ГоловнаБлогиБлог Ігоря Ліскі
Спецтема

Україна як точка зламу: чому майбутнє світу сьогодні формується тут

Ми живемо у дуже драматичний час. У Києві й досі є будинки без світла і тепла, люди втомлені, виснажені, часто зневірені. Але саме зараз я маю внутрішнє переконання, яке не слабшає – українці заслуговують на інше життя. Ми вже вибороли право мати незалежну, суб’єктну, суверенну і, головне, успішну державу. Так, ми перебуваємо на дні. Але будь-яке дно – це точка відштовхування. 

Водночас важливо чесно визнати: виклик сьогодні стоїть не лише перед Україною. Світ змінюється швидше, ніж будь-коли раніше. Навіть успішні й заможні країни б’ють на сполох, бо глобальний порядок, до якого всі звикли, руйнується. Світ входить у фазу глибокої невизначеності, де право сильного дедалі частіше переважає над міжнародним правом і здоровим глуздом.

Безпека більше не є даністю. Малим і середнім країнам дедалі складніше почуватися захищеними. Європа, яка понад 70 років жила з відчуттям стабільності та віри у «кінець історії», сьогодні змушена знову вчитися боротися за власну безпеку. І саме тут, у цій точці зламу, Україна опинилася в центрі світових процесів.

Голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі
Фото: Зоряна Стельмах
Голова наглядової ради EFI Group Ігор Ліскі

Світ визначається тут і зараз

Я глибоко переконаний, що те яким буде світ завтра, визначається саме сьогодні українцями в Україні. Нам випала доля боротися не лише за свою свободу, землю чи добробут. Ми змушені боротися за саму архітектуру майбутнього світу: за баланс між добром і злом, за правила гри, за нову систему глобальної безпеки.

Це відповідальність, яку ми не обирали. Але вона вже на нас. І ця відповідальність не лише перед майбутніми поколіннями українців, а й, як би пафосно це не звучало, перед світом загалом.

Саме тому надзвичайно важливими є майданчики для чесної розмови. Для дискусії не про гасла, а про сутність того хто ми є, яку країну будуємо, якими будуть відносини між людьми різних поглядів, конфесій, ідеологій, яким буде наш внутрішній суспільний договір. Бо саме це визначить майбутнє.

Давос-2026: правильні слова без пробудження

Повертаючись до глобального контексту, не можу не згадати Давос-2026. Про що майже не говорили? Про справедливий мир. Про його зміст. Про те, якою має бути справедливість і які гарантії безпеки мають стояти за словами. Людина має бути в центрі нового суспільного договору і це стосується не лише внутрішньої політики, а й міжнародних переговорів.

Наші європейські та й американські партнери втратили відчуття трагедії війни. Від кінця Другої світової з’явилося декілька поколінь людей, які не відчували війни. Вони ніколи не чули вибухів поруч, не пакували тривожну валізу і не прощалися з близькими «на всяк випадок». Війни для них це екрани, новини, аналітика, експерти, далекі географічні точки.

Вони спостерігали за війнами у безпеці. І величезна частина з них не хоче наближатися до розуміння причин, взаємозвʼязків і наслідків. Тим більше коли російська пропагандистська машина працює без зупинки, системно і цинічно.

Перший шок від великої війни у Європі майже зник. Податки, імміграція легальна і не дуже, вартість комунальних послуг – ось найважливіше для цих країн. Зовсім не виживання, як для нас. 

Саме тому промова премʼєра Канади так вибухнула в українській бульбашці.

Виступ прем’єр-міністра Канади Марк Карні під час щорічного засідання Всесвітнього економічного форуму в
Давосі.
Фото: weforum.org
Виступ прем’єр-міністра Канади Марк Карні під час щорічного засідання Всесвітнього економічного форуму в Давосі.

Не тому, що він сказав щось нове. А тому, що він нарешті назвав речі своїми іменами. Ми кричимо про це світові роками.  В епоху післяправди, гібридних війн і спецоперацій українці стали відвертими й вимогливими не з ідеалізму, а з досвіду виживання. Наш історичний досвід не залишив нам іншого вибору. Саме тому український голос звучить різко, відверто і вимогливо. Не з ідеалізму, а з досвіду.

Звісно мова йшла про геополітику, економіку. Повага до прав людини, справедливість, і безпека - це не додаткова опція до миру. Це його сенс. Сильні гравці вже малюють нові мапи світу. І лише тоді, коли чужа рука нависає над тобою, ти раптом усвідомлюєш: зміни невідворотні.

Глобалізація в її класичному розумінні лежить на смертному одрі. І геополітичні процеси стають не простішими, а болісно складними. Хоч як би нам не хотілося спрощувати їх до чорного та білого. Нова реальність несе економічну невизначеність, політичну поляризацію та технологічні революції. Це знову ж таки і про всюдисущий штучний інтелект, його загрози ринку праці, виклики самій логіці бізнесу, а також те, як ставить під сумнів старі соціальні договори.

Формально Давос-2026 це про діалог

І так Давос 2026 скоріше це про намагання діалогу. Фактично діалогу не сталося. Сильні мають не лише стратегію, а й утопічну ідеологію власної правоти. Багато європейських країн виглядають розгубленими, не готовими до жорстких, швидких і непопулярних рішень. І мова не лише про енергетичну безпеку чи демократичні інституції. Мова про здатність побачити загрозу і відреагувати до того, як стане запізно.

Що це означає для України

І ось тут ми переходимо до себе. Для нас безпекові виклики звісно реальні, як і справжня відсутність гарантій безпеки. Та варто зважати й дефіцит людського капіталу, робочої сили, це критичний виклик, який проходить червоною лінією через усі міжнародні звіти й сильно відчувається вже зараз.

Ми залишаємося залежними від міжнародної фінансової підтримки. Вона, звісно, допомагає нам справлятися з викликами і наслідками війни, але цю підтримку можна вважати вічною. Це неприємні речі. Але дорослі країни починаються з чесного погляду в дзеркало.

Майбутнє не будується концепціями. Воно будується рішеннями.

І водночас у нас є те, чого немає в багатьох інших:

  • Ми маємо досвід війни. Ми розуміємо важливість оборонного сектору. Зараз унікальна можливість трансформувати оборонний сектор і зробити з нього драйвер інновацій, а не лише виживання.
  • України має потенціал стати також й енергетичним хабом після війни, з урахуванням наявності нової європейської архітектури безпеки.
  • Цифрова держава  не як експеримент, а як реальна конкурентна перевага. Сервіси від держави мають вдосконалюватися і працювати на українців, на бізнес.

Ми вже не наздоганяємо. У деяких речах ми попереду.

  • Я вірю, що майбутнє не будується концепціями. Воно будується рішеннями.
  • Конкретні кроки для залучення приватних інвестицій, а не лише донорських коштів.

Партнерство держави й бізнесу як основа відбудови не на словах, а в моделях. Нам потрібне проєктне фінансування, залучення великих міжнародних фінансових інституцій і допомога держави не тільки в розробці правильно підготовлених проєктів, а й в створенні умов, щоб ці інвестиційні проєкти реалізовувалися. Тільки так ми зможемо запустити нову хвилю індустріалізації.

Про довіру, інвестиції і відповідальність

Фундамент нової країни - це довіра. Без неї не буде майбутнього. Довіра до інституцій, між державою і бізнесом, між людьми.

Нам потрібна реальна меритократія, де соціальні ліфти підіймають найефективніших. Нам потрібне вивільнення підприємницької енергії, зокрема через активніше кредитування реального сектору, а не замикання фінансів виключно в державних інструментах.

Ігор Ліскі
Фото: Зоряна Стельмах
Ігор Ліскі

Держава має працювати точково й прагматично: підтримувати нові інвестиційні проєкти, створювати механізми страхування воєнних ризиків, конкурувати за новий капітал, нові технології, нові підприємства. Потрібно це саме для розвитку.

І найголовніше: не варто чекати рішень лише від партнерів чи влади. Більше нікого немає. Відповідальність на нас. Ми маємо пропонувати, дискутувати, відстоювати позиції і змінювати країну власними діями.

Україна вже знає справжнє обличчя хаосу. Наше завдання не просити повернення до старого світу, а стати співтворцями нового.

Ігор Ліскі Ігор Ліскі , голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group