Що таке той JEF і з чим його їдять?
Велика Британія має не лише можливості, а й амбіції та, головне, візію. Тож свого часу на північно-східному фланзі НАТО саме за її ініціативою було створено таке собі «мікро-НАТО» у вигляді Об’єднаних експедиційних сил. До JEF у 2017 році приєдналися тоді ще позаблокові Швеція та Фінляндія. Співпраця в межах JEF сприяла їхній військовій інтеграції з державами Північноатлантичного альянсу, членами якого вони згодом стали. З часом російський імперіалізм створив для Північної Європи стільки військових викликів, що цей механізм вирішили розвивати самостійно, без старших американських братів.
І вчасно, бо, з одного боку, повномасштабна російсько-українська війна розбила для мислячих лідерів країн Європи останні ілюзії, що з росіянами можна буде й надалі домовлятися через економічно-торговельні «плюшки». З іншого боку, зростаючий ізоляціонізм США та інші військово-політичні виклики просто-таки зобов’язують європейців самим дбати про свою безпеку.
Тож колишня найбільша імперія діє: стає рамковою державою, яка мудро верховодить у «малому північноєвропейському НАТО». Гнучко і без зайвої бюрократії, притаманної мастодонту часів Холодної війни. Ну звісно, сил менше, але в час третьої світової війни вибирати не доводиться.
Ну і варто знати: до складу JEF входять десять держав-учасниць. Це Естонія, Данія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія, Швеція та Велика Британія як рамкова держава. Усі десять сьогодні є членами НАТО.
А що там в України з JEFом?
Офіційні документи північноєвропейського оборонного альянсу кажуть, що ми - особливий, стратегічний і посилений партнер. Проте ця дипломатична гра створення нових відтінків «partnerships» замість задоволення прямої заявки України на вступ починає давати тріщину.
Прямий сигнал від українського Президента: «Україна готова стати повноправним членом JEF», на саміті військового альянсу у Хельсінкі в березні 2026 року на рівні самого JEF у публічній площині, звісно, проігнорили. Єдиною помітною публічною реакцією в унісон з українським «ми готові» стала заява восьми парламентарів із країн Північної Європи. Представники Великої Британії, Нідерландів, Швеції, Фінляндії, Естонії, Литви, Латвії та Данії відкритим текстом заявили: «Дозвольте Україні приєднатися до країн Об’єднаних експедиційних сил. Особливо зараз».
Дуже промовистою була позиція ексголовнокомандувача Збройних Сил України, а нині нашого головного представника у країні-лідері JEF, посла України у Великій Британії Валерія Залужного. «Дуже добре знаю НАТО. Років 12, мабуть, особисто займався тим, щоб ми оволоділи стандартами НАТО і слухав кожного року казки про те, що ось-ось-ось ми вступимо в НАТО. Ніколи ми в нього, на жаль, не вступимо!». За його словами, «неможливо приєднуватися з тим рівнем розвитку, який є в Збройних Силах України… до організації, яка володіє доктринами Другої світової війни». Здобути гарантії безпеки у військовому союзі Залужний вважає можливим саме через JEF.
Та схоже, що навіть серед українських дипломатів досі є недостатнє розуміння моменту. І це шкода, бо момент стає дедалі більш переломним для самого військового альянсу. Тож привідкритими дверима треба бути готовими скористатися.
То чому у JEF поки не виходить з Україною?
Країни Північної Європи неабияк стурбовані перспективою збільшення градусу гібридних загроз з боку Росії. Та що тут говорити, плани створення «балтійських народних республік» і «сувалкського коридору» лякають навіть самих відважних у елітах цих країн. На заваді політичному рішенню є два фактори.
Перший фактор - суспільна інерція. Ми як країна пройшли дуже швидкий шлях за якісь чотири з половиною роки від початку повномасштабної агресії. Та для багатьох ситих європейців ми ще прохач і тягар, а не повноцінний партнер.
Інший фактор, на який справедливо також вказує ексголовком ЗСУ, - Польща. Саме вона активно бореться за приєднання до JEF, наголошував Залужний на нараді послів 6-7 серпня. «Тільки Польща туди (до JEF) приєднається - нам можна буде забути про перспективи членства».
Не вірите залізному генералу - почитайте про ці ж причини і у Пристайка. А тут ще атака на Ягодин і недільна спецнарада у Туска. Та все це не привід нам опускати рук з JEF.
Ну бо два російські інциденти в Данії нам добряче допомогли. Після виборів до російської Думи градус питань про мобілізацію, а з нею і «розширення СВО» всередині росії різко зросте.
Будьте готові, пані і панове українські політики і дипломати! Трек зі вступу України до Об’єднаних експедиційних сил мав би вийти в лідери. Посилитися вже і зараз: від медіа і соцмереж до офіційних заяв.
Наші успішні операції на Чорному і Каспійському морях, ну просто цілодобово треба крутити на екранах від Хельсінкі до Лондона.
Усі парламентські делегації мали б жити у Копенгагені, Осло та Гаазі. А там, дивись, у головних європейських залах на саміті JEF стане й український прапор. Найвища пора!