На останньому засіданні Ради оборони київський міський голова Віталій Кличко закликав всіх зняти рожеві окуляри і по-дорослому згуртуватися, долаючи виклики, які постали перед Києвом. «Об'єднатися, як у лютому 2022-го, або…» закликає нас мер.
Гуртуватись і ставити менше питань завжди допомагало українцям, проте варто все ж нагадати про перебіг подій між лютим 2022 і жовтнем 2026 року, згадуючи питання, які накопичилися за цей час.
Перші пів року повномасштабного вторгнення столиця була в круговій обороні, ближче до вересня в Києві почало відновлюватися звичне життя з роботою шкіл, садків, вишів, транспорту, міських сервісів. В жовтні почалася перша кампанія ударів по енергетиці Києва, метою якої було знеструмлення міста і руйнування звичного порядку життя, виїзд містян, спад економіки.
Вітаємо, зараз ми перебуваємо в тій самій точці. Технічні засоби ворога стали більш різноманітними, ціль та сама: колапс столиці. Минуло чотири роки і міський голова столиці зрозумів, що вже саме час знімати рожеві окуляри.
Ми багато пишемо про економічний стан столиці, але варто нагадати: всі ці чотири з половиною роки, аж до нинішнього моменту, в Києві не було провалів у наповненні бюджета міста. В абсолютних цифрах він стало зростав і планово перевиконувався. Це важливо для розуміння: понад чотири роки повномасштабної Київ не виживав, а жив. Економічні показники були прогнозованими, виконувалися і, відповідно, дозволяли планування в режимі розвитку, а не хаотичного закривання дір дотаціями держбюджету, як це було у прифронтових містах.
Заради справедливості, згадаємо, що Київ зробив за цей час корисного у відповідь на виклики війни як самоврядне місто з власним бюджетом. Міська влада доклала зусиль, щоб максимально вивести всіх учнів на навчання в школах: постійно ремонтувала укриття закладів освіти. Збільшувала фонд укриттів цивільного захисту в житлових будинках — теж за допомогою косметичних ремонтів наявних підвалів.
Читайте також«Обирайте оптимальний формат». Навчальний рік у Києві починається з максимальної невизначеності на фоні шахедних атак
Київ не втратив парк громадського транспорту, підтримуючи його ритмічний рух. Продовжив будівництво гілки метро на Виноградар. Міська влада також відкрила рух Подільським мостом, добудувавши до вже готових конструкцій переходу з'їзди на лівий берег, чим частково розвантажила сусідні мости. Ці заходи не є специфічними для воєнного часу, проте підтримують життя міста.
Далі буде про незроблене або зроблене після сильного тиску.
Укриття. Влада Києва категорично ігнорує запит на створення нового фонду захисних споруд цивільного захисту поза межами підвалів будівель. Йдеться про розбудову мережі тимчасових укриттів в підземних переходах; першочергове облаштування станцій перспективних гілок метро, які ще будуються; доступ до бомбосховищ фонду радянських підприємств, які віддані під житлове будівництво і ще не забудовані. Створення мережі модульних укриттів вздовж гілок громадського транспорту для районів, віддалених від станцій метро: вся дворічна епопея з вимогами до мера закупити ці укриття вилилася лише в плани придбати 14 таких споруд для депо і зупинок «Київпастрансу» .
Будівництво споруд подвійного призначення — протирадіаційних укриттів для закладів освіти: цей проєкт, який ініціював ще у 2023 році тодішній начальник КМВА, передбачає спорудження 44 «підземних шкіл», проте за три роки міська влада добудувала лише 9 із них. Будівництво інших зупинене або триває з затримкою понад рік.
Читайте такожПідземні школи по-київськи: Чому масштабне будівництво протирадіаційних укриттів не покращує ситуацію в столиці
Міська влада Києва всі роки великої війни ставилася до теми укриттів як до звіту з середньою температурою по лікарні, де хтось помер, а в когось гарячка, тому в цілому всі здорові. Жонглюючи цифрами нормативів ДСНС, в яких укриття вміщує по людині на метр квадратний для тимчасового перебування, КМДА не драматизує ситуацію і не розглядає особливості різних районів і мікрорайонів міста залежно від їхніх умов і загроз. Жодного розуміння стратегії цього напрямку, визначених цілей і способів їх досягнення у київської влади не існує.
Читайте такожБігли в укриття і загинули. Чи реально уникнути хибних рішень під час обстрілу і як опанувати себе
Транспорт. Головною безпековою стратегією Києва всі ці роки було не давати працювати транспорту під час повітряної тривоги. Пояснювалося це піклування про життя містян, збереження кадрів і парку «Київпастрансу» і метрополітену. Очевидно, що це була стратегія уникнення будь-яких системних рішень: припиняти роботу міста таким чином можна лише за умови, коли тривога лунає кілька разів на тиждень, а не десять разів на день. Драйвером змін у цій сфері стали самі містяни, громадські активісти, начальник КМВА у 2024–26 роках Тимур Ткаченко, потім доєднався нинішній прем'єр-міністр Сергій Корецький. У відповідь на тиск міський голова лише поступово йшов на компроміси, жодного разу не пропонуючи свої ідеї і не висуваючи зустрічних вимог для розв’язання цих проблем.
Гіперлупи, пароми, понтони і річкові маршрутки, ідеями яких нині рясніють соцмережі киян, настільки ж смішні, наскільки й симптоматичні: колективний розум шукає способи реагування на складні виклики. Розум міської влади — ні.
Енергетика і критична інфраструктура. Київ є частиною єдиної енергосистеми і історично вважається, що він не може і не мусить самостійно забезпечувати себе електроенергією. Але теплопостачання, водогін і водовідведення столиці — це відповідальність місцевої влади і майно громади. Всі роки великої війни Київ максимально інертно реагував на нові загрози критичній інфраструктурі.
Читайте такожЧому Київ настільки унікальний, що аж нікому не потрібний?
Ми присвятили багато матеріалів цій темі, тому тут лише узагальнимо: Стратегію розподіленої когенерації Київ прийняв лише у 2024 році, в той час коли інші міста вже втілювали схожі заходи; інсталяція закуплених і подарованих когенераційних установок для енергообєктів столиці тривала весь 2025 рік і станом на серпень 2026 року запущено все одно лише 65 МВт зі 200 МВт запланованого; рішення про закупівлю резервного живлення для об'єктів водопостачання столиці Київрада похапцем ухвалювала лише в кінці 2025 року, а почали запускати це обладнання тільки навесні 2026-го.
Децентралізацію джерел теплопостачання, тобто створення альтернативи опаленню від трьох великих ТЕЦ, які постійно є об'єктом атаки ворога, Київ почав лише у 2026 році. Сталося це після замерзання цілих районів Києва взимку 2026-го, внаслідок тиску президента і за участі уряду, який ініціював створення планів стійкості для всіх регіонів. Власної ініціативи КМДА не мала. Жодної заяви про такий спосіб забезпечити теплом вразливі райони від міського голови, чиновників, депутатів Київради чи не знайдете. Зняти рожеві окуляри Кличку вдалося лише влітку 2026-го, коли й почалися конкретні роботи з відбудови локальних джерел тепла. З огляду на темпи закупівель, заяви учасників процесу на ТСК ВР щодо планів стійкості, особисті спостереження й інформацію з кулуарів, ми можемо прогнозувати, що Київ однозначно не виконає свою частину плану щодо локальних джерел тепла до кінця поточного року.
В чому ж влада Києва не мала ілюзій всі ці роки і де проявила активність і системність?
Аж до самого вибуху земельної операції НАБУ «Чисте місто» Київрада стабільно розподіляла земельні ділянки в столиці, не зважаючи на всі загрози безпеці, минулі і майбутні. На деяких сесіях депутати розглядали по 100–200–300 земельних питань. Припинилося це лише на початку 2025 року після вручення підозр і арешту голови земельної комісії Київради і профільного заступника голови КМДА. Також міська влада прикрила від адекватної оцінки і покарання керівництва зупинку будівництва всіх об'єктів будівельної корпорації «Київміськбуд» і втечу за кордон її керівника: тепер громада Києва компенсує фінансові втрати цього умовно комунального забудовника щорічною докапіталізацією на 2–3 мільярди гривень. Також перед опалювальним сезоном 2024–25 років Київрада без проблем знайшла два з половиною мільярди для КП «Спецжитлофонд» з орбіти Комарницького, яке відомо хронічною недобудовою об'єктів. Для розвитку дорожньої інфраструктури столиці київська влада заклала цілу низку будівельних і ремонтних підрядів для ГК «Автострада» на загальну суму 18 мільярдів гривень (левова частка це метро на Виноградар до 2027 року, проте виконання цього терміну вкотре під питанням).
Читайте такожУкриття «Розетки» в Броварах як діагноз київській владі
Це речі, які чиновники КМДА спільно з депутатами Київради виконували планово, в своєму режимі, без нагадувань громади і зовнішнього тиску. Ну і плюс традиційні ремонти парків і зведення виключно декоративних мостів.
Для більшості киян давно очевидно, що міський голова, його заступники, вся КМДА і депутатський корпус Київради перебувають наче в якийсь захищеній кулі, в про всі нові гострі виклики дізнаються останніми, після ґвалту соцмереж, медіа та активістів. Так було з вимогами скеровувати гроші на ЗСУ, будувати ПРУ, запускати громадський транспорт під час тривоги, допомагати фінансово і тимчасовим житлом киянам, які постраждали від атак.
Коли в кінці 2024 року президент призначив нового начальника Київської міської військової адміністрації, багато киян сприйняли це як крок до посилення центру ухвалення рішень у столиці. Можна довго говорити про відсутність власного бюджету у КМВА, обмежені кадрові можливості цієї адміністрації і нечіткі управлінські повноваження, але реальність одна: в умовах воєнного стану ВА існує, її очолює людина, підконтрольна президенту держави, більшість виконавчих рішень столиці ухвалюється за погодження начальником КМВА і його офіційним розпорядженням. Значить, важелі впливу існують.
Крім того, начальник КМВА є співголовою Ради оборони Києва разом з Віталієм Кличком, він комунікує з бойовими підрозділами і взаємодіє з силовими органами столиці, задіяними у сферу безпеки і надзвичайних ситуацій. Як представник президента, начальник КМВА також має партнерів на місцевому рівні в особі десяти голів РДА столиці, призначених головою держави, і фракці] СН в Київраді. Останній начальник КМВА Тимур Ткаченко, перебуваючи на цій посаді в активну фазу справи НАБУ «Чисте місто», продемонстрував, що за бажання з цього крісла можна і ініціювати, і хитати, і тиснути і наполягати. Або хоча б пропонувати і підсвічувати важливі тактичні і стратегічні питання життя столиці.
Читайте такожПів року до зими: Що робить влада, аби відновити теплопостачання Києва
Проте активність Тимура Ткаченка різко зникла восени 2025 року, після завершення політичної кризи в Київраді, перерозподілу певних повноважень у КМДА, а потім і звільнення з ОП Андрія Єрмака. Вже жорстку зиму 2026 року ми проходили за мовчазного самоусунення очільника КМВА від порядку денного.
Ми не знаємо, чому голову держави влаштовує ситуація, коли місцеве самоврядування Києва демонструє максимально інерційну політику відносно викликів війни, а центральна влада допомагає їй лише руками прем'єр-міністрів, які час від часу гасять пожежі (як намети ДСНС взимку на районах, формування планів стійкості навесні, або вимоги прем'єра не зупиняти транспорт і дати установам працювати під час тривоги в цьому сезоні). Для чого президенту начальник КМВА, якщо його немає?
Тимур Ткаченко щасливо пішов із цієї посади в крісло начальника обласної військової адміністрації Київщини. Там до нього відразу повернувся голос і позиція, втрачені в КМВА. Кажуть, що це пов'язано з тим, що очільник КОВА не тільки підписує документи, а й розподіляє бюджетні гроші, тому ця посада значно привабливіша за роль антагоніста Кличка.
В Києві Ткаченко залишив замість себе Андрія Ткачова, який з осені минулого року працював в КМВА заступником начальника. Ткачов діючий військовослужбовець, до повномасштабного вторгнення він працював у структурах МВС і Укртрансбезпеки. Він не має системного уявлення про складну систему міських проблем Києва, не інтегрований в місцеві групи еліт. Ми не чули від нього жодної заяви про поточні виклики столиці за два місяці перебування на посаді.
Читайте такожПрограш по очках. Як начальник КМВА боровся з мером Кличком і чому не досягнув результатів
В Києві є тимчасовий виконувач обов'язків начальника КМВА, якому президент не сказав ані «так», ані «ні» щодо його подальшої роботи в цій структурі. Сам він повністю є людиною Тимура Ткаченка, його тінню, і не ухвалює самостійних рішень. Президент не знайшов кращого очільника КМВА і не погодився на гіршого. Все просто зависло.
На фоні цього управлінського провалу центральної влади кияни лишаються наодинці з єдиним статичним лідером: харизматичним, але достатньо втомленим і очевидно інерційним Віталієм Кличком, який навчився зачитувати з папірця войовничі заяви, написані для нього колективом райтеров. Він живе за містом, бачить укриття через статистику ДСНС і відвозить дрони для ЗСУ частіше, ніж буває на місцях прильотів у столиці. Це людина, яка в кризовий момент закликає киян знімати рожеві окуляри і просто не розуміє, наскільки абсурдно це звучить для містян, які тонуть в потоці щоденних викликів безпеці, бізнесу, дітям, здоров'ю. І іншого лідера у нас для нас немає.