Особливо позитивно сприймаю це рішення, адже послідовно виступав проти ліквідації Дипломатичної академії ще з 2017 року. На той момент я був аспірантом Академії, завершивши до цього навчання за магістерською програмою. Коли у квітні 2017 року було оголошено про реорганізацію закладу, яка фактично означала його ліквідацію, а аспіранти опинилися перед необхідністю терміново шукати можливість продовження навчання в інших установах, я публічно виступив проти такого рішення.
Разом із багатьма однодумцями ми координували громадську кампанію «Дипакадемія має вижити», яку підтримали сотні випускників Академії, співробітників Міністерства закордонних справ України, представників інших державних органів, обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та всіх, хто свого часу мав можливість навчатися у цьому унікальному закладі.
На жаль, рішення про фактичну ліквідацію Дипломатичної академії, на моє переконання, мало довготривалі негативні наслідки для системи дипломатичної служби України. Особливо це стало очевидним після початку повномасштабної російської агресії, коли українська дипломатія отримала безпрецедентне навантаження. Сьогодні очевидно, що державі потрібні нові висококваліфіковані кадри — дипломати, які здатні швидко адаптуватися до сучасних викликів, професійно працювати у складних міжнародних умовах, формувати нові партнерства та відстоювати національні інтереси України не лише у традиційних країнах-партнерах, а й у державах різних регіонів світу.
Дипломатична академія була не просто освітньою установою. Вона формувала професійну спільноту, поєднувала академічну підготовку з практичним досвідом дипломатичної служби та створювала середовище, де виховувалися майбутні представники України на міжнародній арені.
Саме тому відновлення Академії є не лише відновленням історичної справедливості, а й стратегічною інвестицією у майбутнє української дипломатії.
Водночас хотів би висловити сподівання, що відродження Академії не обмежиться лише формальним відновленням її діяльності. Важливо, щоб вона отримала сучасну концепцію розвитку, сильний викладацький склад, належне фінансування та стала відкритою платформою для підготовки дипломатів нового покоління, розвитку прикладних досліджень у сфері міжнародних відносин.
Водночас переконаний, що надзвичайно важливо винести уроки з подій 2017 року, аби не допустити повторення помилок у процесі відновлення, а фактично – нового запуску Дипломатичної академії України. Саме тому хотів би поділитися кількома міркуваннями.
По-перше. Формування команди та залучення спільноти. Так звана реорганізація 2017 року завдала удару не лише по слухачах, студентам та аспірантам Академії, а й по її науково-педагогічному колективу. Багато висококваліфікованих викладачів були змушені залишити заклад, а сформовану роками інтелектуальну школу було фактично втрачено. Саме тому одним із перших кроків має стати створення Робочої групи з відновлення Академії, до складу якої варто залучити випускників різних років, представників дипломатичної служби, науковців, колишніх викладачів, а також тих, хто послідовно відстоював необхідність збереження Академії. Це дозволить сформувати спільне бачення її майбутнього та забезпечити суспільну довіру до процесу перезапуску.
По-друге. Сучасний зміст освіти та викладацький склад. Сьогодні залучити висококваліфікованих викладачів і практиків є непростим завданням, особливо з огляду на фінансові аспекти. Проте воно є цілком реалістичним за наявності політичної волі та чіткої стратегії розвитку. Академія має стати міждисциплінарним освітнім центром, який поєднуватиме класичну дипломатичну підготовку із сучасними знаннями у сферах міжнародної безпеки, економічної дипломатії, європейської інтеграції, міжнародного права, стратегічних комунікацій, цифрової дипломатії та публічного управління. До навчального процесу необхідно активно залучати не лише дипломатів, а й представників міжнародних організацій, бізнесу, академічної спільноти, медіа та громадянського суспільства.
По-третє. Стале фінансування. Однією з причин кадрових проблем Академії в минулому був недостатній рівень фінансування. Тому важливо забезпечити її стабільну фінансову основу. Оптимальним рішенням було б передбачити окремий бюджетний рядок уже під час формування Державного бюджету України на 2027 рік. Водночас Академія має активно використовувати можливості міжнародної співпраці, залучати грантові кошти, брати участь у програмах Erasmus+, Horizon Europe та інших міжнародних ініціативах. Для цього необхідно сформувати професійну команду, яка системно працюватиме над міжнародними проєктами та партнерствами.
По-четверте. Принципи управління. Не менш важливим є те, щоб відновлена Академія будувалася на принципах відкритості, академічної свободи,прогресивності, професіоналізму та інклюзивності. Атмосфера взаємної поваги та довіри повинна стати фундаментом її розвитку. Хотілося б, щоб до процесу відродження були залучені люди, які щиро вірять у місію Академії та готові працювати заради її майбутнього. Саме такий підхід стане найкращою гарантією того, що помилки минулого не повторяться.
Щиро дякую Вам за увагу до цього питання та за ініціативу щодо відновлення Дипломатичної академії України. Переконаний, що це рішення має стратегічне значення для української держави.
Зі свого боку готовий, у межах власного досвіду та компетенцій, долучитися до цього процесу й бути корисним у реалізації такої важливої для України дипломатичної місії.
З повагою,
Богдан Ференс, Координатор Ініціативи “#Дипакадемія_вижити”, аспірант Дипломатичної академії України. Засновник ГО “Прогресильні”, кандидат політичних наук.