Кожна десята дитина у світі має надлишкову вагу
Насправді ця цифра не сформувалась за день або десятиліття. Якщо дивитися на статистичні дані, то динаміка почала помітно змінюватися наприкінці 90-х: у 2000 році ожиріння мали близько 3% дітей цієї вікової групи, тоді як у 2025-му показник зріс до 9,4%. Уперше в історії ожиріння серед дітей шкільного віку та підлітків стало поширенішим, ніж недостатня маса тіла. Вся прикрість в тому, що дитина може отримувати надлишок калорій, але водночас мати дефіцит клітковини, білка, заліза, вітамінів та інших необхідних речовин.
Велике міжнародне дослідження, опубліковане в The Lancet, охопило дані більш ніж 220 мільйонів людей майже з 200 країн. За період із 1990 до 2022 року поширеність ожиріння серед дівчат зросла приблизно в чотири рази, цікаво, що рівень фертильності, за даними іншого дослідження, знизився теж приблизно в чотири рази.
Перше національне дослідження дитячого ожиріння в Україні показало, що у 2023–2024 роках близько 21% семирічних дітей мали надлишкову вагу або ожиріння.
Понад 40% дітей щодня їли солодощі, а кожна п’ята дитина регулярно вживала підсолоджені безалкогольні напої. І тут мої колеги стоматологи в один голос сказали б, що стан ротової порожнини у дітей дуже страждає через це.
Фактично вже у першому класі приблизно кожна п’ята українська дитина має масу тіла, яка може підвищувати ризик майбутніх метаболічних і серцево-судинних захворювань. Очевидно, що дитина не може змінити асортимент супермаркету, шкільне меню, рекламу солодких напоїв, безпечність вулиць для прогулянок або кількість часу, яку родина може витратити на приготування їжі.
Дитяче ожиріння – це не лише питання сили волі дитини, генетики чи кулінарних традиції родини. Це результат взаємодії біології, сімейних звичок, сну, стресу, доступності продуктів, міського середовища, реклами та соціальної нерівності.
Надмірна маса тіла, звісно, не означає, що дитина обов’язково матиме якусь страшну хворобу замолоду, але ризик залежить від кількості зайвих кілограмів та корисних елементів – дитина може мати нормальну масу тіла, бо має дефіцит калорій, бо «перебиває» апетит чіпсами і більше не хоче їсти. Чи свідчитиме нормальна вага в такому випадку про міцне здоровʼя та баланс? Ні.
Або навпаки, дитина через генетичні особливості або гормональні процеси в організмі має надлишкову вагу, при цьому збалансовано харчується та займається фізичними навантаженнями. Чи треба бити на сполох в такому випадку? Авжеж, ні.
Небезпека та справжній ризик у справжньому ожирінні, яке формується рано і зберігається до дорослого віку: серце, судини, печінка та підшлункова залоза можуть перебувати під метаболічним навантаженням упродовж десятиліть. А отже діти мають вищу ймовірність раніше зіткнутися із цукровим діабетом, серцево-судинними й іншими неінфекційними захворюваннями. Значення мають як вік початку ожиріння, так і його тривалість.
Дослідження, опубліковані в The New England Journal of Medicine, показали зв’язок високого індексу маси тіла в дитинстві з більшим ризиком ішемічної хвороби серця в дорослому віці. Діти з надлишковою вагою, у яких ожиріння зберігалося й у дорослому віці, частіше мали діабет другого типу, підвищений артеріальний тиск, порушення рівня ліпідів і ранні зміни в артеріях.
Особливе занепокоєння викликає ранній цукровий діабет другого типу. Раніше його нерідко називали «діабетом дорослих», але сьогодні такий термін дедалі менше відповідає реальності.
Діабет, який починається в молодому віці, зазвичай має агресивніший перебіг. У людини залишається більше років для розвитку ураження нирок, очей, нервів, серця та судин.
Найбільша біда у всьому цьому, як на мене, що ожиріння в дитячому віці часто сприймають як естетичну проблему або як стан, який дитина «переросте». Але я б рекомендувала перевірити чи не має у дитини підвищення артеріального тиску; інсулінорезистентності; порушення рівня холестерину і тригліцеридів; болю у суглобах; порушення менструального циклу; тривожності, депресивних симптомів та соціальної ізоляції.
Це не означає, що кожній дитині з надлишковою вагою потрібен великий перелік аналізів, втім не варто відкладати до повноліття повне обстеження організму.
Чому все не можна пояснити лише «переїданням»
На найпростішому рівні маса тіла збільшується, коли надходження енергії тривалий час перевищує її витрати. Але така формула мало пояснює, чому мільйони дітей у різних країнах почали набирати вагу одночасно.
Змінилося середовище.
Енергетично щільна їжа стала дешевою, доступною та зручною. Солодкі напої можна купити біля школи, а снеки та ультраперероблені продукти активно рекламуються дітям і стають основою їх шкільного раціону. Порції збільшилися, а фізична активність перестала бути природною частиною дня, бо всі ігри «переселилися» з майданчика у віртуальний простір.
До цього додаються недосипання, хронічний стрес, відсутність безпечних місць для прогулянок і нерегулярне харчування всієї родини.
Тому порада «просто менше їж і більше рухайся» не лише недостатня, а іноді й шкідлива. Вона ігнорує причини, а ще посилює сором та формує розлад харчової поведінки.
Тому, необхідно оцінювати вагу дитини відповідно до віку та статі, використовуючи саме дитячі межі індексу маси тіла. Показник зіставляють зі спеціальними віковими кривими росту.
По-друге, слід звернути увагу не лише на вагу, а й на артеріальний тиск, сон, темп росту, фізичну витривалість, харчові звички та сімейний анамнез.
По-третє, зміни мають стосуватися всієї родини. Дивно вимагати від дитини їсти броколі, якщо дорослі поруч вечеряють піцою та запивають її солодким напоєм.
Найпростіші звички, які формують фундамент здорової комунікації з їжею:
-
вода замість солодких напоїв у щоденному раціоні – не забувати пити просту воду;
-
регулярні основні прийоми їжі разом з дорослими;
-
овочі, фрукти, бобові та цільнозернові продукти в доступі вдома – замість цукерок на столі;
-
спільний рух, який подобається дитині;
-
достатній сон за можливості;
-
щонайменше їжі перед екраном – лише усвідомлене, вдумливе споживання будь-чого;
-
батьки, забороніть вашим батькам коментувати будь-які зміни в тілі дитини: схудла, набрала, «погане тіло» – справа дитини і її батьків; а ще не сійте сором та не проводьте покарання їжею.
Мета полягає не в тому, щоб якнайшвидше зменшити цифру на вагах. У багатьох дітей достатньо певний час утримувати вагу стабільною, поки вони продовжують рости.
Ми часто перекладаємо відповідальність за дитяче ожиріння на кухню окремої сім’ї. Проте масштаби проблеми свідчать, що потрібні рішення на рівні держави та громад. Це якісне шкільне харчування, доступна питна вода, обмеження реклами нездорової їжі для дітей, зрозуміле маркування продуктів, безпечні маршрути до школи, спортивні майданчики та доступ до педіатричної допомоги.
Наостанок заспокою, бо діти з надлишковою вагою, які до дорослого віку досягають здорової маси тіла, можуть суттєво знизити ризик діабету, гіпертензії, порушень холестерину та раннього атеросклерозу.
Отже, ожиріння у дитинстві не є вироком на подальше життя.
Ожиріння справді помолодшало. І разом із ним помолодшали хвороби, які ми звикли вважати дорослими. Наше завдання полягає не в тому, щоб змусити дітей соромитися власного тіла, а в тому, щоб якомога раніше змінити умови, у яких це тіло росте.
Читайте такожПричина далеко не лише в солодощах. Що викликає ожиріння і чому воно більше чатує на українців у війну