Коли я задумувала цю місію як частину нашої великої соціальної ініціативи «Пиріг Незалежності», моєю головною метою було об’єднати цивільних і військових навколо найтеплішого символу єдності – святкового пирога за родинним або регіональним рецептами.
Спеціально для цієї місії майстри хлібозаводу під Києвом випекли понад сотню святкових пирогів з маком і вишнею. Того ж дня вони вирушили на фронт завдяки гуманітарній програмі Нової пошти.
Для воїнів вінницької бригади вишнева начинка стала згадкою про дім: річка Вишня, мікрорайон Вишенька, садиба Миколи Пирогова «Вишня»… Ці назви знайомі кожному вінничанину. Вишню використовують у випічці, десертах та інших місцевих стравах. Вишня росте коло кожного будинку.
Я знала, що у святкових пирогах для бійців вінницької 120-ї бригади вишня стане символічним привітом із дому. Мені надзвичайно хотілося, щоб випічку, яку в родині зазвичай ставлять на стіл і ділять між близькими, цього разу хлопці розділили зі своїми побратимами у бліндажах.
Бійці першого батальйону безпілотних систем гостинці готують до відправлення: перш ніж хтось відкриє пиріг на позиції, його потрібно спорядити в дорогу, спакувати перевірити техніку, яка понесе передачу до побратимів. Для доставки залучатимуть і наземні роботизовані комплекси (НРК) і дрони. Повітрям і землею гостинці проходитимуть ті ділянки, де поїздка автомобілем неможлива.
Влад із позивним «Світлий» перетягує мішки з пирогами стяжками, потім – скотчем. Все перевіряється на міцність, щоб пакунки не пошкодились дорогою, не розсипались. Це і є та сама фронтова логістика, від якої щодня залежить постачання позицій. Тільки цього разу до військових прямує ще й святкове частування.
У хвилини підготовки панує особлива, щемлива атмосфера. Кожен згадує щось своє. Хлопці, які отримали пироги на базі, жартома діляться першими шматочками: «Бери нормальний кусок, як дядько!» – лунає сміх серед суворих військових буднів.
Попереду найскладніший етап – доставка. Безпілотник не може скинути вантаж безпосередньо в окоп, тож потрібна філігранна координація. Хтось із бійців має вийти на точку зустрічі, підняти пакунок із землі й непомітно для ворожого ока доправити його вглиб позицій.
Коли ризикований шлях позаду, настає момент чистої радості. Пироги ділять порівну, бліндажами розноситься п’янкий аромат спокою. Хтось смакує мовчки, хтось просить добавки – у ці хвилини тилова турбота нарешті досягає своєї мети, перетворюючись на спільне таїнство єднання.
Максим Матасов, заступник командира першого батальйону безпілотних систем 120-ї бригади, поділився своїми роздумами щодо свята: для нього Незалежність – це право жити у власній державі, знати, що твої діти у спокої, та чути рідну мову. Максим, цей загартований боями офіцер згадуючи мамині пироги з маком та вишнею, тепло й відкрито посміхається.
Саме в цій посмішці й полягала головна мета спецоперації – принести промінь світла захисникам, яким так важливо відчути крихту мирного, затишного й незабутнього життя серед кіптяви, окопної глини та важкого залізобетонного тиску війни.
Для мене було надзвичайно важливо до Дня Незалежності підтримати моральний дух наших захисників і захисниць через таку об’єднуючу ініціативу, зміцнити відчуття єдності, взаємної підтримки та національної згуртованості. Адже пиріг – це дуже українська, смачна і всім зрозуміла страва, потужний гастрономічний та соціальний символ, навколо якого століттями будувалася філософія єднання.
А єднання – це саме те, що нам зараз усім потрібно!