Пресвята Богородиця – дуже шанована, улюблена постать для християн, які вважають її своєю Матір’ю. Однак, видається, їй присвячено не так багато місця в Святому Писанні? Ви так не вважаєте?
У книгах, які називаються канонічними, тобто рекомендовані церквою як корисні для спасіння, інформації про Пресвяту Богородицю дійсно небагато. На мою думку, це через те, що центральне місце у справі нашого спасіння займає все ж сам Спаситель, Господь Ісус Христос. Тож євангелісти намагалися максимально сфокусувати свій погляд на Ісусові. А вже вкрапленнями подали інформацію про його Матір.
Про Богородицю також розповідає апокрифічна література, яку церква вважає сумнівною. Найбільше інформації міститься в апокрифі апостола Якова, який є визначною постаттю в історії церкви. Це перший єпископ Єрусалиму, його називають братом Господнім по плоті, бо він – син Йосифа. Яків описує моменти, як Марія готувалася до своєї надважливої місії – стати Матір'ю Спасителя.
Вважається, що історія спасіння починається із Благовіщення. Але розповідь про Богородицю варто розпочати із зачаття, яке супроводжувалося дивами.
Справа спасіння починається ще набагато раніше. Існує в богослов’ї таке поняття, як протоєвангеліє, це ті слова, які були як надія сказані нашим прабатькам, котрі згрішили, – Адаму і Єві. Це звістка про те, що жінка «народить сім'я, яке зітре голову змія». Пресвята Діва є саме тією представницею роду людського і саме тією жінкою, яка народила це сім'я, яке стерло голову змія.
А щодо історії зачаття Пресвятої Богородиці, то вона також відома з апокрифічної літератури. До речі, є відмінності в сприйнятті цієї події західною церквою і церквою на сході. Римо-Католицька церква в другій половині XIX століття затвердила догмат про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці. На сході в Православних церквах немає такого догмату, але вшановують цю подію не менш урочисто. Представники богословської думки сходу і заходу сходяться в одному – це дійсно була непересічна подія, частина Господнього задуму для спасіння людства. Йоаким і Анна – батьки Пресвятої Богородиці – були людьми Божими, тож були гідними взяти участь у цій справі.
А що мають на увазі, коли кажуть про непорочне зачаття в цьому випадку? Хіба Марія не була зачата своїми батьками – Йоакимом і Анною?
Марія з’явилася на світ у звичний спосіб, від своїх батьків. Водночас Католицька церква вчить, що Пресвята Діва не успадкувала первородний гріх. Вона перша, що була очищена від цього гріха. Хоча інші богослови вважають, що це трошки суперечить тому, що вчить апостол Павло, як від одного гріх увійшов і в ньому всі згрішили, говорячи про Адама, так у Христі всі отримують звільнення від спасіння.
Що ми знаємо про дитинство Марії?
Про дитинство небагато інформації. Знаємо, що її батьки були відданими Богові, були вже у зрілому віці, й віддали дитину на виховання до храму. Деякі історики пишуть, що була така традиція виховання дітей. Але дітей в Ізраїлі приводили до храму десь у віці 12 років, тоді вони ставали синами чи дочками закону. А до цього їх виховували вдома. Проте Марія ще маленькою була при храмі. І так було до того моменту, коли дівчина фізіологічно дорослішала, коли відбувалося статеве дозрівання, вона була змушена залишити храм. Після цього її віддали під опіку побожному й гідному чоловікові – Йосифу, котрий узяв на себе відповідальність піклуватися про неї. Коли він дізнався, що вона вагітна, не розумів, що сталося, не міг це прийняти, але водночас не хотів її осоромити. І через те хотів відпустити її. Але Господь через ангела відкрив йому, що Марія носить у лоні спасителя роду людського.
Знаємо, що Йосиф був удівцем і мав дітей від першого шлюбу. Чи відомо, скільки йому було приблизно років, коли вони познайомилися і коли він взяв Діву Марію в свою родину. Чи його діти й Ісус виховувалися разом?
Не можемо стверджувати, що він був старим. Із передання знаємо, що в нього було четверо синів і дві доньки. Імена синів відомі: це Яків, перший єпископ Єрусалимський, дуже шанований чоловік, про якого ми згадували, це також Йосиф, Симон і Юда. Їх ще називають Ісусовими братами по плоті. Тобто це діти Йосифа, названі брати Ісуса. І також було дві сестри. Достовірно не відомо, як їх звали. Мабуть, через те, що на сході в той час ставлення до жінок було не надто шанобливим. Пригадуєте, як в Євангелії: «Було їх близько п’яти тисяч чоловік, не рахуючи жінок і дітей». Жінок тут навіть не беруть до уваги. Ісус і його брати й сестри, ймовірно, зростали разом. Є один момент в Євангелії, де про них згадується. Господь переселився до Капернауму і почав чинити дивні речі, проповідувати те, чого люди не розуміли. Казали навіть, що він «не при собі», що в нього щось із головою, і просили, аби мати й брати забрали його. І брати з мамою прийшли, коли це почули. Це свідчить, що вони турбувалися про молодшого брата. Але водночас Євангеліє підкреслює, що вони просто не розуміли того, що він робить.
А Марія – це жінка великого терпіння і великої любові, тому що тільки любов може допомогти перенести всі ті випробування, які випали на її долю.
Про Благовіщення євангелісти могли дізнатися, мабуть, тільки з розповідей самої Марії. Що найважливіше, ключове в цій події?
У події Благовіщення важливий момент згоди Пресвятої Діви на те, що має відбутися. Це просто вражає, коли вона каже: "Я готова, бо я раба Господня". Це свідчення неймовірної віри. Вона не розуміє до кінця, що відбувається. Вона знає, що цього не прийме суспільство, що на неї чекає зневага. Але вона каже «так», бо вона раба Господня.
У сучасному світі ми не любимо, коли кажуть, що ти – «раб Божий». Але це не є чимось принизливим, а лише означає, що людина готова цілковито підкоритися Богові.
До речі, у Писанні є випадки, коли Господь через ангелів про щось сповіщає, а люди опираються. Наприклад, батько Іоана Предтечі Захарія. Коли ангел йому каже, що в нього буде дитина, він починає сперечатися, розказувати, що, мовляв, і дружина моя стара, і я вже ні на що не здатний. Хоч він священник, і мав би волю Божу прийняти, але ж ні. І ангел йому каже, що тоді, мовляв, будеш німим до того моменту, поки все не станеться. А з Марією все по-іншому: вона відразу приймає Господню волю. Якщо робити психологічний портрет, то це ознака смирення і глибокої віри. Вона всюди демонструє велич своєї чистоти і віри. І церква, хоч не відразу, але не могла не оспівувати і не ставити у приклад як своєрідний канон святості поведінку Пресвятої Діви.
Чи міг би Йосиф повестися по-іншому? Якби не він, не його підтримка, напевне, на Марію чекала би значно важча доля?
Господь намагається максимально влаштувати все так, як потрібно. Так, покровительство Йосифа було дуже важливим. Він став справжньою опорою для Марії. Про нього ми знаємо небагато, але ця людина зробила дуже великий внесок у спасіння людства. Коли він дізнається, що Марія вагітна, то припускає, що вона згрішила, але як людина віруюча намагається це прийняти. Тим більше, що йому повідомляє ангел. А згадаймо втечу до Єгипту з маленьким Ісусом. Можна тільки уявити, що вони пережили, покинувши дім, долаючи великий шлях, блукаючи в чужому краї. Це можна порівняти із сучасними реаліями – випробуваннями, які долають українські переселенці, коли треба все покинути і втікати заради порятунку дитини. Тож Йосиф як покровитель і опікун відіграв дуже велику роль у житті Марії та Ісуса.
Як Марія та Йосиф виховували Ісуса? Чи ставились до нього так, як до інших дітей, чи з усвідомленням того, що це надзвичайна дитина?
Швидше за все, було звичайне ставлення. Обоє були побожними, стриманими, тож і виховання дітей було відповідним. Пригадаймо подію, коли під час прощі Ісус сам залишився в Єрусалимі. Йому було 12 років, це був вік дорослішання, коли дитину вже називали дитиною закону, тобто вона мала дотримуватися всіх релігійних, обрядових правил. Коли батьки зрозуміли, що він загубився, відразу повернулися, вони переживали, шукали його. А коли знайшли в храмі, Марія була здивована, що він так вчинив із ними. Тобто розуміємо, що досі це була слухняна дитина, не було потреби якихось додаткових впливів. І євангеліст пише, що надалі син корився їй. А те, що батьки були здивовані проповіддю Ісуса в храмі, свідчить, що до нього не було особливого ставлення. Аж доки вони не побачили, що він справді незвичайний.
А як складалися стосунки між Ісусом і його Матір'ю, коли він став дорослим?
Період його публічного служіння тривав три роки. І почався він досить радикально: Ісус вирушив у подорож, передусім переселився з рідного Назарету в Капернаум. Там жив із сім’єю апостол Петро й інші перші апостоли-рибалки. Саме там відбулося кілька важливих подій. Тут він зцілив тещу апостола Петра, воскресив дочку служителя синагоги Яіра, звільнив людину, одержиму нечистим та інше. І там стався випадок, коли мама і брати прийшли, як тільки почули, що нібито з Ісусом «щось не те». Тобто Марія і в цей час була поряд, особливо в критичні моменти. Так само, як на початку вона смиренно прийняла його зачаття, так само тихо, покірно підтримувала діяльність свого сина.
І вона була, мабуть, першим свідком його чудес?
Так. Скажімо, на весіллі в Кані Галилейській мати Ісуса була з ним. І вона його навіть спонукає вчинити чудо, коли розуміє, що в господарів закінчується вино. Марія каже йому про це, бо розуміє, що він може змінити ситуацію. Ця історія потрапила до Євангелія, бо це один із найяскравіших моментів – люди хочуть таких речей, як от чудо на весіллі.
Мені здається, ця історія також свідчить про інтимність стосунків між Марією і її незвичайним сином. Тому що вона знає про нього найпотаємніше – його здатність чинити надприродні речі, про що інші ще не знають…
Так, вона посвячена в це. І тут бачимо його ставлення до матері: він не дуже хоче робити те, про що вона каже, бо розуміє, яким буде резонанс, але він слухається, тому що це вона попросила. І перетворює воду на вино.
Чи не здається вам, що в Євангеліях стосунки Ісуса з Матір’ю викладені дещо формально – замало почуттів, емоцій, тепла? Можливо, все так і було, а, може, проблема в оповідачах, які переказали нам, як уміли?
Це не зовсім так. Знову ж нагадаю, яким було ставлення до жінок у ті часи: на них мало зважали. Наприклад, в Євангелії дуже мало інформації про жінок-мироносиць, значення яких насправді дуже важливе. Але водночас бачимо, що в ключові моменти Марія поруч. Коли Господь помирає на хресті, саме там відбувається переломний момент у справі спасіння людства. Що може бути важливішим? Але він хоче подбати про свою маму, він кличе учня і доручає йому майбутню долю Марії. Це дуже зворушливо. Бачимо, як трепетно він ставиться до матері, бо в такий момент думає про її долю. Як на мене, це найпромовистіша ілюстрація його ставлення до матері.
Якщо говорити про хресну дорогу Христа, то Богородиця, на відміну від багатьох інших близьких, була поруч до кінця?
Вона була поряд, і ми можемо лише уявити, що вона пережила. Коли апостоли злякалися і втекли, навіть Петро зламався, Марія, інші жінки та улюблений учень Іоан були поруч до кінця. А це був довгий процес, на який сходилися дивитися, як на шоу. Але й глядачі порозходилися, залишилася тільки сторожа і його мама, і ще кілька жінок та Іоан, який залишився вірним Спасителеві. Він не злякався, як інші. Він виконав прохання Ісуса й опікувався Марією до її останніх днів. Бо він любив його. А любов перемагає все.
А ця фантастична історія взяття до неба Богородиці, яка, здається, має чимало скептиків? Чому саме так Господь вчинив після її смерті?
Так, ця подія виходить за межі людського сприйняття. Але вона не буде виглядати фантастично, якщо ми взагалі віримо у Воскресіння Христа. Господь, який є всесильним, який переміг смерть і який любив свою маму, вирішив у такий спосіб забрати її – піднести разом із тілом до неба. Ми навіть не називаємо її відхід смертю, а таким гарним словом «успіння», наче вона не померла, а заснула, і смерть не здолала її.
Чи відомо, якою була зовнішність Марії?
Вважається, що першим зобразив Богородицю євангеліст Лука. Якою вона була насправді? Мені здається, що це не так важливо – важливі її суть і її місія. Мені випало побувати в назаретському храмі, на місці якого начебто жили Марія з Йосифом і де відбулося Благовіщення. Так от, у цьому храмі є зібрання ікон Пресвятої Богородиці різних народів. І на них Марія зображена і як японка, і як індуска, і як чорношкіра африканка. Є там і українські ікони. Християни різних народів хочуть її бачити схожою на себе, своєю мамою.
Марія прожила нелегке життя, пережила муки і смерть свого сина. Як ви думаєте, якщо б вона могла повернутися в часі назад, чи, почувши слова ангела в Назареті, вона знову сказала б «так»?
Я більш ніж впевнений, що Марія вчинила б так само. Бо для неї божественне вище за особисте. Вона справді чесніша за Херувимів і славніша за Серафимів, взірець сили і чистоти. Вона народилася для цієї місії. Водночас Господь не робить нічого насильно, він враховує особисту волю людини. І Марія як представниця роду людського заради всіх нас пожертвувала собою. І це був її вибір.