Високі російські апетити
Чи знали ви, що російський морський риболовний флот налічує приблизно 1 000 суден і є одним з найбільших у світі? У 2024 році оборот підприємств рибної галузі росії сягнув приблизно 1,1 трлн рублів ($13,1 млрд). Нагадаємо, що за мінімальними оцінками, одна масована атака по Україні обходиться нашому неадекватному сусіду в $120 млн.
Досягти успіху в галузі росії вдається зокрема через те, що російський морський риболовний флот не гребує вчиняти різноманітні екологічні порушення та промишляти у відкритому морі – тобто в акваторіях, якими користуються всі, але за які не відповідає ніхто. Як наслідок, чималі кошти через податки та державні збори наповнюють бюджет рф, значна частина якого використовується для воєнних потреб.
Зацікавлена росія і в копалинах та морських ресурсах Антарктики. Діяльність в Антарктиді й прилеглих водах регулюється Договором про Антарктику, за яким безпека ресурсів і запобігання видобутку нафти, газу й металів є частиною міжнародних зобов’язань, яких мають дотримуватися всі сторони Договору, включно з росією. Водночас використання морських живих ресурсів, зокрема антарктичного криля, має величезний економічний попит. Вилов криля не заборонений, однак через зростання обсягів вилову, популяції скорочуються, що викликає серйозне занепокоєння щодо тиску на екосистеми. Профільний Комітет Договору про Антарктику намагався запровадити обмеження на вилов криля, але росія й Китай заблокували цю ідею, так само як і створення нових морських заповідних зон в Антарктиці. Важливо розуміти: росія має сильний голос як учасниця Конвенції зі збереження антарктичних морських живих ресурсів (CCAMLR), тож може використовувати свій вплив для отримання більших вигод.
Щоб не дати росії загарбати морські багатства й захистити акваторії відкритого моря, Україні варто посилити свій голос, приєднавшись до Угоди про відкрите море.
Угода про відкрите море – наш шанс впливати
Так зване відкрите море (води за межами виключної економічної зони будь-якої країни) становить 64% поверхні світового океану і фактично перебуває в “спільному користуванні”, тобто ніхто не відповідальний за охорону його біорізноманіття. Тому виникла потреба в Глобальній Угоді про відкрите море, яка захищатиме морське біорізноманіття за межами національної юрисдикції країн.
Угода набула чинності в світі 17 січня цього року. Міжнародний документ є третім імплеметаційним документом Конвенції ООН з морського права і водночас першим, який порушує питання сталого використання морських ресурсів і збереження морських екосистем. Наразі 145 країн світу підписали Угоду, серед них і Україна. Утім, тільки після ратифікації держава набуває не лише юридичних обов’язків виконувати угоду, але й прав і вигод.
Чому важливо прискорити процес ратифікації?
Ще в 2016 році Україна подала позовну заяву проти росії відповідно до Додатку VII до Конвенції щодо прав прибережної держави у Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці. Справа все ще триває, але це гарний приклад важливості участі в міжнародних правовідносинах в контексті морів та океанів. Ратифікація Угоди посилить вплив України на міжнародні рішення в Конвенції ООН з океанів і надасть можливість протидіяти російським амбіціям у морських спорах.
Інший приклад. У грудні 2025 року відбулася зустріч робочої групи при Міжурядовій Океанічній Комісії. Україна є однією з двох країн, які представляють у ній регіон східної Європи і північної Азії. Друга країна, як ви вже здогадалися, – росія. Очікується, що ця робоча група, яка складається з науковців, стане основою для складу наукового органу Угоди про відкрите море. Росія слідкує за цим процесом і може пробувати вносити пропозиції. Але якщо Україна ратифікує Угоду, наші представники зможуть не лише спостерігати, але й голосувати за ті чи інші рішення чи ветувати їх (на відміну від росії).
Тим часом дискусії щодо створення ключових органів в рамках Угоди вже ведуться, зокрема щодо створення Науково-технічного органу, органів з питань імплементації та дотримання Угоди, фінансів, нарощування потенціалу тощо. Питання складу цих органів та спосіб його обрання будуть узгоджені на Першій конференції сторін уже цього року. Якщо наша держава ратифікує Угоду під час підготовчих комісій – зможемо брати участь в ухваленні рішень та навіть входити до складу органів на виконання Угоди.
Інший важливий момент. У 2025 році росія незаконно затримала одного з українських вчених – Леоніда Пшеничнова, який «перейшов на бік ворога». Росія звинувачує науковця у використанні його досліджень для підриву російського вилову криля в Антарктиді. Насправді ж Леонід Пшеничнов надав науково-обгрунтовані докази впливу російського промислу криля на екосистему Антарктики. Цей випадок ілюструє, що без активної участі у міжнародних угодах Україна не зможе захищати і свої наукові інтереси.
(Не) фінансувати росію
За інформацією Альянсу відкритого моря (High Seas Alliance), у квітні відбудеться наступна зустріч підготовчого комітету Угоди, на якій порушать питання фінансування (внесків країн-учасниць, сум, які необхідно виділити на ті чи інші комітети, тощо). Беручи участь у таких зустрічах, ми зможемо пропонувати, обговорювати та впливати на те, як буде діяти Угода, на що саме виділятимуться кошти. Ми зможемо формувати заборони на вилов у відкритому морі й формувати штрафи за порушення цих обмежень. Усі ці можливості врешті впливатимуть на можливість росії фінансувати війну і чинити злочини проти довкілля.
Ратифікація Угоди про відкрите море дозволить Україні стати повноправним учасником міжнародної системи управління відкритими морями, зміцнити контроль над сталим використанням ресурсів, поєднати наукові дослідження із захистом довкілля та закрити доступ росії до морської економічної вигоди у відкритому морі.
Маємо поквапитися. Угода про відкрите море потребує якнайшвидшої ратифікації.