Міф 1. «Щоб бути щасливим, треба позбутися негативу»
У нашій прозахідній культурі щаслива людина — це завжди усміхнена, завжди причепурена, завжди знає, чого хоче. І, звісно, її відео в соцмережах повністю збігаються з тим, що відбувається поза камерою.
Сум, страх, тривога, роздратування, злість, самотність сприймаються як «неправильні» емоції, хвороба, яку треба лікувати швидкими задоволеннями: соцмережі, непотрібні зустрічі, їжа, алкоголь.
Але насправді неприємні почуття допомагають нам виживати. Наш страх жене в укриття, коли лунає сигнал повітряної тривоги. Самотність вказує на потребу побачитися з другом чи обійнятись із тим, кого любиш. Роздратування на роботі сигналізує про необхідність «заправитись» новими силами, щоб не вигоріти. Негативні очікування від майбутнього інколи мотивують нас збирати сили для змін або виправлення ситуації.
Але, як у кулінарії, важливо не переборщити. Попри зовнішні обставини, навіть війну, питання виживання не завжди займає перше місце у кожній хвилині нашого дня. Для радості й відчуття залученості нам потрібно помічати те, що вже є, «смакувати» це й дякувати собі.
Тоді мозок вчиться бути в моменті, а не тільки блукати то в минуле, то в майбутнє: пережовувати старі образи чи тремтіти через те, чого ще не сталося. Відчуття присутності в «тут-і-зараз» змушує мозок виробляти серотонін, такий потрібний для переживання наповненості.
Висновок: нам потрібні всі інгредієнти емоційного коктейлю — від смутку до радості. Наше завдання — навчитися врівноважувати їх, без перекосів «тільки в погане» чи «тільки в хороше».
Міф 2. «Більше — завжди краще»
Деніел Канеман, лауреат Нобелівської премії з економіки, разом із колегами провів серію досліджень, що стали основою поведінкової економіки та когнітивної психології. Одне з ключових — про зв’язок між рівнем доходу і щастям.
Виявилось: після того, як ми досягаємо свого «порогу доходу» й закриваємо базові потреби (житло, їжа, лікування, базова освіта), додаткові гроші вже не мають такого сильного впливу на емоційний стан. Ми не відчуваємо набагато більше захвату від життя.
Пригадайте, скільки відомих і дуже забезпечених людей продовжують шукати сенс, навіть коли мають «грошей більше, ніж багато».
Вміння визначати компоненти власного добробуту й скеровувати сили на їх досягнення впливає на наше відчуття задоволеності. І це не лише про фінанси. Знати свій «поріг» у стосунках, професії, стилі життя — і вміти втілювати це — часто робить нас щасливішими, ніж чергове «ще трішки більше».
Міф 3. «Більше задоволення — більше щастя»
Наш мозок може нас обманювати, коли йдеться про щастя.
Уявіть: у вас омріяний вихідний. Ви бачите себе на дивані, в піжамі, з келихом вина, а на екрані — улюблений серіал. Здається, що щастя — безлімітне. Але в процесі келих перетворюється на три, а один серіал — на марафон з кількох сезонів. На ранок ви знову відчуваєте знайому втому й порожнечу.
Чому так?
Дослідження показують: нам варто остерігатися «швидкого дофаміну» — задоволень, які не вимагають зусиль. Такий дофамін заганяє в цикл, де потрібно все більше стимулів, але з часом не стає краще. Залежність — це прогресуюче звуження того, що взагалі здатне приносити задоволення.
Відпочинок нам потрібний. Інколи час на дивані стає питанням справжньої підзарядки, а гарний фільм дає їжу для мозку. Питання лише в кількості і чергуванні зі справами, що дарують нам відтерміновану радість.
Це ті справи, які відповідають тому, ким ми хочемо бачити себе в довгостроковій перспективі.
Якщо, наприклад, я у 50 бачу себе здоровою, то між серіями вийду на прогулянку, подбаю про повноцінну їжу, а не лише про «щось до серіалу».
Легка вправа на завершення
Пригадайте три моменти, коли ви відчували радість, спокій чи піднесення — так, що час ніби зупинявся, і ви відчували повноту життя.
Якось я попросила одну свою клієнтку згадати такі епізоди. Вона задумалась, а потім опустила голову, наче знітилась.
— Що сталося? — питаю. — Вам не сподобалося завдання чи складно щось пригадати? — Мені складно… бо все так просто. Я думала, в мене «вищі стандарти» до себе.
— Що ви маєте на увазі?
— Вранці, у парку, вдихаю свіже повітря, а в руці — смачний лате. Мій лабрадор жує свій м’ячик. На мені м’який спортивний костюм і бувалі уггі. У такі моменти я живу.
В які моменти ви відчуваєте себе живою / живим?
Спробуйте не просто згадати, а на кілька секунд «зайти всередину» цих спогадів: відчути на запах, дотик, звук, розгледіти кольори. Це й є той «смак щастя», який доступний нам набагато частіше, ніж здається.
І наостанок, якщо вам ще сьогодні це ніхто не казав, ви можете!