Щойно о 20:00 закрилися виборчі дільниці, розпочалася головна інтрига виборчої ночі — попередній підрахунок голосів, який за своєю напругою нагадував радше спортивний двобій або фінал Євробачення.
Адже протягом останніх тижнів перед виборами правляча коаліція, до якої входить поміркована партія чинного прем'єр-міністра Ульфа Крістерссона, християнські демократи та ліберали і яка спирається на підтримку «Шведських демократів», правопопулістської політичної сили, почала стрімко скорочувати відставання від потенційного опозиційного блоку на чолі із Соціал-демократичною партією Швеції. Тому до останнього ніхто не брався впевнено прогнозувати, який із двох політичних таборів зрештою отримає перевагу і, відповідно, шанс сформувати наступний уряд.
Варто зазначити, що для скандинавських країн соціал-демократичні партії традиційно були одними з найсильніших і наймасовіших політичних сил. У тій самій Швеції з 1932 до 1976 року соціал-демократи практично безперервно перебували при владі. І про цей важливий історичний контекст варто знати, адже саме соціал-демократія значною мірою сформувала ту модель Швеції та інших скандинавських держав, яку сьогодні у світі знають як модель держави загального добробуту — з ефективною системою соціального захисту, доступними суспільними послугами та високим рівнем відповідальності держави перед громадянами.
Передвиборча кампанія при цьому не обійшлася без конфліктів і скандалів. Однією з проблем правого блоку стало становище Ліберальної партії, яка балансувала біля 4-відсоткового бар'єра для проходження до парламенту. Додаткової напруги створювала радикальна риторика окремих представників «Шведських демократів» щодо політичних опонентів, міграції та ісламу. Але для України особливо показовою стала інша історія — можливий російський слід у середовищі цієї партії.
3 вересня шведський фонд Expo опублікував розслідування щодо Поліни Малаберг — політичної радниці «Шведських демократів», яка працює з Комітетом з питань Конституції Риксдагу. У 2017 році вона супроводжувала депутата партії Павела Гамова під час організованої пов'язаними з Кремлем структурами поїздки до Москви як «спостерігача» за російськими виборами.
Чому результати попередні?
Традиційно у вечір виборів політичні партії збирають своїх прихильників на партійні вечірки — щоб відзначити завершення передвиборчої кампанії, трохи переключитися після виснажливого марафону і разом стежити за попереднім підрахунком голосів. Не стали винятком і ці вибори. Однак цього разу на партійних локаціях, звідки протягом вечора постійно включалися шведські медіа, відчувалася серйозна напруга. Повноцінно святкувати не міг практично ніхто: розрив між двома політичними таборами залишався настільки мінімальним, а цифри змінювалися настільки динамічно, що до останнього було незрозуміло, хто зрештою матиме привід для справжнього святкування.
За попереднім розподілом мандатів лівоцентристський блок на чолі із соціал-демократами Магдалени Андерссон отримує 176 місць у 349-місному Риксдагу, тоді як правий блок чинного прем'єр-міністра Ульфа Крістерссона — 173. Різниця між ними становить лише близько 29 тисяч голосів.
Найбільшою політичною силою країни залишаються соціал-демократи, які отримують близько 28,1% голосів. Водночас це гірше за їхній результат чотирирічної давнини. Однією з головних несподіванок стало падіння підтримки «Шведських демократів» — приблизно до 17,6%. Вони вперше з моменту свого входження до парламенту втратили підтримку порівняно з попередніми виборами та поступилися другим місцем Поміркованій партії Ульфа Крістерссона. Натомість Ліва партія отримує близько 8,2%, Партія центру — 7,1%, а Ліберали, яким ще напередодні прогнозували ризик непроходження до парламенту, — близько 5,4%.
Тож формально перевага зараз на боці Магдалени Андерссон. Але три додаткові мандати ще не означають автоматичного повернення соціал-демократів до влади. Фінальні результати ще мають бути встановлені після завершення підрахунку всіх голосів, особливо із закордонних виборчих дільниць. Однак навіть якщо нинішнє співвідношення сил збережеться, попереду — непрості переговори щодо формування нового уряду та майбутньої політичної конфігурації Швеції.
А що це означатиме для України?
Тут важливо уникати надмірного драматизму. Підтримка України у Швеції має широкий міжпартійний характер: і правий, і лівоцентристський табори виступають за продовження допомоги Україні, зміцнення оборони та протидію російській загрозі.
Варто нагадати, що саме уряд Магдалени Андерссон у 2022 році ухвалив історичне рішення подати заявку на вступ Швеції до НАТО. Тому можливе повернення соціал-демократів до влади не означатиме зміни стратегічного курсу щодо України.
Для нас особливо важливим є військовий вимір. Швеція вже передала Україні системи Archer, бойові машини CV90, засоби ППО та інше озброєння, а окреме стратегічне значення має перспектива довгострокової співпраці щодо винищувачів Gripen.
Тому український інтерес полягає не в перемозі конкретної партії, а у збереженні політичного консенсусу щодо підтримки України та переході від окремих пакетів допомоги до довгострокового оборонного партнерства.
За попередніми результатами Магдалена Андерссон має реальний шанс повернутися на посаду прем'єр-міністерки. Але тепер починається не менш складний етап — формування нового уряду. Для України головне, щоб незалежно від його конфігурації Швеція залишалася нашим стратегічним партнером. І наразі є всі підстави очікувати саме цього.