Що таке фраудаторний договір?
Фраудаторний договір — це правочин, укладений боржником із третіми особами з метою завдати шкоди кредитору та уникнути реального виконання грошових або майнових зобов’язань.
Найчастіше йдеться про:
- дарування майна близьким родичам;
- фіктивний продаж майна за заниженою ціною;
- передачу активів на підставних осіб чи підконтрольні компанії.
Фактично це спосіб вивести активи з-під арешту і унеможливити їх реалізацію на користь кредитора.
Уявімо ситуацію: суд ухвалив рішення про стягнення з боржника великої суми коштів. Виконавець відкриває провадження, але замість арештувати квартиру, боржник «продає» її матері або дарує дружині. На перший погляд угода законна, але її реальна мета — уникнення виконання рішення суду.
У такому випадку кредитор або виконавець має право ініціювати визнання договору недійсним як фраудаторного.
Відповідальність
Цивільно-правова – фраудаторний договір визнається недійсним у судовому порядку.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував: договір, укладений на шкоду кредитору, є нікчемним незалежно від того, чи знав контрагент про зобов’язання боржника. Важливим критерієм є момент укладення угоди: якщо він збігається з часом відкриття виконавчого провадження або після ухвалення судового рішення, шанси визнати договір фраудаторним зростають.
Проблема виведення майна з-під стягнення існує у всіх правових системах. Тому більшість країн виробили спеціальні механізми протидії.
У Німеччині існує процедура оскарження угод боржника в межах виконавчого провадження (так звана Anfechtung). Якщо боржник подарував або продав майно за безцінь, кредитор може вимагати повернення цього майна для стягнення.
У Франції діє концепція action paulienne (павліанський позов) — ще з часів римського права. Кредитор має право оскаржити будь-яку угоду, яка зменшує майнову спроможність боржника на шкоду його вимогам.
Британія. У common law застосовується підхід до fraudulent conveyance (шахрайського відчуження майна). Якщо боржник передає майно з метою уникнення боргу, суд може визнати таке відчуження недійсним. Особливо активно цей механізм застосовується в процедурах банкрутства.
Американське законодавство (Uniform Fraudulent Transfer Act, а нині — Uniform Voidable Transactions Act) чітко передбачає, що угоди, укладені з наміром ухилення від кредиторів, можуть бути скасовані. Суд досліджує не лише сам факт угоди, а й так звані “badges of fraud” — ознаки шахрайського наміру: поспішність угоди, передача майна родичам, невідповідність ціни ринковій, погіршення платоспроможності боржника тощо. У випадках злочинного наміру передбачена не лише цивільна, а й кримінальна відповідальність.
ООН та Світовий банк у своїх рекомендаціях також наголошують: угоди, які порушують баланс інтересів кредиторів і укладені з наміром приховати активи, мають бути анульовані.
Україна рухається у напрямку гармонізації свого законодавства з європейським та міжнародними стандартами. У питаннях фраудаторних договорів ми йдемо тим самим шляхом, що й більшість розвинених країн.
Для кредиторів важливо знати: якщо боржник «позбувся» майна вже після винесення рішення суду — це не кінець історії. Завжди є механізми, щоб повернути справедливість.