Що таке «реінтеграція ветеранів» і скільки вона триває?
Такого визначення наразі в законодавстві немає.
Стратегія ветеранської політики передбачає, що її метою є зокрема забезпечення комплексної державної підтримки для відновлення добробуту ветеранів та ветеранок з урахуванням впливу бойового досвіду, добробуту членів їхніх сімей та кроссекторальної допомоги протягом усього життя (підкреслення автора). У Стратегії добробут вимірюють ступенем задоволення потреб, що, зі свого боку, сприяє реінтеграції ветеранів і ветеранок.
Здавалося б, логічно припустити, що навпаки реінтеграція ветеранів і ветеранок — це процес, під час якого держава надає послуги й пільги, а її вимірюваний результат — це задоволеність їхніх потреб шляхом відновлення добробуту.
Два наявні законопроєкти Кодексу законів про захист державності, незалежності та статус захисників держави вже містять визначення як добробуту, так і реінтеграції. Але крім визначень законопроєкти не встановлюють їхнього співвідношення, порядку реалізації реінтеграційних заходів, критеріїв вимірювання реінтеграції та моменту її досягнення. Іншими словами, не зрозуміло, у чому саме полягає реінтеграція ветеранів і ветеранок, але відомо, коли, на думку авторів законопроєктів, має завершитися частина заходів підтримки.
Обидва зазначені законопроєкти передбачають наступний підхід: протягом перших трьох років після звільнення надають посилену соціальну підтримку всім ветеранам і ветеранкам, а після — за наявності відповідних потреб і з урахуванням фінансово-майнового стану. До соціальної підтримки належить допомога, повʼязана з грошима:
- пільги на житлово-комунальні послуги;
- компенсація плати за оренду житла;
- пільговий проїзд міським і приміським транспортом.
Водночас законопроєкти не встановлюють часових обмежень забезпечення іншими видами підтримки ветеранів і ветеранок, наприклад, гарантії у сферах освіти й професійної адаптації та сприяння економічній незалежності (працевлаштування, ветеранське підприємництво) тощо. Варто зауважити, що в законопроєктах не вказано, що ці заходи підтримки надаватимуть протягом усього життя.
Таким чином, хоча держава ставить собі за мету реінтегрувати ветеранів і ветеранок, урешті-решт, її зміст на практиці залишається невизначеним.
Міжнародний підхід до реінтеграції ветеранів і ветеранок
Організації ООН напрацювали підхід до роботи неурядових організацій з ветеранами і ветеранками, який охоплює роззброєння, демобілізацію та реінтеграцію (РДР).
Згідно з таким підходом, реінтеграція — це «процес надання цивільного статусу колишнім учасникам бойових дій і забезпечення їхнього сталого працевлаштування та доходу. Реінтеграція — це соціально-економічний процес із відкритими часовими межами, який зазвичай відбувається у громадах на місцевому рівні». (Генеральний Секретар, записка для Генеральної Асамблеї, A/C.5/59/31, травень 2005 року).
У межах РДР реінтеграційну підтримку можуть також надавати й членам сімей ветеранів і ветеранок.
З огляду на визначення, реінтеграція ветеранів і ветеранок не обмежена в часі, адже досягнення реінтеграції вимірюють саме задоволенням потреб. Тому, згідно з наявними рекомендаціями, реінтеграційна підтримка має будуватися на основі профілювання ветеранів, щоб задовольнити їхні конкретні потреби й посилити індивідуальні спроможності.
Крім того, реінтеграційна підтримка повинна мати:
- визначені цілі;
- результати;
- індикатори;
- кількісні показники;
- бюджетне планування;
- забезпечення фахівцями.
Що ж до наповнення реінтеграційної програми, то кожна неурядова організація визначатиме свій підхід, але рекомендації містять застереження, що хоча економічна включеність — це основа реінтеграції, її сталість потребує:
- психосоціальної, психологічної, психіатричної та медичної підтримки;
- юридичної допомоги;
- доступу до інформації;
- залучення ветеранів і ветеранок до політичних процесів, зокрема в перехідному правосудді.
Іншим релевантним прикладом може бути напрацьована Міжвідомчим постійним комітетом при ООН «Рамкова програма щодо довгострокових рішень для внутрішньо переміщених осіб». Відповідно до неї сталість рішень для ВПО вимірюють наявністю їхнього доступу до, наприклад, засобів до існування та працевлаштування, встановлення правового статусу або участі в публічному житті, зокрема в контексті соціальної згуртованості тощо.
Зрозуміло, що побудова державної політики й проєктна діяльність неурядових організацій — це не одне й те саме. Але основні принципи, зокрема щодо вимірюваності підходів до (ре)інтеграції ветеранів і ВПО, варто врахувати під час побудови державної ветеранської політики в Україні.
Наступні кроки
Ні в кого не виникає сумнівів щодо потреби зміни радянських підходів до підтримки ветеранів і ветеранок. Разом з тим, закріплення на словах реінтеграції ветеранів і ветеранок як мети державної ветеранської політики є недостатнім.
Будь-яка державна політика має ґрунтуватися на знанні потреб. Тому, перш ніж приймати новий законодавчий підхід, варто належним чином наповнити даними про потреби ветеранів та ветеранок Єдиний державний реєстр ветеранів війни й проаналізувати їх. Такі дані мають містити щонайменше стать, вік й інвалідність, а також, наприклад, реєстрацію ВПО тощо.
Після потреб варто закріпити кількісні показники й індикатори для визначення досягнення реінтеграції ветеранів і ветеранок. Наприклад, усім ветеранам і ветеранкам, які завершили військову службу, надаватимуть кар'єрні консультації та вважатимуть, що реінтеграцію в цій сфері досягнуто, якщо 80% з них працевлаштуються. У такому випадку державна ветеранська політика повинна визначати бар'єри для працевлаштування інших 20% і усувати їх.
Також, під час планування реінтеграційних заходів підтримки слід враховувати й інші фактори, зокрема тривалість служби під час війни, перебування на лінії бойового зіткнення тощо.
Насамкінець зазначимо, що, по-перше, реінтеграція ветеранів і ветеранок — це не односторонній процес, результат якого покладається виключно на ветеранів. У цьому процесі та досягненні результатів активну роль відіграють держава і суспільство загалом, громада, роботодавці та сім'я. Це також має бути відображено в державній ветеранській політиці. По-друге, реінтеграційні заходи підтримки ветеранів і ветеранок мають завжди бути реальними й досяжними, а не тільки існувати «на папері».