, адміністративної практики, підходів судів.
16.03.2022 Комітет міністрів Ради Європи виключив РФ із Ради Європи.
22.03.2022 Пленум ЄСПЛ підтвердив, що РФ більше не є учасником Конвенції.
16 вересня 2022 року РФ офіційно не держава-учасник Конвенції. Враховуючи викладене, ЄСПЛ більше не розглядає нові індивідуальні заяви проти РФ, якщо факт або подія в заяві виникла після цієї дати. Але заяви, які надійшли до 16.09.2022, розглядаються судом у звичайному порядку.
Практика ЄСПЛ поступово:
- уніфікує стандарти правозастосування;
- підвищує вимоги до мотивації рішень органів влади;
- формує культуру поваги до прав людини, як обов’язковий елемент державного управління.
ЄСПЛ як частина національного правопорядку
Після ратифікації Конвенції у 1997 році практика ЄСПЛ стала складовою української правової системи. Сьогодні вона використовується судами як джерело права, а органами виконавчої влади — як орієнтир для прийняття рішень.
Фактично ЄСПЛ впливає на український правовий простір не лише постфактум, через констатацію порушень, а на випередження — через формування стандартів, яких держава має дотримуватися, щоб уникнути відповідальності.
Замість висновку
Європейський суд з прав людини — це не зовнішній контролер і не «страшний Страсбург». Це механізм, який дозволяє державам вибудовувати правову систему на основі спільних європейських стандартів і своєчасно коригувати власні правозастосовні підходи.
Водночас в умовах збройної агресії проти України значення ЄСПЛ набуває додаткового виміру. Громадяни України звертаються до Суду з індивідуальними заявами проти держави-агресора російської федерації, оскаржуючи порушення своїх прав, зокрема пошкодження та знищення житла, примусову депортацію з тимчасово окупованих територій, втрату майна та інші грубі порушення прав людини. Такі звернення формують доказову та правову основу для міжнародної відповідальності держави-агресора.
- Системне врахування практики ЄСПЛ, у тому числі у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом, є запорукою того, що права людини в Україні захищаються не лише на рівні національного правопорядку, а й у міжнародному правовому вимірі. Саме в цьому полягає його ключовий вплив на сучасний український правовий простір.