Якщо називати речі не юридичною, а політичною мовою, то йдеться саме про державну зраду національних інтересів Угорщини.
Орбан роками будував модель влади, в якій зовнішня залежність від кремля стала не побічним ефектом, а елементом внутрішньої політичної технології. Він прив’язав Угорщину до російських енергоносіїв, зробив москву постійним фактором свого маневру у відносинах із Брюсселем і перетворив тему України на інструмент мобілізації власного електорату.
На цьому тлі він блокує критично важливе для нас рішення про запуск 90-мільярдного єврокредиту.
Тобто маємо вже не позицію Будапешта, а чисту політичну диверсію всередині Євросоюзу. І найнебезпечніше тут навіть не саме блокування грошей для України. Найнебезпечніше те, що план путіна з підриву європейської єдності реалізується не десь на периферії, а прямо за столом ухвалення рішень ЄС. Коли один лідер може зірвати стратегічне фінансування держави, яка воює проти російської агресії, то це проблема не лише Орбана. Це діагноз інституційної слабкості самої Європи. Недарма Кая Каллас прямо сказала, що інструменти для обходу угорського вето існують, але для цього потрібна політична сміливість.
Але ще гірше інше. Скандал із Петером Сіярто остаточно підсвітив те, що раніше багато хто в Європі волів не помічати. Влада Орбана працює на москву. Для будь-якої нормальної європейської держави це був би політичний землетрус. Для системи Орбана – майже буденність.
Ще показовіше, що після цих викриттів у ЄС не пролунало демонстративного й жорсткого інституційного удару по Будапешту. Так, Єврокомісія назвала повідомлення тривожними й зажадала пояснень. Але факт залишається фактом: навіть після цього Орбан продовжує поводитися так, ніби йому нічого не буде. Бо він відчуває, що Європа боїться сили більше, ніж власної слабкості.
І ось тут ми підходимо до ключового питання: чому Орбан діє настільки нахабно? Тому що для нього це вже не просто зовнішня політика. Це боротьба за збереження влади та особисте виживання.
Вибори в Угорщині призначені на 12 квітня, і це, за оцінками Reuters, найважча кампанія Орбана за останні 16 років. Більшість опитувань показують проблеми для Fidesz та їх відставання від опонента більш ніж на 25 пунктів. Саме тому антиукраїнська істерія, енергетичний шантаж і демонстративна гра “на москву” стали для Орбана не ідеологією, а технологією утримання влади.
Останні журналістські розслідування вже описують не просто політичну симпатію кремля до Орбана, а ознаки системної участі росії в угорській кампанії. москва відправила до Будапешта команду, пов’язану з російськими виборчими операціями, щоб допомогти Орбану втриматися при владі. І, як ми з вами розуміємо, після такої допомоги, в подальшому буде вимагати від нього виконання будь-яких власних забаганок.
Тому дуже помиляються ті, хто думає, що у випадку перемоги Орбана проблема вирішиться сама собою. Не варто очікувати торгів за кошти ЄС, підтримку допомоги Україні та стабілізації відносин.
Навпаки. У разі перемоги його залежність від кремля лише поглибиться. Бо тоді доведеться віддавати політичні борги за підтримку, за енергетичне прикриття, за інформаційні операції, за всю ту тіньову російську інфраструктуру, яка працювала для його збереження при владі. путін готовий «виставити рахунок».
Ми побачимо ще більше блокувань по Україні, ще більше саботажу всередині ЄС, ще більше антиукраїнської риторики і ще більше спроб продавати путінські інтереси як нібито угорський національний курс.
Чим це завершиться?
Для самого Орбана можливі різні сценарії. Поразкою, яка відкриє шлях до розслідувань, в’язниці і демонтажу проросійської системи. Або перемогою, після якої він ще глибше затягне Угорщину в орбіту кремлівського впливу.
І тоді вже Європа сама має обрати фінал.
ЄС або доведе, що здатний захищати власні правила, або погодиться жити з російським проксі всередині своїх інституцій.
І тоді питання буде вже не в тому, чим завершиться державна зрада Орбана.
Питання буде в тому, чим завершиться стратегічна слабкість самого Європейського Союзу.