Літери, за якими ідеш – як сліди на снігу.
Здобич громадиться темрявою на плечах.
Впольоване має вагу, але і втрачене має вагу.
Бог нагадує про себе в найпростіших речах.
Птах на холодній гілці – так само знак,
нагадування про те, що Бог є любов,
що пташина самотність сповнена сенсом однак,
і спасенним є птах, і спасенним є птахолов.
Знаком є все. Навіть те, що раніш
було непроявленим, ховалось від тебе нараз.
Кожен добрий вірш, і кожен поганий вірш
є свідченням любові, виявленої до нас.
Доки є сліди, за якими можна іти,
доки сам обираєш цю гонитву тривку –
бути частиною світла і частиною чорноти,
збивкою в диханні, помилкою у рядку.