30 липня Львів знову зазнав ракетної атаки: було пошкоджено понад 20 житлових будинків, школу, дитячий садок і бібліотеку, десятки людей постраждали. Паралельно область готується до можливих тривалих відключень електроенергії, перевіряє укриття, розвиває резервну генерацію та намагається створювати системи, які мають працювати не кілька днів кризи, а роками.
Якщо коротко описати головну тенденцію останніх місяців, вона виглядає так: Львівщина поступово переходить від ролі «безпечного тилу» до моделі регіону, який одночасно забезпечує власну стійкість, підтримує фронт, приймає людей і бізнес та готується до довготривалої війни.
Відносно безпечний регіон – не означає безпечний
Липнева атака по Львову стала черговим нагадуванням, що відстань від фронту не гарантує безпеки.
І водночас показала одну з проблем, які у відносно спокійний період легко недооцінити: укриття.
У Львові налічується понад 5 тисяч найпростіших укриттів. Але належні базові умови були створені лише у 289 найпростіших укриттях комунальної власності. Із 71 захисної споруди у приватній власності за призначенням використовували лише 34.
У серпні область вирішила провести позапланові перевірки всіх понад 7,5 тисяч об’єктів фонду цивільного захисту. Оцінювати мають не лише їхній технічний стан, а й реальну доступність для людей та можливість потрапити туди цілодобово.
Читайте такожУ Львові запустили режим підготовки до надзвичайної ситуації
Готуються вже не до блекауту, а до тривалої автономної роботи
Схожа зміна підходу відбувається в енергетиці.
У серпні Львів активно готувався до опалювального сезону та сценаріїв тривалого порушення роботи енергосистеми.
Міський План стійкості передбачає 96 проєктів із захисту критичної інфраструктури, резервного живлення та додаткової генерації тепла й води.
Станом на 17 вересня Львівська ОВА спільно з органами місцевого самоврядування перевіряє реалізацію та готовність виконання Планів стійкості громад Львівщини. Одним із ключових напрямів підготовки області є забезпечення енергетичної стійкості, тобто здатності критично важливих об’єктів працювати навіть у разі тривалих відключень електроенергії. Для цього в громадах визначили та впроваджують конкретні технічні рішення з резервного енергозабезпечення.
На сьогодні в області автономними джерелами живлення вже забезпечені 2426 об’єктів. Загалом підготували 2684 генератори та інші системи резервного живлення, сумарна потужність яких становить майже 140 мегават.
Окрему увагу приділяють критичній інфраструктурі: резервним живленням охоплені 1023 такі об’єкти, серед яких – водозабори, водопровідні насосні станції, очисні споруди, каналізаційні насосні станції, теплоелектроцентралі та інші важливі елементи життєзабезпечення.
Паралельно громади формують необхідні обсяги пального для стабільної роботи обладнання у разі знеструмлень. Наразі в області створили резервний запас у розмірі 706 235 літрів пального, що дозволить забезпечити орієнтовно від 14 годин до доби безперервної роботи резервних джерел живлення. На цей час вже 20 громад Львівщини вже повністю виконали передбачені заходи у напрямі енергетичної стійкості, а ще 53 – перебувають на етапі їх активної реалізації.
Тобто йдеться вже не просто про генератори на випадок аварії.
Логіка змінюється від «як пережити кілька годин без світла?» до «як забезпечити роботу міста, якщо велика система тривалий час працює нестабільно?».
Львів перетворюється на один із головних центрів реабілітації країни
Одна з найбільш помітних трансформацій Львівщини за роки війни – розвиток реабілітації.
У серпні у Львові відкрили новий корпус центру UNBROKEN площею понад 2,5 тисячі квадратних метрів. Там одночасно можуть лікуватися 55 пацієнтів, працюють фізична та ерготерапія, психологічна допомога.
Але одна цифра показує масштаб виклику краще за все інше: на одне реабілітаційне ліжко в системі UNBROKEN сьогодні очікують близько 50 людей.
Це означає, що навіть у регіоні, який активно будує одну з найсучасніших систем реабілітації в Україні, попит значно випереджає можливості.
І при цьому реабілітація дедалі менше означає лише медицину.
У липні та серпні ветеранів залучали до адаптивного спорту, вітрильних зустрічей, регбі на кріслах колісних, походів у гори, арттерапії. Паралельно розвиваються програми працевлаштування та ветеранського підприємництва.
15 серпня у Львові визначили ще 32 ветеранські бізнес-проєкти, які отримають гранти до 300 тисяч гривень. Серед них – реабілітаційний центр, ферма, кав’ярня, інклюзивний будинок відпочинку та інші проєкти.
Це показує важливу тенденцію.
Питання вже не лише в тому, як вилікувати пораненого військового.
Питання – як зробити так, щоб людина після лікування могла повернутися до роботи, бізнесу, родини, громади й повноцінного соціального життя.
Читайте такожУ Львові відкрили Центр болю для дітей: він допомагатиме пацієнтам із тяжкими травмами
ВПО: від прихистку до питання «де жити постійно?»
Львівщина залишається одним із головних регіонів приймання внутрішньо переміщених людей.
У липні в області було офіційно зареєстровано близько 201 тисячі ВПО. При цьому діяло лише 69 місць тимчасового проживання.
Ці цифри добре показують, чому модель «дати людям місце у прихистку» давно перестала відповідати масштабу проблеми.
Більшість переселенців орендують житло, живуть у родичів або шукають інші довгострокові рішення.
Показовим є маленький кейс Вузлового у Шептицькому районі. Там у липні відкрили оновлений прихисток на 30 місць. Переважно в ньому живуть матері з дітьми, евакуйовані з Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей. Діти навчаються у місцевій школі, а матері знайшли роботу у громаді.
Це важлива деталь.
Інтеграція відбувається тоді, коли людина отримує не тільки дах над головою.
Житло + робота + школа для дітей + соціальні зв’язки = можливість перестати жити у режимі тимчасовості.
Саме тому у серпні регіон продовжив розвивати вже не лише тимчасове розміщення, а пільгове іпотечне кредитування для ВПО. Водночас масштаби таких програм поки що залишаються значно меншими за реальну потребу.
Парадокс ринку праці: роботи багато, людей не вистачає
На перший погляд Львівщина має одну з найкращих ситуацій на ринку праці серед українських регіонів.
На початку серпня в області було близько 9,6 тисячі вакансій і 7,5 тисячі зареєстрованих шукачів роботи.
Але це не означає, що роботодавці легко знаходять працівників.
У першому півріччі рівень укомплектування вакансій становив лише 32,4%. Особливо бракує кваліфікованих робітників, працівників сфери послуг і технічного персоналу.
Війна створила парадокс: у регіон приїхали десятки тисяч людей і сотні підприємств, але ринок праці все одно має значний кадровий дефіцит.
Причини різні – мобілізація, міграція, невідповідність кваліфікацій, демографічна ситуація.
Тому змінюється сама структура зайнятості.
У серпні у Львові запустили проєкт She Drives 2.0, який має залучати жінок до роботи водійками громадського транспорту – сфери, де традиційно працювали переважно чоловіки.
Паралельно служба зайнятості активніше працює з ВПО, ветеранами та людьми з інвалідністю.
Тобто кадровий дефіцит поступово стає не тільки економічною проблемою. Він змушує регіон переглядати традиційні моделі зайнятості.
Бізнес уже думає не лише про виживання
Ще одна особливість Львівщини – тут одночасно співіснують дві реальності.
Перша – війна.
Щонайменше 96 бізнес-об’єктів області вже зазнали пошкоджень. Компанії змушені враховувати страхування воєнних ризиків, енергетичну автономність і можливість повторних атак.
Друга – розвиток.
Від початку 2026 року 762 підприємці отримали 249,2 млн грн підтримки у межах програм «Власна справа» та ветеранських грантів і взяли на себе зобов’язання створити 1247 робочих місць.
Великі міжнародні компанії також продовжують працювати. Наприклад, у Nestlé на Львівщині працюють понад дві тисячі людей, а львівський бізнес-сервіс компанії обслуговує підрозділи більш ніж у 40 країнах світу.
Це дозволяє говорити про ще одну рису регіональної стійкості: Львівщина вже не просто приймає релокований бізнес. Вона намагається закріпити його тут надовго.
Війна не скасовує довгострокового планування
Можливо, найцікавіша тенденція Львівщини – регіон дедалі активніше намагається планувати майбутнє до завершення війни.
У липні почалася підготовка Стратегії розвитку області на 2028-2034 роки. У серпні вже стартувала робота над аналізом демографії, економіки, соціальної сфери, енергетики, інфраструктури та інституційної спроможності області.
Паралельно область формує середньостроковий план публічних інвестицій на 2027–2029 роки.
Львівська громада також активно залучає кредитне фінансування. Лише за серпневими рішеннями йдеться про понад 1,7 млрд грн місцевих запозичень на десятки інфраструктурних та соціальних проєктів – від теплопостачання і резервної енергетики до медицини, освіти та укриттів.
З одного боку, це ознака спроможності.
З іншого – новий ризик.
Чим більше ресурсів одночасно потребують оборона, соціальна підтримка, критична інфраструктура, відновлення після атак і великі інвестиційні проєкти, тим важливішими стають прозорість витрат і контроль майбутнього боргового навантаження.
Горизонтальна згуртованість залишається сильною. Але з’являються лінії напруги
Львівщина має сильну мережу громадських організацій, волонтерів, бізнесу, ветеранських ініціатив і міжнародних партнерів.
Це видно навіть за характером подій останніх місяців: благодійні забіги й спортивні турніри, адаптивний спорт, підтримка ветеранів, допомога військовим, міжнародні партнерства, меморіальні ініціативи.
Але згуртованість не означає відсутності конфліктів.
Окремою лінією напруги стають мобілізація та взаємодія громадян із ТЦК. У липні у Львові стався резонансний конфлікт між цивільними та військовослужбовцями ТЦК. Зокрема, натовп із близько 200 цивільних вимагав відпустити 30-річного чоловіка, який перебував у розшуку за ухилення від мобілізації. Конфлікт переріс у сутичку, перекидання та знищення службового авто ТЦК.
Цей кейс прогримів на всю країну. Наступного дня учасники сутички ТЦК у Львові вибачилися перед військовими після розмови з ветеранами. За словами ветерана, зі згаданими активними учасниками бійки з ТЦК на Сихові провели виховні бесіди, далі ними займатимуться правоохоронці.
А вже 22 серпня стався ще один трагічний випадок: у Львові чоловік смертельно поранив військовослужбовця ТЦК, а поліцейський застосував зброю до нападника.
Це все дуже тривожні дзвінки. Для стійкості це важливо не лише як питання безпеки. Коли суспільство роками живе у війні, значення мають не лише ресурси, укриття чи генератори. Значення має й те, чи сприймають люди правила як зрозумілі та справедливі.
Львівщина вже не чекає «після війни»
У цьому, мабуть, і є головна особливість регіону.
Тут одночасно відновлюють будинки після ракетної атаки, перевіряють укриття, будують резервну енергетику, лікують поранених, інтегрують ВПО, створюють ветеранський бізнес, шукають водіїв для громадського транспорту і пишуть стратегію розвитку до 2034 року.
Це дуже різні процеси.
Але разом вони показують, як змінюється саме поняття стійкості.
Стійкість дедалі менше означає «перечекати кризу».
Вона означає здатність планувати розвиток у ситуації, коли сама криза може тривати роками.
Для Львівщини це означає кілька довгострокових викликів: зробити укриття реально доступними, а енергетичні системи – автономнішими; збільшувати спроможність реабілітації; переходити від тимчасового розміщення ВПО до житла й економічної інтеграції; вирішувати кадровий дефіцит; підтримувати горизонтальні зв’язки і водночас не дозволяти окремим лініям суспільної напруги перетворюватися на глибші конфлікти.
Бо сильна сторона Львівщини сьогодні – не лише її віддаленість від фронту.
Її головний ресурс – здатність перетворювати тимчасові антикризові рішення на системи, які можуть працювати довго.
Автор: Оксана Івасів, регіональна координаторка Національної платформи стійкості та згуртованості у Львівській області