Добре, що наш Господь – не такий.
Що він не так про порятувати, як про допомогти.
Що він не байдужий, просто – неговіркий.
І що світла в ньому принаймні не менше, ніж темноти.
Добре, що лишилось багато його дитячих світлин.
Що він у дитинстві схожий був на інших дітей.
Що він за життя майже ніколи не був один:
постійно поміж старших, постійно поміж гостей.
І ось стоять зранку рибалки на піщаній косі,
і нікому з них немає діла до всіх його див.
Добре, що він був такий як усі –
когось собі любив, когось не любив.
Таке ось хитке повітряне опертя.
Добре, що на відміну від інших богів,
як у кожного чоловіка, що прожив порядно життя,
у нього залишилось стільки друзів і ворогів.
Добре, що далі відсвічує небо старе.
Що заживають сніги у балках, мов болючі сліди.
Печально, звісно, що він завтра помре.
Добре, що це принаймні не назавжди.