На початку 2025 року Україна розпочала перехід до нової моделі — оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО). Це спроба змінити саму логіку системи: від визначення інвалідності як діагнозу — до оцінки того, як людина живе, функціонує і які потреби має. У межах цієї реформи Програма EGAP долучилася до створення електронної системи — інструменту, що мав зробити процес експертного оцінювання прозорим, відстежуваним і менш вразливим до корупції.
Перший рік роботи системи ЕКОПФО вже дає підстави говорити і про реальні зміни, і про обмеження цих змін.
Реформа медико-соціальної експертизи — одна з тих, яку складно оцінити однозначно. За рік вона встигла стати і прикладом системної зміни і водночас підсвітила виклики.
Як і будь яка системна трансформація, ця реформа, як пиріг, складається з кількох шарів змін, що рухаються з різною швидкістю.
З одного боку — створення нової цифрової системи та зміна організації процесів. З іншого — значно складніший рівень: переосмислення самої логіки оцінювання людини, ролі лікаря і взаємодії між медичною та соціальною системами.
Що реально змінилося
Якщо дивитися на реформу через призму процесів, зміни — відчутні.
За рік система пройшла через значне навантаження: понад 600 тисяч пацієнтів і більш ніж 500 тисяч розглянутих справ. І це — з урахуванням того, що вона одночасно “успадкувала” понад 48 тисяч нерозглянутих справ від МСЕК. Звісно це не свідчить про ефективність, але показує масштаб навантаження, з яким працює система в умовах війни та зростання кількості людей з інвалідністю.
Змінився масштаб і сама архітектура системи. Якщо раніше працювали більше ніж 300 МСЕК і понад 1200 лікарів, то сьогодні оцінювання проводять у більш ніж 300 лікарнях, де працюють 1359 експертних команд і понад 7 тисяч лікарів. Це означає принципово іншу доступність.
Одна з ключових змін — маршрут пацієнта. Раніше він виглядав так: людина з паперами — лікуючий лікар — лікарсько-консультативна комісія — МСЕК (повністю офлайн).
Сьогодні маршрут скоротився: людина — лікуючий лікар — експертна команда ЕКОПФО і електронна система.
Це означає менше етапів, менше фізичних переміщень і менше точок, де процес може зупинитися або викривитися.
Сьогодні документи пацієнта більше не зберігають у паперових теках і не губляться між кабінетами. Вони завантажуються в електронну систему і доступні експертній команді незалежно від того, де саме працює лікар.
Направлення на оцінювання формує лікуючий лікар одразу в системі. Це означає персональну відповідальність і менше простору для маніпуляцій або “загублених” рішень.
Пацієнт отримав вибір: проходити оцінювання очно, заочно чи з виїздом команди, а також обирати медзаклад. Це важливий крок до людиноцентричності, якої раніше системно бракувало.
Змінилася і сама логіка формування експертних команд, які оцінюють повсякденне функціонування людини. У новій системі адміністратор, пацієнт і лікарі до дня оцінювання не знають, яка саме команда розглядатиме конкретну справу. Лікарі бачать “заброньований” слот у своєму розкладі, але не бачать даних пацієнта наперед. Кожен член комісії голосує окремо, рішення фіксують поіменно в електронній системі, а далі підписують кваліфікованим електронним підписом.
Важливо, що разом із рішенням команда одразу може призначати допоміжні засоби реабілітації — без додаткових кіл бюрократії.
Скоротився і час проходження оцінювання. Якщо раніше процес міг тривати місяцями через паперові процедури та черги, то сьогодні, за оцінками МОЗ, середній час очікування становить приблизно 19 днів.
Програма EGAP підтримала створення електронної системи та її впровадження. Ми продовжимо розвивати цю систему та удосконалювати її функціонал.
Водночас навіть найбільш продумана електронна система — це лише одна частина реформи. Інші “шари пирога” — це нова філософія, нові підходи та взаємодія між системами. Зокрема, координація між медичною і соціальною сферами: без ефективного соціального супроводу реформа ризикує залишитися адміністративною зміною, а не реальним покращенням якості життя.
Окремий пласт — це методологія оцінювання стану людини, навчання лікарів, питання їхнього навантаження та технічна спроможність лікарень. Саме ця комплексність і визначає головний виклик реформи.
Це складні завдання для держави, але їх можливо подолати. Перший рік був про створення основи — цифрової, організаційної та інституційної. І цей етап в Україні, попри війну та навантаження на систему, відбувся.
Наступний етап — це робота зі змістом: як саме оцінюється функціонування людини, як лікарі ухвалюють рішення і як ці рішення стають частиною системи підтримки.