Мета будівництва
Про відкриття мосту на річці Туманган повідомляли на початку вересня. Чи вже відомо, як його почали використовувати, чи дійсно з військовою метою?
Наразі міст і супутня інфраструктура не вийшли на проєктні потужності. Невідомо, наскільки інтенсивно використовують його зараз. Та відомо, що до кінця року вони планують запустити міжнародний автобусний маршрут Владивосток — Расон.
Нещодавно Bloomberg писав, що 25 тисяч північнокорейців можуть працювати на російському виробництві безпілотників в Алабузі. Чи можуть цю дорогу використовувати для переправки таких працівників?
Росіяни активно залучають північнокорейських робітників у різних галузях, у тому числі в оборонно-промисловому комплексі, і останнім часом ми спостерігаємо тенденцію до збільшення кількості таких працівників. Уже існують авіа- та залізничне сполучення, яким користуються вони. Однак автомобільний міст спрощує переміщення великої кількості людей загалом. Певні висновки можна робити навіть з сайтів пошуку роботи.
Читайте такожPOLITICO: Росія вербує іноземців на війну через Facebook і Google
Російський прем’єр-міністр Мішустін заявляв, що спочатку по мосту будуть пересуватися вантажівки, а до кінця року міст відкриють повністю й запустять пасажирські перевезення. На вашу думку, чи використовуватимуть його взагалі для пасажирів? У такому разі можна говорити про використання цивільних як прикриття?
Північна Корея намагається активно розвивати туристичну інфраструктуру в регіоні Расон, і росіяни є їхньою цільовою аудиторією. Російська влада стверджує, що міст дозволить збільшити кількість російських туристів у Північній Кореї до семи тисяч на рік. Тому ми вважаємо, що розвиток туризму — одна з цілей будівництва мосту, але є об’єктивні сумніви, що вона основна. Зокрема, через непопулярність цього маршруту серед простих росіян і відсутність об'єктивних причин бути цікавою країною для тих самих росіян.
Міст використовуватимуть як з військовою, так і з цивільною метою, і тенденцію розвивати місто Расон як туристичний напрямок для росіян спостерігають давно. Тому немає причин вважати, що пасажиропотік через міст існуватиме виключно з метою створення прикриття з цивільних.
Чи брали участь у будівництві якісь північнокорейські компанії, чи лише росіяни? Чи задіяні якісь інші країни?
Міст будували спільно обидві країни. Росіяни будували зі свого берегу, а північні корейці — зі свого. У підсумку кожна країна побудувала приблизно половину споруди з використанням власних людських, фінансових й інших ресурсів.
Особливості логістики
На вашу думку, автомобільний міст зробили лише для менш помітних перевезень чи ще й як резервний, якщо залізничний буде знищено?
Залізничний міст не може повністю замінити автомобільний і навпаки. Кожен виконує свою унікальну функцію. Наприклад, не просто так на початку повномасштабного вторгнення Росія використовувала Білоруську залізницю для перекидання техніки ешелонами, а не їхала на цій техніці дорогами. У той самий час, наприклад, особовий склад переміщували і залізницею, і автотранспортом. Аналогічно і в цьому випадку кожен тип дороги вирішує свої завдання.
Міст будували з розрахунком на те, що його не буде видно? Чи є інші ознаки, що проєкт свідомо заточений під обхід моніторингу?
Ми не вважаємо, що обхід моніторингу є основною ціллю будівництва. Це в першу чергу стратегічний крок, який значно збільшує логістичні можливості обох країн. І, як наслідок, ми маємо складніші умови для моніторингу пересування товарів і людей.
Чому саме автомобільний трафік відстежити значно важче, ніж залізничний? Що конкретно видно на супутниковому знімку, коли йде ешелон, і чого не видно, коли їде колона вантажівок?
Це зумовлено специфікою залізничних систем країн. У них різна ширина колій і лише одна гілка суміщеної колії, що їх об'єднує. Будь-які поїзди з Північної Кореї змушені вивантажуватись на станції Хасан, бо не можуть проїхати далі без зміни колісної пари.
До речі, українці чудово це розуміють, коли їдуть до Європи: ми не можемо напряму доїхати до європейських столиць, а змушені пересідати чи чекати на заміну колісної пари.
Тому фіксувати й ідентифікувати ешелони, які перетнули чи будуть перетинати кордон між РФ і КНДР, не важко — вони всі будуть пересуватися по одній конкретній гілці.
Також з вигляду вагонів часто можна зрозуміти, який у них тип вантажу. Цистерни відрізняються від пасажирських вагонів візуально, насипні вагони зазвичай відкриті зверху, а військову техніку часто перевозять на відкритих платформах, які навіть не накривають брезентом.
У той самий час відслідкувати переміщення автомобільної техніки супутниковими знімками майже неможливо.
Обмін технологіями
Ви пишете, що міст стане артерією не лише для перекидання північнокорейських військових і озброєння в Росію, а й російських технологій у зворотному напрямку. Які саме це можуть бути технології?
Росіяни активно використовують північнокорейські балістичні ракети і покращують їх в умовах війни, після чого діляться цими апгрейдами з північнокорейським режимом.
Також з'явились повідомлення, що росіяни діляться технологіями й матеріалами для ядерної та космічної програм. Зокрема, завдяки цьому Північна Корея зараз активно будує перший атомний підводний човен.
Що Росія може дати КНДР такого, чого та не має: ракетні технології, супутникові, дронові? І що це означатиме для нас через два-три роки?
Північна Корея володіє широкою номенклатурою озброєнь, але їхня якість викликає сумніви. Наприклад, балістичні ракети помітно гірші від російських аналогів, зокрема за точністю, про це згадує багато аналітиків. З повідомлень у ЗМІ ми бачимо, що технологічна допомога росіян дає свої результати. Північна Корея активно покращує наявні модифікації ракет і створює нові, наприклад, ракету «Хвасонпхо-11» з касетною боєголовкою, а також створює з допомогою російських технологій атомний флот. Північна Корея володіє ядерними боєголовками, а росіяни допомагають покращити засоби її доставки. Усе це може призвести до підвищення рівня напруженості в регіоні.
Чи бачите ви кореляцію між активізацією цього каналу і появою на фронті нових типів північнокорейського озброєння?
Незадовго до офіційного відкриття мосту почали з’являтись новини про передачу Росії нової партії балістичних ракет, плани розмістити дивізіон корейських пускових установок для балістичних ракет недалеко від кордону з Україною, відправку в Росію десятків тисяч військових та інші. Усе це можна було б здійснити і наявними до цього каналами, однак міст спрощує задачу. І важко назвати це простим збігом. Однак і стверджувати напевне буде не дуже правильно.
Наскільки загалом реально, з огляду на відстань, якось заблокувати роботу цих двох мостів і як?
Якщо говорити про використання ракет і дронів, Сили оборони України наразі не показали спроможності завдавати ударів на такі відстані. Наразі максимальна відстань, на яку задавали удар — це близько 2 800 кілометрів, а до мостів майже 7 000 км, причому напряму через повітряний простір Монголії та Китаю. Тому це видається нереалістичним навіть у середній перспективі. У подібних ситуаціях диверсії все ще лишаються одним з найдієвіших способів протидії, аналогічно до тих операцій, які вже проводили Сили оборони України.
Це єдині два шляхи, якими Росія може обмінюватися військовими ресурсами з Північною Кореєю?
Також є авіаційне й морське сполучення. Якщо ж говорити про наземне, то можливий ще транзит через Китай, але це додатковий посередник у перемовинах.
Що може бути першою ознакою, що цей міст повноцінно запрацював?
Найнадійнішим доказом буде фіксація автотранспорту на мосту й на щойно збудованих транспортних хабах.
Документування і правосуддя
Ваша робота — документувати для майбутнього правосуддя. Наскільки взагалі приймають супутникові дані як доказ у міжнародних судах?
Супутникові знімки приймають міжнародні суди і трибунали доволі широко, але майже завжди як допоміжний, підтверджувальний доказ, а не як самодостатнє підтвердження злочину.
Аеро- й супутникові знімки використовували ще в МТКЮ (Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. — Ред.) у справах щодо Сребрениці — Krstić, Popović та ін., Tolimir: знімки масових поховань і, що важливо, знімки перекопування (disturbance) вторинних могил стали одним зі стовпів обвинувачення. МКС (Міжнародний кримінальний суд. — Ред.) і слідча група ООН щодо Da'esh / ISIL співпрацювали з UNOSAT і ЮНЕСКО в документуванні руйнації культурної спадщини (лінія Al Mahdi / Тімбукту). МКС також залучає супутникові дані в контексті Лівії, Дарфуру. Міжнародний Суд ООН (ICJ) спирався на супутникові матеріали в територіальних / прикордонних спорах і у справах про геноцид. ЄСПЛ приймав їх у міждержавних справах (Грузія проти Росії).
Звісно, є певні технічні й інші вимоги, яких варто дотримуватися, щоб зібрані дані долучили до матеріалів справи і вони були фактично використані. Наприклад, наявність ланцюга зберігання цих даних, геоприв'язок у файлах знімка, метаданих й інших даних залежно від конкретного суду.
Скільки часу забирає таке розслідування, з чого його починають?
Розслідування, як те, що ми проводили щодо мосту, зайняло в нас декілька місяців. Але ми дуже рідко працюємо лише над одним розслідуванням. Спочатку обираємо вектор, у якому бачимо перспективу для розслідування і в якому хочемо працювати. Далі формуємо декілька гіпотез, які хочемо підтвердити або спростувати. Після цього команда розслідувачів починає збирати крок за кроком шматочки інформації, які підтверджують/спростовують гіпотези або формують нові.
Якоїсь миті доказова база стає достатньою, аби стверджувати певний факт, і це означає, що ми готові оформлювати це в розслідування й представляти ширшій публіці.
Чи стає документувати складнішим з роками і через що саме?
Якщо ми говоримо про світ цифрових розслідувань і доказів, то, звісно, так! Перш за все через те, що майже кожне опубліковане розслідування показує, як було знайдено ту чи іншу інформацію. І, звісно, що Росія покращує свої методи захисту і приховування інформації. Наприклад, закриває деякі реєстри, видаляє ці дані з вебсайтів. Обмежує доступ з українських й іноземних IP-адрес. Створює власні, досить обмежені й закриті соціальні мережі, месенджери (МАХ як приклад). Це збільшує кількість кроків, які треба зробити, аби дістати певну інформацію, відповідно, ускладнює алгоритми пошуку й документування.