Забагато органів влади, замало згоди
Сараєво — місто в котлі, затиснуте з трьох боків горами. Воно відчайдушно дряпається на гірські схили, відвойовуючи все нові квадратні метри хатинами, що нагадують ластів’ячі гнізда. Дороги й стежки до них подекуди досягають ухилу 35 градусів і більше — такий підйом непросто подолати й влітку, що вже казати про зиму.
Місто, в якому поєдналася спадщина османського (на це вказує сама назва) й австро-угорського періоду, відкривається як культурний центр на стику східної і західної цивілізацій. Ця суміш культур, ці контрасти, безумовно, вплинули на творчість двох знаменитих уродженців Сараєва — Еміра Кустуріци і Ґорана Бреґовича. Вони зробили всесвітньо впізнаваною балканську меланхолійність, в якій радість, хаос і туга невіддільні одне від одного. Сараєво як місто з власним шармом (кава по-боснійськи і східний мелос севдалінки), як місто з середземноморським вайбом розслабленості та з доброзичливими і готовими допомогти людьми закохує в себе з перших кроків.
Читайте такожНе можна порівнювати Косово і Крим. Як на Балканах реагували на візит президента Зеленського до Сербії
Але зовсім скоро помічаєш, що багато будинків досі носять сліди обстрілів першої половини 90-х років минулого століття, коли Сараєво понад три з половиною роки було в облозі армії Республіки Сербської та Югославської народної армії, чиї формування стояли на довколишніх пагорбах і обстрілювали місто з артилерії. «Бачиш оту споруду? Це Національний музей. За ним оті три висотки — там сиділи сербські снайпери», — показує на південний захід мій колега з Сараєва, боснійський журналіст Здравко Любас, який на початку Боснійської війни саме закінчив школу.
Ми з ним зустрічаємося на верхній терасі гастромаркету Crvena Jabuka, на фудкорті. Через дорогу звідси видно також будинки уряду й парламенту Боснії і Герцеговини. Здравко пояснює складну систему державного устрою, створену внаслідок Дейтонських мирних угод 1995 року, в укладенні яких першу скрипку грали США, і бідкається, що для такої маленької країни у ній занадто багато органів влади, депутатів і чиновників. Я ж думаю про схожість методів тої геноцидної війни із нинішньою, яку Росія веде проти України, включно з полюванням на цивільних. Тільки тепер це роблять не снайпери, а пілоти дронів.
На стіні вічниці (від слова «віче»), тобто міської ради, читаю табличку: «На цьому місці сербські злочинці в ніч на 26 серпня 1992 року підпалили національну й університетську бібліотеку Боснії і Герцеговини. Вогонь знищив понад два мільйони книг, часописів і документів». Ще один злочин, примножений зараз в Україні російськими злочинцями.
Пазл, який не хоче складатись
Іншого боснійського колегу, Даміра Шіміча, відвідую на його робочому місці — в суспільній телерадіокомпанії Федерації Боснії і Герцеговини RTVFBiH. Сіру бетонну споруду, де розташована також загальнодержавна Суспільна телерадіомовна служба Боснії і Герцеговини BHRT, створював, вочевидь, югославський архітектор-бруталіст. Але й всередині все не набагато краще: коридори й стіни, що давно скучили за косметичним ремонтом, старі меблі — видно, що суспільне мовлення тут не жирує.
Поки Дамір показує мені редакції й студії, думаю про слова британського дослідника медіа Пітера Померанцева, сказані під час дискусії на конференції LMF 2026, що суспільне мовлення творить громадянство. В Боснії і Герцеговині ця місія радше провалена: медіаландшафт віддзеркалює фрагментованість боснійського суспільства, в якому ідентичність трьох основних етнічно-релігійних груп населення — бошняків-мусульман, хорватів-католиків і сербів-православних — виразно домінує над панбоснійською. Але чи й могло бути по-іншому в країні, яку зовнішні дипломатично-миротворчі сили, зупиняючи війну (яка була одночасно і громадянською війною, і міжнародним збройним конфліктом, оскільки залучені були як Белград, так і Загреб) понад три десятиліття тому, сконструювали і «склеїли» як країну парадоксів?
Читайте такожГордан Акрап: «Росія нарощує свій вплив всередині західних суспільств, щоб розділити їх і зменшити підтримку України»
Згідно з Конституцією країни, Боснія і Герцеговина є країною трьох установчих народів: бошняків, хорватів і сербів. При цьому країна складається лише з двох ентитетів — бошняко-хорватського і сербського, — що дає хорватам підстави відчувати несправедливість. У 1993 році Хорватська Республіка Герцег-Босна також була проголошена, але згодом під міжнародним тиском погодилась на самоліквідацію.
Назва першого ентитету — Федерація Боснії і Герцеговини, яка, хоч і є федерацією, не має суверенітету. ФБіГ складається з десяти кантонів (один з них так і називається: кантон №10, хоч інші мають власні назви) з широкою автономією, власними конституціями, скупштинами (парламентами) та урядами. Автономія така широка, що медична страховка, укладена в одному кантоні Федерації БіГ, не конче діятиме в іншому, не кажучи вже про Республіку Сербську. Столиця ФБіГ, як і загальнодержавна столиця, — Сараєво.
Другий ентитет — Республіка Сербська (не плутати з Республікою Сербією) — є унітарним утворенням. Вона має столицю в місті Баня-Лука, де й розташовані її найвищі органи влади, починаючи від президента і парламенту. Водночас, згідно з конституцією Республіки Сербської, її столицею визначено місто... Сараєво, ставлення до якого як до політичного центру з боку Баня-Луки мало що не вороже. При цьому адмінкордони Республіки Сербської заходять аж на південно-східні райони Сараєва, тож у межах ентитету є своє, так зване Східне Сараєво, і там навіть є університет.
Самоврядний округ Брчко (за назвою міста) формально є одночасно частиною як Федерації Боснії і Герцеговини, так і Республіки Сербської, але фактично прямо підпорядкований державі-«парасольці» Боснія і Герцеговина. Його значення зрозуміле з першого погляду на карту: він є перемичкою між двома частинами Республіки Сербської — на півночі й сході країни, а також транзитом до ексклаву Федерації Боснії і Герцеговини на північному сході.
Читайте такожСербський політолог і журналіст Борис Варга: «Сербська любов до росіян — це приховані антизахідні настрої»
Парламентська асамблея Боснії і Герцеговини досі не спромоглася затвердити слова гімну держави, попри максимальну нейтральність та неполітичність запропонованого тексту. Власне, й тимчасову музику національного гімну своїм рішенням затвердив спочатку Високий представник щодо Боснії і Герцеговини (цей міжнародний «наглядач» має право одноосібно змінювати і скасовувати закони у БіГ), а парламент ухвалив лише за два роки.
Сторони так ревно стежать за тим, аби жодна інша не отримала більше представництва, влади або навіть натяку на провідну роль, що навіть президентство в державі є триголовим, а представляють президію по черзі члени Президії БіГ від бошняків, хорватів та сербів.
Здравко Любас саркастично розповідає, як у Республіці Сербській з метою захисту прав найманих працівників запровадили обмеження на роботу закладів торгівлі у вихідні. Після цього за прикладом Республіки Сербської аналогічні правила запровадили в Федерації Боснії і Герцеговини. Що зробила Республіка Сербська? Скасувала обмеження в себе!
Різник, або ж герой
Розкол у суспільстві Боснії і Герцеговини яскраво підсвітила недавня смерть у тюремній лікарні в Гаазі і похорон в Белграді колишнього командувача армії боснійських сербів Ратко Младича, ще в 90-х прозваного «боснійським різником».
Младича 2021 року засудили до довічного ув’язнення за геноцид, злочини проти людяності та порушення законів і звичаїв війни. Трибунал ООН із воєнних злочинів у колишній Югославії визнав його винним, зокрема, в організації геноциду у Сребрениці, де у липні 1995 року вбили понад 8 000 боснійських чоловіків і підлітків, а також відповідальним за майже чотирирічну облогу Сараєва, що супровджувалася терором проти мирного населення і призвела до загибелі близько десяти тисяч людей.
Читайте такожОблога Сараєва: як у столиці Боснії і Герцеговини бережуть пам’ять про загиблих
Генерал віддав Богу душу 27 серпня 2026 року. «Помер воєнний злочинець Ратко Младич», — сповістила цього дня Суспільна телерадіомовна служба Боснії і Герцеговини BHRT.
В подальших повідомленнях суспільний мовник зауважував, що «Младич залишається об'єктом глорифікації навіть після смерті: експерти попереджають про історичний ревізіонізм», а потім висвітлював обурену реакцію ЄС на вшанування воєнного злочинця. «Генерал Младич був народним героєм, який віддав своє життя за сербський народ», — винесло в новинний заголовок заяву Асоціації «Творці Республіки Сербської» Радіо і телебачення Республіки Сербської РТРС. Довгий ряд наступних повідомлень на цю тему — провшанування Младича в Республіці Сербській та Сербії та позитивні відгуки місцевих діячів про нього як про «символ боротьби за свободу та виживання сербського народу».
Шизофренія? Так, якщо йдеться про одну державу. Тільки от у Республіці Сербській себе одною державою з Федерацією Боснії і Герцеговини, схоже, не вважають. Зараз у країні триває виборча кампанія: 4 жовтня обиратимуть депутатів як у загальнодержавний парламент, так і в органи влади обох ентитетів, а також президента Республіки Сербської і членів Президії БіГ. Один з колумністів РТРС пише: «Більшість громадян Республіки Сербської переймаються тим, хто переможе на виборах у ФБіГ, приблизно так само, як і виборами в Монголії чи Киргизстані. Тобто — анітрохи». Дивна заява як для громадянина Боснії і Герцеговини. Втім багато сербів мають, крім паспортів БіГ, ще й паспорт Сербії. В свою чергу, чимало боснійських хорватів мають громадянство Хорватії. Це не заборонено, але також відсуває загальнонаціональну ідентичність на другий чи навіть третій план.
Вже сам аналіз джерел, на які посилаються мовники у різних ентитетах, повідомляючи про події у світі, підтверджує, що дві частини Боснії і Герцеговини належать до різних світів.
Скажімо, сараєвські медіа активно використовують матеріали урядової інформагенції Федерації БіГ «ФЕНА», сербської інформагенції «БЕТА» з осідком у Белграді, не цураються час від часу новин від урядової інформагенції Республіки Сербської «СРНА». В цілому тональність матеріалів стримана, часті посилання на світові медіа (Reuters, Deutsche Welle, Politico, Washington Post, Sky News, AFP, навіть Kyiv Independent тощо). Російську агресію проти України називають агресією, а окупацію наших територій — окупацією.
Натомість у Республіці Сербській головною інформаційною платформою є інформагенція «СРНА», яка явно грає на боці місцевої влади, охопленої (цитата) «братерською любов’ю до російського народу» та нелюбов’ю до Сараєва, НАТО, апарату Високого представника щодо Боснії і Герцеговини, колективного Заходу і багато кого/чого іншого. Тут також використовують матеріали белградської інформагенції ТАНJУГ, багато акцентують на сербській єдності і стражданнях, періодично надсилають в бік Сараєва сепаратистські погрози, а якщо мова заходить про відносини з Заходом чи Україну, републікують російську інформагенцію «РИА Новости», ТАСС і навіть стерильно пропагандистський Sputnik, надаючи трибуну Путіну, Лаврову, Захаровій та їм подібним для некритичного поширення російських наративів.
Читайте також“Немає ворогів — є лише ті, хто вижив”: політики пам’яті в музеях Сараєва
Власними силами «війну в Україні» в Республіці Сербській також висвітлюють. Як висвітлюють, можна здогадатися вже з того факту, що одне з облич місцевого суспільного телерадіомовника РТРС, такий собі Даніел Сіміч, який ще й очолює Спілку журналістів Республіки Сербської, у 2023 році отримав нагороду від Спілки журналістів Росії (!) після того, як зробив низку репортажів з окупованої території України. В тих репортажах «журналіст» із захватом повідомляв про потугу та воєнні успіхи російської армії і стверджував, що капітуляція України — це лише питання часу. Аудиторії Сіміч пояснював, що однією з основних причин «спеціальної воєнної операції Росії в Україні» є захист російської мови, оскільки Київ порушив конституційні права російського населення, а ще відмовився від виконання Мінських угод.«Замість того, щоб домовлятися про мир чи запропонувати Донбасу федеративний статус, Зеленський обрав інший шлях», — засуджував репортер країну, яка наважилася на опір агресору. А вже зараз, коли ховали Ратка Младича, Сіміч в ефірі РТРС стверджував, що Младич є символом захисту Республіки Сербської, якого майбутні покоління молоді мають сприймати як справжнього героя.
Спільної для двох ентитетів, тобто загальнодержавної інформагенції у Боснії і Герцеговині, немає.
Війна, про яку не говорять на тверезо
Дорога додому (до речі, дороги тут добрі) лежить через міста Яйце і Баня-Лука. Перше було відбите в сербів у 1995 році після трьох років окупації, і розташоване в ентитеті Федерація Боснії й Герцеговини. Друге є столицею Республіки Сербської. У Яйці — меморіал захисникам міста і батьківщини від збройної агресії, у Баня-Луці — меморіал оборонцям Республіки Сербської, а перед ним виставлений для вшанування портрет Ратка Младича та книга для скорботних відгуків. Відстань між Яйцем і Баня-Лукою — якихось 70 кілометрів, але ці два міста залишають стійке відчуття перебування у двох різних державах.
Ця політична перегрітість і медійна розколеність навдивовижу мало проявляється у повсякденні. Хорвати і серби, бошняки і хорвати мирно живуть поряд, разом працюють, відпочивають.
Читайте такожАїда Черкез, журналістка з Боснії: Не очікуйте, що з закінченням збройного конфлікту завершиться війна
Христина Челмакіна, яка адмініструє фейсбук-групу «Українці в Боснії та Герцеговині», мешкає у Сараєві вже два роки. «Помічала кілька разів, що коли вони “під градусом”, то починають згадувати, хто на якому боці і скільки часу воював. В той же час ненависті до протилежної сторони нема — мовляв, ті люди теж страждали», — розповідає вона. За спостереженнями Христини, люди відокремлюють себе від політичних баталій, намагаючись жити своє буденне життя.
Припускаю у відповідь, що ці ж люди, коли доходить до виборів, все ж голосують кожен за своїх політиків, які продовжують розділяти країну і нацьковувати сторони одна на одну: в іншому випадку цих політиків не обирали б.
Схоже, ситуацію рятує те, що жодна зі сторін не хоче повторення війни, яка справді принесла страждання і втрати всім без винятку. Тоді, у 90-х, навіть боснійські українці виявилися втягнутими у збройний конфлікт, оскільки їх мобілізовували в армію Республіки Сербської. Адже саме у північних районах країни, в нинішній Республіці Сербській (Баня-Лука, Прнявор, Трнопольє) досі живуть нащадки однієї з найдавніших хвиль української еміграції, які переселялися з Галичини для освоєння малолюдних боснійських земель, щойно приєднаних до Австро-Угорської імперії. Велика частина не такої вже й численної української діаспори у Боснії виїхала під час або відразу після війни — передусім у Канаду. Ті, що залишилися — до трьох тисяч людей, — гуртуються довкола українських церков і намагаються дистанціюватися від чужої ворожнечі.
Компроміс 1995 року, укладений в американському Дейтоні, створив державу, яку розривають внутрішні суперечності і частина якої — Республіка Сербська — бачить себе сателітом Белграда і проксі Росії. Маючи право вето на будь-які рішення, що визначають майбутнє Боснії і Герцеговини, Баня-Лука зберігає напруженість і тримає всю країну в підвішеному стані.
Читайте такожАндрій Курков: «В Албанії не зовсім розуміють, що війна ведеться також проти культури»
З кінця 2022 року Боснія і Герцеговина має статус країни-кандидата на членство в ЄС, і в березні 2024 року Європейська Рада ухвалила рішення почати переговори про вступ. Але жодного переговорного кластера досі не відкрили передусім через саботаж необхідних євроінтеграційних законів з боку представників Республіки Сербської. З євроатлантичною інтеграцією ситуація ще сумніша: тоді як центральна влада і більшість бошняцького і хорватського населення підтримує вступ у НАТО, Республіка Сербська категорично проти членства в Північноатлантичному альянсі.
За прогнозами, результати голосування на багаторівневих виборах 4 жовтня будуть об’єктивнішими за попередні, оскільки на загальнодержавному рівні буде впроваджена система біометричної ідентифікації виборців позбавить можливості голосувати «мертві душі». Наскільки це вплине на результат волевиявлення реальних виборців, які живуть кожен у своєму інформаційному полі, а також чи заохотить це голосувати людей, які в масі своїй воліють дистанціюватися від політики, — питання відкрите.
Матеріал створений в межах навчального курсу Disinformation Booster Academy, організованого ГО Common Sense Communications у співпраці з Deutsche Gesellschaft e. V. за сприяння Міністерства закордонних справ Німеччини.